Джей Крістофф

Якщо колись мій онук попросить почитати йому якусь історію на ніч (та й навіть якщо не проситиме), я сяду поруч з ним і почну: «Людям, що помирають властиво паскудитись.»

Мені здається я знайшов свій улюблений всесвіт, своїх улюблених героїв, та просто хочеться сісти поруч з Джеєм Крістоффом, замовити нам випивки розмовляти годинами, бо ще я знайшов у авторі свого друга (першого друга з Австралії між іншим).

Найкраща взаємодія оповідача з читачем, яку тільки можна уявити, у вигляді зносок, в яких також прописується лор, але не просто сухими фактами, а під кожен факт є ціла історія, чи легенда, чи міф, часто жартівливо поданий, а часом дуже жорстокий, як і весь світ де майже постійно світить одне чи більше сонць!
Нарешті, якщо перед героями виникає біда, вони не будуть говорити «От дідько», а обіллють все поруч реалістичною лайкою.

Надзвичайна світобудова, яка вплетена так майстерно, що я просто хочу аплодувати з посмішкою на обличчі! Тут за 10 сторінок може бути стільки лору (і то лише в діалогах), що просто браво!
Велика кількість національностей, держав, їхні культурні особливості, загадки, таємниці, та тут стільки всього, що можна окремий канал на ютубі створювати чисто по лору Хронік Безночі (а це ідея до речі, якби я не соромився тільки).
Цей світ дійсно хочеться дослідити, й побувати тут скрізь, побачити як живуть Ліїсянці, чи побувати в припортових містечках Ісіїру.

Тут немає прохідних персонажів, немає того до кого можна буде лишитись байдужим (згадайте хоча б Свиномаца, чи Піпа), ти або будеш симпатизувати й переживати за персонажа, або будеш ненавидіти його всім серцем (та Скаева, я на тебе дивлюся!). Якщо про кожного персонажа з Безночі написали б якусь повість чи просто навіть розділ, я був би тільки радий, бо всі вони мають своє харизматичне я!

Мія Корвере, то взагалі моя пристрасть тепер, бо в неї є чітка ціль, і хоча вона може нагадувати Арію Старк з Пісні льоду та полумʼя, проте вона унікальна
Вона жорстка, сильна, й деколи слабка, вона саркастична та червива на язик, вона жорстока та деколи мʼяка, вона небезпечна та буває самотня, вона може бути абсолютним злом і ніжною дівчинкою
І це все у 16 років!
Мія - моя Римська імперія!

Я готовий пробачати цій історії все, провисання сюжету, чи деякі нелогічності, ну от просто хочу, бо просто існують такі оповідки, які ти точно знаєш, прямо для тебе. Я цілком розумію, як декому книга та цикл може не зайти, і це нормально. Але для мене це просто Римська, ні, стоп стоп…. Для мене це Ітрейська республіка!
Мені хочеться викурити з Мією та Аелієм сигарилу. Хочеться замовити пікантне чилі у Жирного Даньйо. Хочеться посидіти в барі з Меркуріо (про нього взагалі хочу окремий приквел!), хочеться вкрасти у Мишолова шкарпетку, хочеться жити з цим світом у серці далі. Захоплююся всією душею, частинка якої тепер завжди у Богодолі (сподіваюсь тільки що не болоті лишилась).

Чи може звичайна на перший погляд історія вендетти бути чимось таким шедевральним? Може.
Бо це не тільки про помсту, про кохання також є, про політичні інтриги й владу, владу абсолютну та владу над собою, про природу вбивства та смерті, про зранених людей, про віру та богів, про людяність та жорстокість.

І врешті-решт, після цього, це історія про дівчину. Яку звали Мія. І яку я полюбив, так само, як і автор!

P.S.
Окрема повага до видавництва Небо, за цю книгу та за всі вже видані й майбутні, ви просто неймовірні!

Одна з моїх улюблених серій книг це Експансія, і в ненависному чеканні кожної частини я шукаю щось про космос, що сподобалось би мені так само сильно. Я не можу сказати, що саме ця книга дала мені те, що я хотіла, але все ж таки мені було дуже приємно читати. Історії кожного з загону мені справді сподобались, у кожного свій унікальний характер. А ще любовні лінії, які тут розгортаються мене дуже порадували. Особливо любовна лінія головної героїні. Боже, я так вболіваю за ці стосунки, мені так хочеться швидше про них почитати, шо це кошмар. Дуже чекаю, і дуууууже хочу, не зважаючи на те, що ця книга навіть не стоїть поруч з моєю улюбленою серією, але ж не всьому бути таким прекрасним.

Хочу почати цей відгук з відгуку (сорямба) який розміщений на задній частині суперобкладинки: «Ця книжка пиз**** яка класна!»

Дуже важко не погодитись з цими словами.
Це просто чистий дофамін у буквенній формі!

Неймовірно темпова, емоційна, весела, драматична, епічна, крутецька історія з одними з найкращих персонажів евер!
Хімія між цими персонажами настільки чудова й гармонійна, кожен легіонер загону 312 є хоч і на перший погляд типовим персонажем (за своїм класом), але щось в них є таке, що закохує й змушує співпереживати та симпатизувати усім головним героям!
І нарешті, тут головні герої усі, адже навіть оповідь ведеться від кожного члена команди, і нарешті це зроблено як треба, дуже майстерно і гарно.

Для мене це було наче граєш в «Mass effect» в кімнаті з космічним освітленням та саундтреком з Вартових галактики!

Чудово обіграні вставки з лором після розділів, які чудово виглядають в ролі перебивок між розділами, оформлені від імені портативного помічника-ПК, який дуже дорогий до речі, і якому постійно закривають рот, бо він ще й трохи не вміє тримати язик за зубами 😀

Комічні ситуації, стьоб майже кожним персонажем інших, особливо стьоб нашого космічного ельфа відсилками на Володаря Перснів (та ви шо), вперемішку з порятунком Всесвіту, давніми цивілізаціями, особистими драмами, стосунками ну і звичайно фартом

Неймовірне оформлення, форзаци, обкладинки, шрифти, зріз, РМ творить магію з кожною наступною книгою!

Впевнений, що кожен знайде собі свого фаворита із Загону 312, бо персонажі це те навколо чого тут все й працює так як і має працювати в гарній книжці!
І з нетерпінням чекатиму продовження пригод у другій та третій частині.

Шикарний початок року, гарний настрій, трошки суму і просто задоволення, і це точно не все, на що здатні Емі Кауфман, Джей Крістофф, вся команда РМ!

Книга мені видалась нудною і нелогічною. Можливо, ще повпливало те, що читала її одразу після трилогії Макова війна, і на тих емоціях і в порівнянні будь-яка книга програла б. Дуже дивним видалось те що загін носився з Авророю ні з того ні з сього. Взагалі незрозуміло , з чого така відданість їй і її видінням, адже по суті Аврора їм всім незнайома людина. Сподобався натяк на любовну лінію між Авророю і фейчиком. Загалом весь антураж книги мені не зовсім зайшов. А читати описи іншопланетян було максимально дивно. Набагато цікавіше дивитись їх у втіленні від Марвел 😁 Дуже сподобався персонаж Фін, його гумор був влучним і завжди якось сприяв підвищенню зацікавленості до книги і історії загалом. Що з тією планетою щось не так, я починала здогадуватись від самого початку, ще коли укривали всі деталі експедиції. В цілому надто легко проходили всі операції у загону і від цього , це виглядало по дитячому неправдоподібно. В деяких моментах книга тримала інтригу і хотілось дізнатись що ж там далі. Так само як і зараз , хочеться дізнатись що ж там далі в наступних книгах. Хоч книга, як на мене, слабка.

ельфи у космосі, люди з квітами замість очей, погоні, втечі, крадіжки і неможливі місії? так-так, це все про «сходження аврори», і я була абсолютно здивована наповненням, бо прочитала анотацію (не робіть так, це велика помилка) і встигла засумніватися у книжці.

сюжет несеться, локації цікаві і розгортаються перед читачами з різних кутів, персонажі харизматичні і постійно потрапляють в якісь халепи. та все починається з порятунку дівчини, що проспала 200 років, і з зірки військової академії тайлера джонса, який затривожився перед відбором і полетів чілити у космос. тут нас зустрічає одразу 7 головних персонажів. сюжет дещо нагадує «вартових галактики» і «валеріан і тисячі планет» (обидва фільми дуже раджу): у нас є група покидьків, звичайна на перший погляд місія і зайвий член команди на борту, за яким полює ледь не увесь космічний альянс.

мені дуже сподобався сюжет. він легкий, захопливий, з купою гумору і цікавими персонажами (різних рас і характерів), а ще залишає по собі прекрасне відчуття хорошого кінця (попри те, що там не все так добре..). я два дні читала цю книжку і через неї засинала пізно вночі, бо не могла відірватися. останні сторінки просто емоційний струс, бо я і ледь не плакала, сміялася, злилася, закочувала очі. а так треба вміти писати. а ще мені сподобалось, як тут репрезентувалися теми інвалідності, біженців, які тікають від війни, неприйняття, дружби і сімейного зв'язку.

тут є дійсно дуже клішовані жарти, але вони дуже пасують персонажу який їх вкидає. за рахунок того, що ми бачимо історію з точки зору різних персонажів вона виходить більш об'ємна і глибша. але я досі злюсь, бо канонічна пара не зовсім канон для мене, хоч і цікаво дізнатися як же їх стосунки розвиватимуться у наступних книжках (бо кел мені імпонує і за ним дійсно цікаво спостерігати)

цю книжку можна прочитати на одному подиху. вона динамічна і кожен наступний сюжетний поворот затягує вас тільки більше. я дуже хочу дізнатися, що ж там далі, хочу отримати відповіді на свої запитання і більше розкрити персонажів. будьте готові, що перші сторінки можуть вам не сподобатися, бо вони клішовані і хаотичні, але вони потрібні аби краще зрозуміти як влаштований світ і персонажі

з перших сторінок ви потрапляєте в жорстокий світ. з перших речень ви розумієте, що шлях головної героїні не легкий і всіяний тілами ворогів. з перших моментів ви розумієте, що це не просто прохідне фентезі, це величезний світ в якого є своя історія і маленькі деталі. ця книга — розповідь про маленьку дівчинку, яка занадто рано (хоча деякі скажуть що якраз) почула музику смерті, побачила того, хто ховається у її власній тіні.

сюжет розповідає про мію корвере – вбивцю, що має власний список смертників. вона мандрує через море і пустелю аби дібратись до багряної церкви, місця, де її навчать мистецтву смерті і обману. де вона піднесе жертву матері пащі і знайде шанс помститися за занепад власної родини. в церкві немає доузів, є складні випробування, багато насильства, багато болю і ще більше інтриг. політика і власні почуття тісно пов’язані, вона не може розібратися в тому хто вона сама і які має можливості. тінь минулого переслідує, а світло майбутнього осяюють три сонця в небі.

це написано бездоганно. з дуже смішними і цікавими примітками не автора, а саме оповідача історії; з неймовірно продуманим лором і характерними персонажами. від першої і до останньої сторінки я вірила в цей світ, я проживала всі ці події. мені дуже сподобалось, хоч моментами читалось складно, це того вартувало.

перед прочитанням вам варто знати що: це темне фентезі, тут багато (дуже) жорстоких і кривавих сцен, тут багато смертей і багато травматичних подій. і тут буквально є книжкові хробаки які іноді їдять студентів. а тепер можете читати, бо це фантастично.

Ну що ж продовжила я читати серію «Хроніки безночі». Перша книга мені сподобалась, але мінусом була нецензурна лексика, однак я оригінальній версії ці слова сприймаються простіше, через те, що можна самому придумати якісь лайтовіші слова.

Можливо цим автор бажає показати саму Мію, яка є безжальною вбивцею, більше я не побачила нічого у її внутрішньому світі, а ці мати для підсилення враження, щодо брутальності героїні, однак там багато героїв так спілкуються 🤯. Мені б приємніше було б читати книгу, де уникають такого розмаїття нецензурщини.

Більше мінусів не бачу. Досить цікавий сюжет🔥. Жорстокість, кроваві вбивства, безжальність Мії до ворогів і динаміка подій захопили мене! Книга хоч не викликала емоцій, але цікавою була. Не скажу, що вона не передбачувана та всеодно затягує.

Читаючи книгу, у мене постійне питання: «Що робитиме Мія, коли всім помститься за смерть рідних?». Я не впевнена, що дівчина, яка стала монстром через знищення її родини потім зможе нормально жити. Мені мстивість героїні подобається, особливо подача, де в основі є терпіння. Я захоплююся холоднокровністю дівчини.

Посередині книги все ж таки я відчула що втрачаю інтерес, на жаль дочитувала я вже її сяк-так. Тепер і не знаю чи хочу я чекати третю…але цікаво ж чим скінчиться ця історія.

Ну що ж продовжила я читати серію «Хроніки безночі». Перша книга мені сподобалась, але мінусом була нецензурна лексика, однак я подумала, що маю все-таки продовжити, адже історія не погана.

Взявши до рук цю книгу, я на перших 100 сторінках зустріла багато відбірної і грубої лайки, яка на мою думку могла б і бути відсутньою, однак можливо цим автор бажає показати саму Мію, яка є безжальною вбивцею, більше я не побачила нічого у її внутрішньому світі, а ці мати для підсилення враження, щодо брутальності героїні, однак там багато героїв так спілкуються 🤯. Мені б приємніше було б читати книгу, де уникають такого розмаїття нецензурщини.

Більше мінусів не бачу. Досить цікавий сюжет🔥. Жорстокість, кроваві вбивства, безжальність Мії до ворогів і динаміка подій захопили мене! Книга хоч не викликала емоцій, але цікавою була. Не скажу, що вона не передбачувана та всеодно затягує.

Читаючи книгу, у мене постійне питання: «Що робитиме Мія, коли всім помститься за смерть рідних?». Я не впевнена, що дівчина, яка стала монстром через знищення її родини потім зможе нормально жити. Мені мстивість героїні подобається, особливо подача, де в основі є терпіння. Я захоплююся холоднокровністю дівчини.

Посередині книги все ж таки я відчула що втрачаю інтерес, на жаль дочитувала я вже її сяк-так. Тепер і не знаю чи хочу я чекати третю…але цікаво ж чим скінчиться ця історія.

Головна героїня Мія - безжальна вбивця, разом з Тріком, ще багатьма аколітами, проходять випробування, щоб потрапити до Багряної Церкви.

Мія має свої причини для того, щоб пройти ініціацію. Однак вона не підозрює страшної зради, яка майже погубить весь світ убивць.

Багато сексуальних сцени, насилля, але то таке, бо нецензурна лексика просто майже на кожній сторінці, та й така, що мене це реально дратувало. Сюжет книги мені сподобався, але ті мати мені не довподоби.

Я ще думаю чи читатиму продовження, оскільки історія зацікавила, але не певна, що зможу нормально реагувати на нецензурну лексику в такому обсязі

Тут світить три сонця і ніч ніколи не настає. Тут вороги можуть тебе врятувати, а друзі зрадити. Тут не можна ні до кого прив'язуватися, наступної миті герой може померти. Тут ллється кров, ламаються кістки та вивалюються кишки. І, зрештою, тут дуже цікаво:)
Я з головою пішла у світ Безночі та не могла відірватися. Спочатку було трохи тяжко, бо я ніяк не могла звикнути до перекладу, але потім події мене захопили.

Якщо ви готові пройти всі випробування і стати безжальним Клинком, то скоріше вирушайте до Богодолу. Але перш, ніж зробити перший крок у світі, де на небі горить три сонця, подивіться, чи досить темна ваша тінь для двох? Адже інакше, вам доведеться самим впоратися з вашими страхами.
Окремо хочу виділити зноски від автора! Він наче спілкується з читачем за чашечкою чаю десь у кав’ярні і це неймовірно!

Після закінчення школи вбивць, Мія Корвере, продовжує шлях, що повинен привести її до того, хто знищив її сім'ю. Щоб не наробити спойлерів, скажу лише, що в цій частині трилогії автор перевернув усе догори дриґом.

Якщо сказати, що мені сподобалося, то це значить нічого не сказати. Це було неймовірно!!!

Кричу на всю квартиру! Кричу на всю країну! На весь всесвіт! Джей Крістофф, я вас кохаю❤️ Вашу творчість, ваші історії!
⠀
Я полюбила «Безніч» всім серцем а «Богоділ» виявився ще кращим❤️
⠀
Не спала, не їла, читала і читала.
⠀
Я обожнюю Мію, її пригоди, гумор і лайку. Обожнюю її брутальні й епічні дії, обожнюю цей кривавий та жорстокий сюжет.
⠀
Сцени кохання тут - витвір мистецтва. Справжня насолода читати такі якісно прописані моменти🤩
⠀
Персонажі всі неперевершені та розкриті належним чином.
⠀
Всі таємниці ще більше закручені, а сил на очікування продовження все менше і менше!
⠀
А ще переклад для мене це 100/100, як і оформлення😍
⠀
Я готова безкінечно хвалити цю книгу бо вона геніальна! Читайте автора, читайте цей цикл обов’язково!
⠀
Раджу і ще раз раджу!
Обожнюю!!!!!