Октав Мірбо

Цікавий, дійсно, в прекрасному перекладі, гостро сатиричний роман, мені дуже сподобався!
Є там розумні думки, які для себе підкреслювала.
Все ж, скільки б століть не минало, проблеми класовості будуть актуальними завжди.

Це була перша книжка у видавництва, яке стало одним з моїх улюблених, особливо ці серійні, такі маленькі, такі незвичні, але приємні.

Мене дуже вразила ця книга, написана у формі щоденника з короткими, але змістовними розділами. Вона дає живе уявлення про суспільство того часу та ставлення до людей, які перебували на нижчих щаблях соціальної ієрархії. Селестина сповнена їдкого сарказму, що додає історії особливої гостроти. Сподобалося, що персонажі не поділяються на добрих і поганих, а є складними та неоднозначними. Захоплення Селестини силою та злочином, а також дослідження внутрішньої боротьби між протилежними емоціями, такими як бажання і відраза, любов і ненависть, зробили читання особливо захопливим.

“Щоденники Покоївки” Октава Мірбо - це чудовий приклад того як писати про секс не пишучи про секс. Дуже особисті та чутливі теми подаються у настільки поетичному вигляді, що іноді бувало думаєш чи правильно ти все зрозумів з прочитаного:)

В цілому, це історія про не надто цнотливу покоївку, яка доволі часто переходить з одного місця роботи до іншого, постійно змінюючи роботодавців. Причини різні, але в цілому дуже часто бувало, що їй (Селестіні) просто ставало нудно.

Так чи інакше вона опинилася в домі Ланлерів, де і вудбуваються основні події. Вона ненавидить своїх хазяїв. їхній маєток, місто де вони живуть. Але нікуди не йде, так як всюди однаково (за світовідчуттям героїні).

Вона розповідає про свої пригоди у попередніх роботодавців - часто доволі еротичні. Селестіна оповідає про чіпляння зі сторони хазяїв, згадує іграшки для сексу (так у 19 столітті), про свінгерські пари, про чоловіків-протитуток, і таке інше. Але це все так завуальовано, так гармонійно і красиво описано, що немає ніякого відчуття огиди.

Якщо чесно, то ця книга відкрила очі на сексуальне життя принаймні Франції у 19 сторіччі. Я завжди думав, що ну так, були коханці, коханки - у жонатих та заміжніх, що відвідували борделі. Але в цілому все було доволі стримано та клерикально. Але ніт!
Все як в 21 столітті - доволі вільні погляди, шлюб необов’язкова умова для сексу, і таке інше. Загалом уявлення змінилося)

Окремо хотів би відзначити переклад. Він належить Наталії Романович-Ткаченко. письменниці та перекладачці “Розстріляного Відродження”. Нам мою думку це чудовий переклад, не дивлячись на деякі старомодні слова, чи слова які зараз промовляються не так. Читається дуже легко.

"Щоденник покоївки" вперше опублікований у 1900 році, є одним з найвизначніших творів французької літератури кінця XIX - початку XX століття. Цей роман гостро критикує суспільні норми та соціальну нерівність, надаючи голос тим, хто зазвичай залишається у тіні - слугам і робітничому класу.

Селестіна працює в різних будинках буржуазії. Через її щоденникові записи ми дізнаємося про інтриги, лицемірство, жорстокість і моральну розпусту її господарів. Головна героїня є не лише спостерігачкою, але й активною учасницею подій, що розгортаються навколо неї.

Роман розкриває такі теми:
1. критика суспільної нерівності - Мірбо майстерно розкриває глибокий розрив між багатими і бідними, показуючи лицемірство і моральну порожнечу вищих класів;
2. проблеми моралі та етики - через життя Селестіни автор досліджує питання моральності, етики та людської природи. Він показує, що багатство та соціальний статус не гарантують моральної чистоти.
3. Фемінізм - роман можна також розглядати як ранній феміністичний твір, який досліджує становище жінок у суспільстві та їх боротьбу за самостійність і повагу.

Стиль Октава Мірбо є прямим і відвертим. Він використовує щоденникову форму для того, щоб надати своїй героїні автентичного голосу і передати її думки та переживання. Мова є жорсткою і реалістичною, що додає роману сили і емоційної глибини.

"Щоденник покоївки" можна порівняти з романом "Мадам Боварі" Гюстава Флобера. Обидва твори досліджують теми соціальної нерівності, лицемірства та моральної розпущеності, хоча контексти і підходи різні. Якщо Флобер зосереджується на житті буржуазії через призму особистого трагізму, то Мірбо розкриває ці ж проблеми з точки зору служниці, що надає його критиці ще більшої гостроти.

Альтернативні книги на цю ж тематику:
1. "Мадам Боварі" - роман про жінку, яка шукає щастя та любові поза межами традиційних соціальних норм;
2. "Джейн Ейр" - цей класичний твір розповідає про боротьбу молодої жінки за свою незалежність і права в умовах соціальної нерівності;
3. "Гордість і упередження" Джейн Остін - досліджує соціальні обмеження та проблеми жіночої автономії в контексті англійського суспільства XIX століття;
4. "Дім ляльки" Генріка Ібсена - п'єса розкриває проблеми сімейних взаємин і боротьби за свободу жінки в патріархальному суспільстві.
5. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного - роман досліджує соціальну нерівність та проблеми селянства в умовах кризи;
6. "Лісова пісня" Лесі Українки - хоча цей твір більше стосується міфологічних і фольклорних тем, він також досліджує питання свободи та боротьби за власну ідентичність;
7. "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського - ооман, що досліджує життя і традиції гуцулів, також торкається тем соціальної нерівності та особистої свободи.

"Щоденник покоївки" гостро критикує суспільні норми і соціальну нерівність. Роман надає унікальний погляд на життя робітничого класу через очі служниці, яка бачить і переживає все лицемірство і моральну розпусту своїх господарів.

Цей твір підкреслює важливість гуманізму, соціальної справедливості та боротьби за власні права. Він є чудовим прикладом літератури, яка не боїться піднімати незручні питання і кидати виклик суспільним нормам.

Якщо вас цікавлять теми соціальної нерівності, критики суспільних інститутів та боротьби за особисту свободу, "Щоденник покоївки" стане для вас важливим і захоплюючим відкриттям.

Емоційно, захопливо, незвично✨.
Мені сподобалось)