Книга захопила та вразила!
Сюжет, судячи з анотації, видається насичений подіями. Так і є — екшену вистачає.
📖 Книга об'ємна, 500 сторінок дрібним шрифтом. Бачила в відгуках, що можна її вдвічі скоротити. В мене такого бажання не виникало. Навпаки сподобалося, що окрім екшену є психологія, опис почуттів травмованих героїв.
Для мене поєднання динамічного сюжету з психологією — супер-комбо. Бо часто буває, що є тільки опис подій, без рефлексій. Або багато психології, але подій мало й книга доволі повільна. Тут усе збалансовано. Сподобалося і як це написано — купу стикерів витратила на цитати.
Ця книга про:
❤️ Кохання та складні взаємини
"Любов живе не 3, 7 чи 10 років. Любов живе, допоки ви ділитесь улюбленою музикою, кохаєтеся в кінотеатрі, поки на екрані вовтузиться людина-павук, смієтеся з одних і тих самих мемів і готові чути людину поруч."
"Ярик так і не зрозумів, коли їхнє кохання вкупі з порозумінням зібрало речі і з'їхало з цих начебто затишних стін. А він, так і не зумівши жодного разу по-справжньому викричатися, далі грав роль люблячого чоловіка і батька."
"Дарка не могла вкласти цю штовханину емоцій у собі в осмислені форми і готові сенси, але розуміла, що прогледіла якийсь дуже важливий етап зміну чоловікові, з яким ділила ліжко."
👻 Чужі таємниці та власні кошмари
"Правда добивала. Для найкращого, найсміливішого в собі Дарці завжди бракувало слів, мужності і нагоди. Усередині неї розкинулося ціле кладовище непромовленого."
"Хай там що, а вона мусить розповісти про все Ярику. Хрест, що його Дарка тягла на собі більшу частину життя, ніяк не пролазив у вушко голки майбутнього, на яке заслуговував кожен з них."
Усередині Ярика продовжувало наростати тривожне передчуття небезпеки. Щось невідворотно мчало назустріч в'язкий рутині його життя. Нещодавно з'ява Кумарджака була тому невідпорним свідченням."
🧠 Психологічні травми та ПТСР
"Хоча Яна відчувала силу сліз і полегкість, яку вони приносили з собою, плакати дітям у цій країні забороняли."
"Війна залишилась далеко та продовжувала бути чимось значно більшим за просто фрагменти минулого чи травми. Наче поділила його навпіл, частину кинула напризволяще десь там, частину повернула додому, заповнивши собою втрачену половину."
"Коли тебе, зрешеченого осколками, через пів країни везуть у закритій труні додому, ти вигідний персонаж, ти герой. Пам'ятник тобі, квіти, промови під прапорами, хороше місце на кладовищі. З живими героями складніше, вони багато бачили, чули, мають звичку не мовчати…"
Ложка дьогтю для мене — забагато матюччя. Навіть в тих випадках, коли, здавалося б, воно зайве.
Також попереджаю, що книга важка — багато тригерів, темряви й бруду. Якщо не любите таке, то читати не раджу. Але мене, при всій важкості книги, як магнітом тягнуло продовжувати. Особливо ближче до кінця. Там раптово такі несподіванки відкрилися! А потім напруга не відпускала до самого фіналу. Який теж не розчарував.
Оцінка 9 ⭐️ з 10 — знизила за ненормативну лексику. Точніше за її кількість. Але поціновувачам психологічних трилерів читати раджу.
Анонім
книжка про зумерів, ковід і людські почуття та відчуття.
книжка, в якій багато читачів можуть впізнати себе, рідних чи сусідів.
написана легко. читається швидко. залишає запитання, відповідь на які хочеться шукати ще довго після прочитання.
ідеальна в дорогу)
Анонім
П'ятсот сторінок складного тексту в усіх сенсах. Складно-красивого ,так скажу, з точки зору стилістики - ну бо авторська мова, стиль, лексика🔥 Складно-жорстокого- такого, який обов'язково вам відгукнеться хоч чимось: чи згадками про дитинство і рідних, чи про перші шкільні і не лише пригоди, першу любов , проблеми і багато іншого, що навіть моє покоління фактично вже прожило. Зрештою, Колос написав хороший роман. Від першої до останньої сторінки я відчувала оті читацькі "емоційні гойдалки", коли не знаєш чи тобі точно подобається, але потрохи все одно "пробираєшся" текстом далі. Інколи здавалось, що кіношний екшн все зіпсує, але таких моментів небагато було. Проте, це й депресивний і важкий роман з безліччю тригерів - мені так відчувалось.
Я зловила на обговоренні з "Літосвітою" кілька спойлерів, але не суть, в ефірі запитували яким жанром автор назве своє дітище)) І тепер я розумію, чому виникло таке питання: "Кушмарджак" - це поєднання абсолютного всього: сімейної драми і соціального трилера+ своєрідна містична складова. Про цю книжку непросто сказати чи сподобалась - вона вразила. Отак скажу.
П.с. до всього: це був мій перший досвід обговорення книги онлайн, коли приходив сам автор)) І це неймовірною🔥 Я обожнюю поезію пана Сергія і все, власне, що творить "Фіолет". Тому, якщо ви ще не читали прози Мартинюка , то почніть з поезії та пісень) Раджу📚
Анонім
Котолог
