Безніч

Це темне фентазі, тому крові там багатенько. Будьте готові!
Головна героїня має одну рідкісну особливість - вона може керувати темрявою. А ще вона ніколи не сама, бо не-кіт завжди радий підкинути саркастичний коментар до кожної події😅

Книга об'ємна і чесно, мені йшла досить повільно. Але згодом я стала помічати, що хоч читаю повільно але занурююсь повністю в історію і теж гуляю тими коридорами печери. Відчуття неймовірні.
Сюжетні повороти це - 🤯. Мені сподобалось буквально ВСЕ що придумав автор: всі смерті, воскресіння, зради, таємниці! Це було круто!
Звісно, як і усі, я фанат Не-кота🥰, цей персонаж просто неймовірне доповнення історії! Як то кажуть, в кожній бочці - затичка))
Момент, коли Мія згадала як її сила в дитинстві вирвалась і засліпила її...в мене мурашки були по шкірі! Цей розділ був дуже сильним та емоційним 👏.

Цей світ неймовірний і мені здається, що в наступній частині ми ще не раз будемо сидіти з відкритим ротом. Бо автор спершу ніби дає читачам думати, що все от так, а потім виявляється, що насправді не так! Що ми просто зробили логічні висновки зі слів та дій, але насправді ці висновки хибні. Я дуже люблю такі моменти в книгах.

Головна героїня Мія - безжальна вбивця, разом з Тріком, ще багатьма аколітами, проходять випробування, щоб потрапити до Багряної Церкви.

Мія має свої причини для того, щоб пройти ініціацію. Однак вона не підозрює страшної зради, яка майже погубить весь світ убивць.

Багато сексуальних сцени, насилля, але то таке, бо нецензурна лексика просто майже на кожній сторінці, та й така, що мене це реально дратувало. Сюжет книги мені сподобався, але ті мати мені не довподоби.

Я ще думаю чи читатиму продовження, оскільки історія зацікавила, але не певна, що зможу нормально реагувати на матюки…
Тому оцінка 4, а не 5.

"Почуй мене, Матінко. Ся плоть — учта твоя. Ся кров — вино твоє. Се життя та кінець його — мій тобі дарунок. Прийми його."

Нарешті зібрала до купи думки щодо цієї книги 📚

Це темне фентезі.
Однозначно.
Мораль хитка.
Поділ добра та зла ефемерний. Все за каноном 😏

Мія втратила все: батьків, статус, гроші.
Їй 16 і вона прямує в якусь "діру" аби стати професійною вбивцею.
Компанію дівчині складає не-кіт Пан Добрик (він тінь) та хлопець, який фактично може стати її конкурентом, але, але 😉

Що мені сподобалось в цій історії:
🔥 героїня не красуня з усіх красунь, яка всіх перемагає
🔥 динаміка
🔥 неочікувані повороти (та такі, що я зависала на кілька митей з виразом wtf на обличчі)
🔥 другорядні персонажі (вони яскраві, живі й круто прописані)
🔥 Пан Добрик, кінь Лицарський Дух (знаний як Паскуда 🤣)
🔥 навчання в цій "школі найманих вбивць"
🔥 цікава магічна складова, от вона дійсно крута
🔥 непогані сцени 🔞 та соковита лайка, яка там в тему
🔥 мотивація персонажів зрозуміла і логічна

Що не сподобалось
🤔 хотілось ще більше подробиць про уроки шахідів, бо це було дійсно цікаво
🤔 в електронній версії немає ілюстрацій 😭
🤔 Мія іноді поводилась зовсім нелогічно, як на мене, але сказавши в чому саме, я видам велетенський спойлер

Фактично всі мої "претензії" то дрібнички, які не впливають на кайф від книги, адже вона чудова і я звісно читатиму продовження, бо пан Крістофф дуже круто завернув сюжет, до того ж знайти дійсно якісне dark fantasy не так вже й просто, а тут воно, ну просто цукерочка 🍬

Чи раджу читати?
Якщо не боїтесь лайки, аморальності персонажів, крові та болю, то так, однозначно 👍

Зафіналимо моєю улюбленою цитатою "для важливих переговорів":
— Даруй, — спохмурніла Мія, оглядаючи підлогу, наче щось шукала. — Здається, я загубила **й, який поклала на твою думку…