Мене ця книга захопила до самого сердця! Зачитувався до ночі! Було сумно, тяжко і боляче читати частини про Іловайськ, було цікаво зануритися про ШІ, було важко відчути людей з ПТСР, було гірко пережи...читати далі →
Не все то містика, що має в сюжеті монстрів. ? Маємо АТОшніка-айтівця, який пройшов Іловайск (ну звісно же) і зараз долаючи ПТРС, живе просте життя українського ШІ-стартапера. В нього є дружина (пись...читати далі →
Зізнаюсь відверто, цю історію мені було морально важко читати, було таке відчуття, наче книга «витягує» з мене всі сили. Книгу я читала дозовано, довго обдумувала прочитане. Думаю, що для багатьох тем...читати далі →
П'ятсот сторінок складного тексту в усіх сенсах. Складно-красивого ,так скажу, з точки зору стилістики - ну бо авторська мова, стиль, лексика? Складно-жорстокого- такого, який обов'язково вам відгукне...читати далі →
Непроста книга, важка тема, темний і депресивний післясмак. Не берусь ради книгу, бо точно не для всі. Але кожна книга знайде свого читача.⠀ ⠀ Обʼєм у 500 сторінок я читала довго і не більше 50 сторін...читати далі →
Зізнаюсь відверто, цю історію мені було морально важко читати, було таке відчуття наче книга «витягує» з мене всі сили. Книгу я читала дозовано, довго обдумувала прочитане. Думаю, що для багатьох тема...читати далі →
Книга захопила та вразила! Сюжет, судячи з анотації, видається насичений подіями. Так і є — екшену вистачає. ? Книга об'ємна, 500 сторінок дрібним шрифтом. Бачила в відгуках, що можна її вдвічі ск...читати далі →
Ярослав Дорош, дивом уцілілий у боях за Іловайськ, після повернення до рідних П’яних Мостів намагається пристосуватися до звичного життя. Однак пережите на фронті та підживлені війною травми дитинства не дають вирватися із зачарованого кола минулого. Час, улюблена справа і робота над застосунком із ШІ роблять своє, та цей недовгий спокій порушують нове несподіване кохання й місцевий кримінальний авторитет.
Руйнація сім’ї, таємнича смерть колеги, постійні флешбеки війни з привидами минулого, шлях помсти, що не лишає вибору, і почвара з дитячих жахіть, яка знову змушує головного героя з острахом вглядатися в пітьму. Це божевілля чи все відбувається насправді? Проте шляху назад нема. Цього разу він зробить усе правильно.
Це масштабна за обсягом і за змістом історія, яку автор писав і проживав протягом останніх двох років. Ідея роману народилася з його назви — імені напівміфічної почвари, яку автор вигадав іще в дитинстві та чий образ із ним і понині. Це своєрідний «птср-трилер, у якому люди в декораціях вигаданого містечка на київському Поліссі поборюють привидів минулого, множачи нові й нові травми...».
Дорош робив своє: досліджував, аналізував, порівнював і знову досліджував. Писав, редагував, знову писав. Щоразу складніші структури алгоритмів, оптимізація, гіперпараметри, навчання, факторна пам’ять та «мислення». Безконечні тести, баги й перші успіхи. Незмінно — з думкою про події двадцятирічної давнини. З божевільною ідеєю дати TRUE її голос, воскресити щось більше за розрізнені уривки з посіченої часом і болем пам’яті.
— Після Іловайська я не раз прокидався з думкою, що помер. Уставав тихенько вдосвіта й шарився будинком, шукав докази, що так воно і є. Обмацував сплячого сина, перевіряв, чи він не привид, штрикав себе на кухні ножем і до закоцюбіння стояв під холодним душем.
— Синдром Котара... — несамохіть вирвалося з Поліни.
— Потім узагалі вирішив, що смерть — це ок. Велике невідворотне повернення додому, яке пояснює всі несправедливості життя, а отже і його тимчасовість. Абсолютна нірвана, коли хочеш.
Котолог
