Цікавий, дійсно, в прекрасному перекладі, гостро сатиричний роман, мені дуже сподобався! Є там розумні думки, які для себе підкреслювала. Все ж, скільки б століть не минало, проблеми класовості будуть актуальними завжди. Це була перша книжка у видавництва, яке стало одним з моїх улюблених, особливо ці серійні, такі маленькі, такі незвичні, але приємні.
Анонім
Мене дуже вразила ця книга, написана у формі щоденника з короткими, але змістовними розділами. Вона дає живе уявлення про суспільство того часу та ставлення до людей, які перебували на нижчих щаблях соціальної ієрархії. Селестина сповнена їдкого сарказму, що додає історії особливої гостроти. Сподобалося, що персонажі не поділяються на добрих і поганих, а є складними та неоднозначними. Захоплення Селестини силою та злочином, а також дослідження внутрішньої боротьби між протилежними емоціями, такими як бажання і відраза, любов і ненависть, зробили читання особливо захопливим.
Анонім
“Щоденники Покоївки” Октава Мірбо - це чудовий приклад того як писати про секс не пишучи про секс. Дуже особисті та чутливі теми подаються у настільки поетичному вигляді, що іноді бувало думаєш чи правильно ти все зрозумів з прочитаного:) В цілому, це історія про не надто цнотливу покоївку, яка доволі часто переходить з одного місця роботи до іншого, постійно змінюючи роботодавців. Причини різні, але в цілому дуже часто бувало, що їй (Селестіні) просто ставало нудно. Так чи інакше вона опинилася в домі Ланлерів, де і вудбуваються основні події. Вона ненавидить своїх хазяїв. їхній маєток, місто де вони живуть. Але нікуди не йде, так як всюди однаково (за світовідчуттям героїні). Вона розповідає про свої пригоди у попередніх роботодавців - часто доволі еротичні. Селестіна оповідає про чіпляння зі сторони хазяїв, згадує іграшки для сексу (так у 19 столітті), про свінгерські пари, про чоловіків-протитуток, і таке інше. Але це все так завуальовано, так гармонійно і красиво описано, що немає ніякого відчуття огиди. Якщо чесно, то ця книга відкрила очі на сексуальне життя принаймні Франції у 19 сторіччі. Я завжди думав, що ну так, були коханці, коханки - у жонатих та заміжніх, що відвідували борделі. Але в цілому все було доволі стримано та клерикально. Але ніт! Все як в 21 столітті - доволі вільні погляди, шлюб необов’язкова умова для сексу, і таке інше. Загалом уявлення змінилося) Окремо хотів би відзначити переклад. Він належить Наталії Романович-Ткаченко. письменниці та перекладачці “Розстріляного Відродження”. Нам мою думку це чудовий переклад, не дивлячись на деякі старомодні слова, чи слова які зараз промовляються не так. Читається дуже легко.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях