Господь не любить веганів

Коли ти все життя жаба...

Завжди не така, завжди все робиш не так. Так звикла до порівнянь, які ніколи не були на твою користь, що продовжуєш це роботи у своїй голові. Автоматично. Завжди.

Це історія про самотність і травму. Про пошуки недоліків у собі. Про впевненість, що ні на що добре ти не заслуговуєш. Не наскільки гарна. Не наскільки розумна.

Жила-була собі жаба. Насправді ж і не жаба зовсім, але ми не дізнаємося її ім'я. А ще була фея. Її ідеальна сестра, яка все робила як треба і яку завжди хвалили.

Ми багато дізнаємося про героїню. І особисто я дуже співчувала. Чим більше розкривалося її минуле, тим краще я її розуміла.

Роман про жительку сучасного міста, про жінку, яка хоче відповідати вимогам - і не може. Чи вартий цього той, заради кого вона ламала себе? Ні, не вартий. Це я вам і без прочитання книжки скажу. Забагато вимог. Забагато масок.

Як відчути цю тонку межу - бути собою чи бути трошки кращою, щоб сподобатися? Ми часто це робимо, і не лише у стосунках. Як часто це йде з дитинства, коли тобі треба робити отак і отак, щоб заслужити на любов! Але хіба любов треба заслужити?

А фея...Фея виявилася прекрасною ❤️

Ну що вже точно - так це те, що книга чіпляє з перших рядків.
Чіпляє, висмикує з буденності і дивує - насамперед, своїм тоном.

Втім, потрібен час, щоб зрозуміти, що відбувається і про що йдеться.

Історія про молоду жінку. Вона має вади, які грають ще яскравіше на фоні її сестри, до приторності ідеальної.
Про те, наскільки травмують спроби порівнювати себе з іншими, коли впевненності в собі, любові до себе і без того нема.

Про думки, що навʼязливо переслідують.

Про відчуття своєї неповноцінності і спроби відчути себе частиною цього світу.

Повністю рефлексивна, події тут не так багато, і вони розмиті та фонові.

З дуже дивною атмосферою.

І цю атмосферу та природу книги якнайкраще, на мій погляд, передає один з фінальних епізодів: героїня, «фліртуючи», згадує фільм Ларса фон Трієра «Антихрист», і зрештою хлопець запрошує її на побачення і пропонує разом передивитися цей фільм…

Бо - ви бачили цей фільм?

‼️Тут буде невеликий спойлер до його сюжету! 👇

Ну, якщо коротко, його головна героїня - психопатка, що спостерігає, як її малюк випадає у вікно, але нічого не робить, щоб цьому завадити, бо вона дуже зайнята сексом в цей момент.

Така от романтика🫠

І це тільки завʼязка, далі трешні не менше, але це надзвичайно гарно знято. Химерно, але гарно.

Книга така само химерна, але гарна.

По-іншому, ніж у фон Трієра😅, але цей епізод з «фліртом» - ну дуже влучний.

Мені дуже сподобалось поринати у ці рефлексії, темні і тягучі.

Сподобалось, що вголос проговорюються думки, про які не прийнято говорити.

Сподобалось дивитись на інший бік сучасного, успішного світу.

Але хоч повість і зовсім маленька, читалась порівняно довго, бо важко сприйняти все це за раз.

Чергова книга з дивною назвою, що себе повністю виправдала❤️‍🔥

Про віру, зневіру, істерику мозку, яку часом так важко вгамувати, депресію, інклюзивність і підтримку там, де вже не очікуєш.

Я писала Ганні в особисті, що цей текст емоція і нерв. Ти його відчуваєш. Стилістика Ганни Городецької — метафорична, з багатьма порівняннями, десь достобіса відверто, десь ти маєш просто уявити це. Тут треба призвичаїтися. По суті, це монолог головної героїні, де часом вмикаються інші голоси. Головна героїня в депресії, головна героїня не приймає себе через свою інклюзивність і відсутність підтримки найближчих. Та вихід знаходиться. Це не happy end — це усвідомлення «я є». До речі, дисграфія та дислексія чітко описані. Я знаю, про що кажу, бо в мене малий має ці питання.

Як на мене, текст заслуговує уваги. Як на мій смак, цікаво побути «в тексті». Але треба мати трохи запасу внутрішньої батарейки для читання.