Сергій «Колос» Мартинюк

"Найважливіше для людини - почуватися на своєму місці. Хай би ким хотіли бачити її інші"©
⠀
було трохи дивно читати книгу, в центрі якої коронавірус, коли зараз люди без масок спокійно заходять у магазини й кафе. Зараз ми про інше думаємо, але недавно спілкувалась із керівником нашої екстренки й він сказав: "Коронавірус нікуди не дівся". Це так і є. А "Король дощу" - це моя перша книга про цю пандемію.
⠀
Вона розповідає про Костю та Мар'яну, звичайних українців, яким довелося зіштовхнутися з коронавірусом. Йдеться про весну, коли тільки все почалось і в Україні оголосили локдаун. Костя - бармен, тому йому довелось піти у неоплачувану відпустку. Мар'яна з багатої родини, їй економити не довелось. На час каратину герої роз'їхалися по своїх домівках і мусили жити окремо, тому їхня любов проходила тест на міцність.
⠀
Ця історія не так про сам вірус, як про людей та їхні емоції. Герої намагаються зрозуміти, як жити далі, що робити, якщо коронавірус нікуди не зникне за тиждень, місяць, рік. Крім цього, вони розбираються і в своїх почуттях: що Костя, звичайних бармен, може дати багатій Мар'яні? Що вона може дати йому навзамін? Чи справді між ними існує кохання?
⠀
Крім кохання, тут також порушена тема родини. Повернувшись назад до рідних, героям доводиться відшукати старий-новий зв'язок із батьками. Подивитися на ситуації з минулого під новим поглядом.
⠀
У перші дні коронавірусу людям довелось зіштовхнутися з новими викликами. Багато хто отримав незаплановану відпустку й міг посидіти вдома й подумати, як герої "Короля дощу". Ця книжка не так про сюжет (хоча він тут є теж), як про емоції. Вона дуже насичена роздумами героїв, у ній можна відшукати багато цитат, які точно відгукнуться.
⠀
Коронавірус точно змінив наше життя, кожного по-різному, але все ж торкнувся він усіх.
⠀
До речі, у книзі дуже гарне оформлення. Всередині є сторінки з короткими висловами, які трапляються в книзі. А ще текст розміщено не на всю сторінку, а ніби збоку. Стиль приємний і читається історія дуже швидко.

Зізнаюсь відверто, цю історію мені було морально важко читати, було таке відчуття, наче книга «витягує» з мене всі сили. Книгу я читала дозовано, довго обдумувала прочитане.
Думаю, що для багатьох тема війни є болючою, тому що вона тут і зараз, а читати про неї книгу неймовірно важко.

Ця історія про військового, який дивом уцілів в боях за Іловайськ, після повернення в рідне місто намагається призвичаїтися до звичного життя. Але те, що він пережив на фронті, не дає йому жити повноцінним життям.

Книга неймовірна, дуже цікаво написано, легкий текст. Видно, що книга від українського автора, багато жартів зрозумілих для українців.
Герої дуже круто прописані, видно, як на кожного з них повпливала війна, хоч це і не у всіх яскраво виражено.

Якщо ви дуже чутливі до теми війни, то я вам не раджу читати цю книгу, вона розтрощить вас морально.

Зізнаюсь відверто, цю історію мені було морально важко читати, було таке відчуття наче книга «витягує» з мене всі сили. Книгу я читала дозовано, довго обдумувала прочитане.
Думаю, що для багатьох тема війни є болючою, тому, що вона тут і зараз, а читати про неї книгу неймовірно важко.

Ця історія про військового, який дивом уцілів в боях за Іловайськ, після повернення в рідне місто намагається призвичаїтися до звичного життя. Але те, що він пережив на фронті не дає йому жити повноцінним життям.

Книга неймовірна, дуже цікаво написано, легкий текст. Видно, що книга від українського автора, багато жартів зрозумілих для українців.
Герої дуже круто прописані, видно, як на кожного повпливала війна, хоч це і не у всіх яскраво виражено.

Якщо ви дуже чутливі до теми війни, то я вам не раджу читати цю книгу, вона розтрощить вас морально.

Непроста книга, важка тема, темний і депресивний післясмак. Не берусь ради книгу, бо точно не для всі. Але кожна книга знайде свого читача.⠀
⠀
Обʼєм у 500 сторінок я читала довго і не більше 50 сторінок в день. Я боюсь таких важких і складних тем, але час від часу читаю.⠀
⠀
Місцями було депресивно, місцями бридко, а ще навіть незрозуміло. Нецензурна лайка мені різала очі, трохи забагато.⠀
⠀
Маємо історію звичайної сімʼї з різного роду соціальними, побутовими, фінансовими і життєвими, кримінальними проблемами. Бачимо життя маленького містечка Пʼяні Мости з середини.⠀
⠀
Книга охоплює різні часові періоди 1993-2014,2015 та 2022 роки, але основні події розвиваються у 2015.⠀
⠀
В мене не виникло симпатії до сімʼї Дорошів… я розумію Ярослав пережив пекло, він повернувся живим і намагається жити в новому для себе світі, побороти ПТРС, не дати розвалитись своїй сімʼї.⠀
⠀
Дружина Ярика Дарка мене відверто бісила, авторка одної книги у вічних пошуках,я не розуміла дій, вчинків, думок цієї жінки. Кожен має таємниці і травми, але щоб жити далі треба справлятись з минулим, лікуватись, бажати жити і цінувати сімʼю. Один негатив в мене до неї.⠀
⠀
Найбільше симпатії в мене викликав їхній син Женя, це непересічна розумна дитина, яка не по дитячому доросла. Але батьки зі своїми вчинками, таємницями і проблемами не найкращий приклад для нього. Для Жені хотілось найкращого життя і дитинства.⠀
⠀
В мене дуже сумбурний відгук, бо такі двоякі враження від книги. Вона точно зробить вам боляче. Книга не для всіх ⠀

Не все то містика, що має в сюжеті монстрів.

🌕 Маємо АТОшніка-айтівця, який пройшов Іловайск (ну звісно же) і зараз долаючи ПТРС, живе просте життя українського ШІ-стартапера. В нього є дружина (письменниця у творчій кризі) та син (підліток у пубертаті). Ще в нього є колега, який намагається вмовити Ярослава продати їхній ШІ кандидату у мери містечка П'яні Мости (цілком вигадана, але абсолютно впізнавана у десятках таких самих п'яних мостів місцина). І для повнішої вже затравки сюжету в Ярослава з'являється психологіня, яка на волонтерських засадах допомагає йому долати наслідки війни, що зазвичай виражається у тому, що вона його уважно слухає.

🌕 Здавалося, що ж може піти не так, правда? 💀

🌕 Як ви розумієте з розставлених на дошці фігур, мова у романі йде про руйнацію сім'ї, яку додатково "прикрасили" війною (найлогічніший спосіб пояснити першу тріщинку в шлюбі) та додали драйву за допомогою класичних таких бандюків з 90-х, які станом на сьогодні стали раптом поважними бізнесменами.

🌕 Оця дивна назва — це, як пояснював автор, його глибоко особистий дитячий монстр, з категорії Чорної Руки Верхи на Чорній Домовинці. В сюжеті його роль звелася до функції залякування на фоні та посилення напруги (що було не зайвим).

🌕 Адже — і це моя головне зауваження — якби текст був вполовину меншим за обсягом, він набагато більше виграв би. Надмір рефлексій, надмір слів, зайвий надмір всього. Я кілька разів проводила експеримент: просто перегортувала кілька сторінок і продовжувала читати, ні на йоту не втрачаючи контексту.

🌕 Але й це не все! Рутинний method writing автора полягав у тому, що ГГ писав листа другу, в якому переказував все, що з ним відбувалося. Тобто, ви тільки що почитали з десяток сторінок тексту і на 11-й вам роблять краткий конспект їх.

🌕 Мабуть, це дієво для зумерів із їхньою постійною втратою уваги та страхом текстів довших за 4к знаків.

🌕 Але якщо вам здалося, що мені НЕ сподобалося, то це хибне враження.

🔮 Це був гарний і місцями важливий для сьогодення текст, який — майже впевнена у цьому — прочитає на порядок менша кількість людей, ніж вартувало би. На жаль.

🔮 Історія про довіру та зраду, про травми та їх тяглість, про мєстєчковість та рустикальні традиції, яких вже час давно позбутися. Про негероїв та прості життєві радощі, про героїв та людську дурість й заздрість. Про вади, чесноти та хиби інтерпретацій. Коротше, про наше життя.

🔮 Зняті півтори зірочки виключно за зайвий обсяг, в цілому ж #Дафа_радить

Мене ця книга захопила до самого сердця! Зачитувався до ночі! Було сумно, тяжко і боляче читати частини про Іловайськ, було цікаво зануритися про ШІ, було важко відчути людей з ПТСР, було гірко пережити з перших сторінок війну 2022-го...
Особливо дякую автору 💙💛 за опис села, життя дітей у дідуся/бабусі, ці деталі та сільську романтизацію - все було так близько, наче трохи твого дитиства і почуттів хтось переказав автору! Ці випасання корів, розглядання дивних коврів на стіні, похорони бабусі - наче трошки побував у своєму минулому: було сумно, приємно і так по-душевному! Ще раз дякую! 😊

Була на презентації цієї чудової збірки, купила книжку і на наступний день прочитала усі вірші і не могла відірватися. Вірші що зігрівають душу, підіймають настрій та відроджують віру.

Не часто купую поетичні збірки, але звернула увагу на "КнигаLove 3.0. Любов, що перемагає" через тематику - кохання! Адже зараз так не вистачає теплих, світлих почуттів у цьому хаосі, ненависті та темряві.

У збірці було зібрано найкращі вірші багатьох українських, сучасних і не тільки, авторів та авторок. Особисто мені найбільше сподобалися вірші Василя Стус, Вікторії Амеліної (прекрасні вірші людини, життя якої забрали росіяни), Ірини Цілик, Оксани Забужко, Ярини Чорногуз, Юрія Іздрика, Павла Вишебаби.

Окремо хочеться відмітити оформлення, воно - прекрасне!
Ця збірка стане чудовим подарунком для ваших коханих, близьких та друзів.