Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує

Роботодовці хапаються за голову🙈

Професор менеджменту Массачусетського технологічного інституту Карім Лахані та консультант із Бостона після досліджень визначили, що "основана на насолоді внутрішня мотивація - саме те, наскільки креативно почувається людина під час роботи над проектом" - і є найсильнішою та найбільш поширеною спонукою до участі в проектах типу "опен сорс". Взагалі книга хороша - немає лишньої водички.

Чому варто її прочитати?
1. Розширити горизонти. От ви чули колись про "професійні відпустки"? А варто.
2. Зрозуміти, які мотивації підходять для тої чи іншої групи працівників. Адже не завжди зовнішні винагороди приносять користь.
3. Дізнаєтеся, чим шкідливі винагороди готівкою та премії.
4. Зрозумієте усі деталі методу батога та пряника.
5. Нематеріальні винагороди. Так-Так, любі роботодавці, не єдиними грошима працівників варто заохочувати.
6. Найголовніше, на мою думку, приклади роботи успішних всесвітньо відомих компаній.

Примітка, від мене: робота повинна приносити задоволення. Не варто боятися змін. Усі ми люди і бажання покращувати своє життя - це повністю нормальне явище.

Книга «Драйв» Деніела Пінка є чудовим джерелом натхнення для всіх, хто прагне зрозуміти суть мотивації і творчості. Її яскрава палітурка вже привертає увагу, але справжня цінність прихована в змісті. Пінк досліджує внутрішню та зовнішню мотивацію, спираючись на численні наукові дослідження, хоча вони датуються 70-ми роками минулого століття. Автор пропонує систему мотивації, яка базується на креативності та свободі вибору, і детально описує кроки для досягнення кращої продуктивності та щастя в житті. Ця книга надає цінні поради для менеджерів та підприємців, хоча її зміст корисний і для широкого кола читачів.

Пінк розділяє завдання на алгоритмічні (рутинні) та евристичні (творчі), підкреслюючи, що традиційна система мотивації «батога і пряника» працює лише для перших. Для творчих людей найкращим стимулом є внутрішня мотивація, а зовнішні винагороди можуть навіть знизити її рівень.

Протягом читання книги можна зрозуміти сім смертельних недоліків системи мотивації «батога і пряника», а також як правильно використовувати зовнішні винагороди, щоб вони не мали згубного впливу. Ці знання особливо корисні для представників творчих професій, які можуть страждати від творчого вигорання та потребують натхнення для підвищення своєї продуктивності.

Особисто для мене книга стала справжнім відкриттям. Вона допомогла мені усвідомити, що завдання, які я ставлю перед собою самостійно, виконуються з більшим інтересом та результативністю. Пінк провів цілеспрямоване дослідження, зробив конкретні висновки і запропонував шляхи покращення роботи. Його підходи можуть бути особливо корисними для сучасних технологічних компаній, де створені базові потреби для людини, і вона починає відчувати потребу у визнанні та самореалізації. Водночас, ці ідеї потребують обережного підходу, особливо в контексті української реальності, де часто базові потреби ще не повністю задоволені.

Проте книга Пінка відкриває погляд у майбутнє, пропонуючи новий підхід до мотивації персоналу і окремої людини. Її варто прочитати всім, хто прагне знайти внутрішню мотивацію і досягти більшого в житті.

Чому юристи такі нещасні? Опитування, які проводить Американська асоціація юристів, постійно показують, що, незважаючи на відносно престижну та прибуткову кар’єру, юристи менш задоволені своєю роботою, ніж багато інших професіоналів. Чому так? Це довгі години роботи? Тягар студентських позик, перенесений з юридичної школи? Нескінченні адвокатські жарти?

У «Драйві» Деніел Пінк стверджує, що вони нещасливі через відсутність належної мотивації. Хороша зарплата – це початок, але людині потрібні інші стимули, щоб процвітати в довгостроковій перспективі. Юристи, особливо молодші юристи великих фірм, мають відносно слабкий контроль над своєю роботою та стикаються із суворими вимогами щодо неї. Молоді юристи незадоволені своєю кар’єрою, тому що вони не можуть обирати роботу, яка їм цікава або приносить винагороду. Завдання їм передають партнери, і вони повинні задовольнятися тим, що можуть отримати. Тож замість того, щоб мати справу з цікавими справами, вони продовжують працювати на конвеєрі, виробляючи оплачувані години.

Чого не вистачає юристам, так це відчуття незалежності – одного з трьох факторів, які, на думку Пінка, є вирішальними для мотивації робочої сили 21-го століття. Коли справа стосується мотивації, каже автор, існує розрив між тим, що знає наука, і тим, що робить бізнес. Наша нинішня система, яка побудована на зовнішніх мотиваторах батога й пряника, не працює і часто завдає шкоди. І наука показує шлях, за допомогою якого можна це змінити. Цей новий підхід має три основні елементи: (1) Автономія - бажання керувати своїм власним життям; (2) Майстерність - бажання ставати все кращим у чомусь важливому; і (3) Мета - прагнення робити те, що ми робимо, на службі чомусь більшому, ніж ми самі.

Я захоплююся тим, як Пінк зберігає свою тезу достатньо простою, щоб її було легко зрозуміти та запам’ятати, підкріплюючи свої ідеї анекдотами з ділових і наукових досліджень. Не дозволяйте використанню Пінком наукових досліджень вас збентежити – вся наука описана швидко і зрозуміло, що робить зміст приємним для будь-якого читача. Я рекомендував би цю книгу всім, хто цікавиться темою мотивації.

Щоб знайти тут щось цінне, не обов’язково бути «діловою людиною». Якщо ви відчуваєте, що ваша власна робота гальмує, ця книга може допомогти вам знайти спосіб зробити її більш продуктивною або допомогти вам прийняти рішення стосовно пошуку іншої роботи. У ній також є пропозиції щодо того, як мотивувати своїх дітей виконувати домашню роботу, як схуднути в довгостроковій перспективі, і як реформувати освітню систему, щоб діти могли мотивувати себе. Але здебільшого я просто рекомендую книгу Пінка за його розуміння того, що робить нас щасливими, а що ні.