Щоденник покоївки

Емоційно, захопливо, незвично✨.
Мені сподобалось)

"Щоденник покоївки" вперше опублікований у 1900 році, є одним з найвизначніших творів французької літератури кінця XIX - початку XX століття. Цей роман гостро критикує суспільні норми та соціальну нерівність, надаючи голос тим, хто зазвичай залишається у тіні - слугам і робітничому класу.

Селестіна працює в різних будинках буржуазії. Через її щоденникові записи ми дізнаємося про інтриги, лицемірство, жорстокість і моральну розпусту її господарів. Головна героїня є не лише спостерігачкою, але й активною учасницею подій, що розгортаються навколо неї.

Роман розкриває такі теми:
1. критика суспільної нерівності - Мірбо майстерно розкриває глибокий розрив між багатими і бідними, показуючи лицемірство і моральну порожнечу вищих класів;
2. проблеми моралі та етики - через життя Селестіни автор досліджує питання моральності, етики та людської природи. Він показує, що багатство та соціальний статус не гарантують моральної чистоти.
3. Фемінізм - роман можна також розглядати як ранній феміністичний твір, який досліджує становище жінок у суспільстві та їх боротьбу за самостійність і повагу.

Стиль Октава Мірбо є прямим і відвертим. Він використовує щоденникову форму для того, щоб надати своїй героїні автентичного голосу і передати її думки та переживання. Мова є жорсткою і реалістичною, що додає роману сили і емоційної глибини.

"Щоденник покоївки" можна порівняти з романом "Мадам Боварі" Гюстава Флобера. Обидва твори досліджують теми соціальної нерівності, лицемірства та моральної розпущеності, хоча контексти і підходи різні. Якщо Флобер зосереджується на житті буржуазії через призму особистого трагізму, то Мірбо розкриває ці ж проблеми з точки зору служниці, що надає його критиці ще більшої гостроти.

Альтернативні книги на цю ж тематику:
1. "Мадам Боварі" - роман про жінку, яка шукає щастя та любові поза межами традиційних соціальних норм;
2. "Джейн Ейр" - цей класичний твір розповідає про боротьбу молодої жінки за свою незалежність і права в умовах соціальної нерівності;
3. "Гордість і упередження" Джейн Остін - досліджує соціальні обмеження та проблеми жіночої автономії в контексті англійського суспільства XIX століття;
4. "Дім ляльки" Генріка Ібсена - п'єса розкриває проблеми сімейних взаємин і боротьби за свободу жінки в патріархальному суспільстві.
5. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного - роман досліджує соціальну нерівність та проблеми селянства в умовах кризи;
6. "Лісова пісня" Лесі Українки - хоча цей твір більше стосується міфологічних і фольклорних тем, він також досліджує питання свободи та боротьби за власну ідентичність;
7. "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського - ооман, що досліджує життя і традиції гуцулів, також торкається тем соціальної нерівності та особистої свободи.

"Щоденник покоївки" гостро критикує суспільні норми і соціальну нерівність. Роман надає унікальний погляд на життя робітничого класу через очі служниці, яка бачить і переживає все лицемірство і моральну розпусту своїх господарів.

Цей твір підкреслює важливість гуманізму, соціальної справедливості та боротьби за власні права. Він є чудовим прикладом літератури, яка не боїться піднімати незручні питання і кидати виклик суспільним нормам.

Якщо вас цікавлять теми соціальної нерівності, критики суспільних інститутів та боротьби за особисту свободу, "Щоденник покоївки" стане для вас важливим і захоплюючим відкриттям.

“Щоденники Покоївки” Октава Мірбо - це чудовий приклад того як писати про секс не пишучи про секс. Дуже особисті та чутливі теми подаються у настільки поетичному вигляді, що іноді бувало думаєш чи правильно ти все зрозумів з прочитаного:)

В цілому, це історія про не надто цнотливу покоївку, яка доволі часто переходить з одного місця роботи до іншого, постійно змінюючи роботодавців. Причини різні, але в цілому дуже часто бувало, що їй (Селестіні) просто ставало нудно.

Так чи інакше вона опинилася в домі Ланлерів, де і вудбуваються основні події. Вона ненавидить своїх хазяїв. їхній маєток, місто де вони живуть. Але нікуди не йде, так як всюди однаково (за світовідчуттям героїні).

Вона розповідає про свої пригоди у попередніх роботодавців - часто доволі еротичні. Селестіна оповідає про чіпляння зі сторони хазяїв, згадує іграшки для сексу (так у 19 столітті), про свінгерські пари, про чоловіків-протитуток, і таке інше. Але це все так завуальовано, так гармонійно і красиво описано, що немає ніякого відчуття огиди.

Якщо чесно, то ця книга відкрила очі на сексуальне життя принаймні Франції у 19 сторіччі. Я завжди думав, що ну так, були коханці, коханки - у жонатих та заміжніх, що відвідували борделі. Але в цілому все було доволі стримано та клерикально. Але ніт!
Все як в 21 столітті - доволі вільні погляди, шлюб необов’язкова умова для сексу, і таке інше. Загалом уявлення змінилося)

Окремо хотів би відзначити переклад. Він належить Наталії Романович-Ткаченко. письменниці та перекладачці “Розстріляного Відродження”. Нам мою думку це чудовий переклад, не дивлячись на деякі старомодні слова, чи слова які зараз промовляються не так. Читається дуже легко.