Я чекала легку, трохи банальну історію, але отримала щось значно більше. Головна героїня, Елзі, — розумна, саркастична та іноді трохи незграбна науковиця, яка постійно ліпить «іншу Елзі», щоб догодити оточуючим, і вже і не знає як це бути собою. А Джек — серйозний і мовчазний професор, якого всі вважають холодним і неприступним, який ненавидить фізиків-теоретиків та Елзі, чи то за те, що вона теоретикиня, чи за те, що вона обманює його молодшого брата. Здавалося б, ми бачили таке сто разів, але між ними стільки іскр, що я буквально не могла відірватися.

Мені дуже сподобалася їхня динаміка. Елзі — жива, емоційна, трохи загублена у світі науки та почуттів, а Джек — зовні крижаний, але всередині такий теплий і турботливий, що аж хочеться за нього вболівати. Їхні стосунки розвиваються на основі поваги та бажання зрозуміти, що просто не може не підкупити.

Особливо сподобалося, як книга показує не лише стосунки, а й складність роботи в академічній сфері, конкуренцію, гендерні стереотипи. І попри серйозні теми, вона наповнена яскравими моментами, які змушують і сміятися, і співпереживати.

Це історія, яка залишила мене з теплим відчуттям і посмішкою. І хоча теоретично це мало б бути просто кохання, на практиці — це набагато більше.
#марафонкнигомам

“9 листопада” Коллін Гувер справила на мене велике враження завдяки своїй структурі й інтимності історії, що вона розповідає. Це не просто романтична історія — це історія про зцілення, прийняття себе та важливість бути чесним із собою і з іншими. Ідея, що головні герої Феллон і Бен зустрічаються лише раз на рік, викликає захоплення, адже кожна їхня зустріч стає чимось магічним та очікуваним. Це наче момент, коли час зупиняється, і вони можуть бути собою.

Особливо мене вразила здатність Гувер майстерно розкривати внутрішній світ героїв, їхні страхи та травми. Через кожну зустріч, яку описано в книзі, читач починає краще розуміти, як минуле формує нас і наше теперішнє. Феллон і Бен змушують задуматися, як ми будуємо стосунки, які кроки робимо для власного зцілення і чи готові прийняти когось з усіма його недоліками.

Я неодноразово ловила себе на тому, що ставлю себе на місце героїв. Чи зміг би я також дозволити собі раз на рік повністю відкритися перед кимось? І чи готова я прийняти когось, знаючи, що ця людина може змінити моє життя? “9 листопада” — це роман, який не тільки розважає, але й надихає на роздуми про наші власні стосунки та вибір. Він залишив мені відчуття тепла та надії, і це те, що робить його особливим для мене

“Планета людей” Антуана де Сент-Екзюпері — це глибока, зворушлива та вражаюча книга, що об’єднує філософські роздуми, спогади про авіацію та людські цінності. Екзюпері майстерно поєднує особистий досвід зі спостереженнями про людську природу, життя та самотність. Його твір сповнений тепла, любові до життя і віри в людяність, навіть у найскладніших обставинах.

Автор описує не лише фізичні випробування, з якими він зіткнувся під час своїх польотів, але й внутрішні переживання, роздуми про дружбу, відповідальність і сміливість. Особливо проникають у душу сцени про виживання в пустелі, де людина залишає осторонь звичні умовності та пізнає істинну цінність життя.

Екзюпері показує, як польоти та небезпеки допомогли йому побачити людство з нової перспективи. Його роздуми про те, як важливо залишатися людяними та підтримувати один одного, особливо актуальні й сьогодні.

“Планета людей” — це більше, ніж просто книга про авіацію. Це нагадування про силу людського духу, про те, що робить нас людьми, та про красу і крихкість нашого існування. Читаючи цей твір, кожен може відчути себе частиною цієї “планети людей” та знайти в ньому натхнення для власного життя.

Страйк вже не на піку своєї популярності, але бізнес іде як по маслу, Робін тим часом готується до свого весілля, а вся Велика Британія - до весілля принца Вільяма та Кейт. Здається все добре, допоки Робін не приходить дивний пакунок. Молода жінка замовила фотоапарати на весілля і, побачивши довгу коробку, вирішила, що це саме вони. Та уявіть її шок, коли вона побачила там НОГУ!!! Жіночу ногу… Тепер клієнти масово тікають, поліція напосідає, а на безхмарному небі майбутньої сімʼї знову появилися нові чорні хмари і цього разу грозу не оминути.

Хоча це вже третій детектив про Страйка, який я прочитала, тут мене більше цікавила Робін і чи вийде вона все таки заміж. Вона вже і сама не знає чи вона хоче заміж за цю людину, а Страйк 100% цього не хоче.

Як і всі книги Роулінг це було цікаво, захопливо і не очікувано в кінці, а ще я знайшла серіал, тому буду ще мати нагоду порівняти з кіно, хоча дуже сумніваюся, що 2-3 години відтворять понад 500 сторінок, але варто спробувати. Як я вже казала, хоча розслідування було інтригуюче, я більше слідкувала за романтичними відносинами головних героїв і якщо без сплойлерів, то останні сторінки заставили мене розсміятися, запитати та хитро усміхнутися (і захіхікати)

Тому я біжу дивитись серіал, шукати наступну частину

Це, мабуть, найважча книжка, яку я читала. Автор - журналіст, який пробув більше року у концтаборі «Світлий шлях», який розташований в окупованому Донецьку. Замальовані вікна, пакети на головах, електрошок - це ще не всі страшні реалії цього місця.

Вперше я почула про це місце по телебаченню. Жінка, яка пережила полон, розповідала страшні речі і сказала, що чоловіки взагалі відмовляються говорити про це місце. Це наймоторошніший сон, який втілився у реальність. А потім я побачила книжку Станіслава Асеєва (насправді мене привабила яскрава обкладинка, через я її взяла в руки), його спогади, його мемуари і зрозуміла, що це мій шанс зрозуміти, що це за місце.

Всі ми памʼятаємо Ірпінь та Бучу. А все почалося тут ще у 2014 році. Катування та знущання заради розваги, абсурд та сюр, який тут відбувається не вкладається у голови навіть тим, для кого другий дім. Жодні закони та правила тут не діють і ніхто не знає, чи буде завтра

Я читала цю книгу з паузами, слізьми та холодним потом. Я не розумію як люди можуть себе так поводити і навіщо. Але я точно знаю, що про такі книги треба говорити більше, перекладати та розповсюджувати максимально можливо