Якщо з тексту прибрати власні назви, а ім'я автора змінити на Га На Го отримаємо "Особистий досвід" Кендзабуро Ое або "Вегетаріанка" Хан Канг.

Я — Жаба. Але я з діагнозами. А що не так з героїнею ми так і не дізнаємось. А книга — спроба в «Під скляним ковпаком». А я — Жаба. І де моя Фея?

Книга написана ніби і просто, але я весь час намагалась зрозуміти — головна героїня має певний діагноз чи просто їй тяжко з соціалізацією і вона дивна. Атмосфера загалом гнітюча, не дуже зрозуміло до чого тут і вегани, і Господь. Можливо мені не вистачило детальнішого розкриття подій з дитинства сестер чи історії про те, яка доля чекає на них у майбутньому.

Ну що вже точно - так це те, що книга чіпляє з перших рядків. Чіпляє, висмикує з буденності і дивує - насамперед, своїм тоном. Втім, потрібен час, щоб зрозуміти, що відбувається і про що йдеться. Історія про молоду жінку. Вона має вади, які грають ще яскравіше на фоні її сестри, до приторності ідеальної. Про те, наскільки травмують спроби порівнювати себе з іншими, коли впевненності в собі, любові до себе і без того нема. Про думки, що навʼязливо переслідують. Про відчуття своєї неповноцінності і спроби відчути себе частиною цього світу. Повністю рефлексивна, події тут не так багато, і вони розмиті та фонові. З дуже дивною атмосферою. І цю атмосферу та природу книги якнайкраще, на мій погляд, передає один з фінальних епізодів: героїня, «фліртуючи», згадує фільм Ларса фон Трієра «Антихрист», і зрештою хлопець запрошує її на побачення і пропонує разом передивитися цей фільм… Бо - ви бачили цей фільм? ‼️Тут буде невеликий спойлер до його сюжету! ? Ну, якщо коротко, його головна героїня - психопатка, що спостерігає, як її малюк випадає у вікно, але нічого не робить, щоб цьому завадити, бо вона дуже зайнята сексом в цей момент. Така от романтика? І це тільки завʼязка, далі трешні не менше, але це надзвичайно гарно знято. Химерно, але гарно. Книга така само химерна, але гарна. По-іншому, ніж у фон Трієра?, але цей епізод з «фліртом» - ну дуже влучний. Мені дуже сподобалось поринати у ці рефлексії, темні і тягучі. Сподобалось, що вголос проговорюються думки, про які не прийнято говорити. Сподобалось дивитись на інший бік сучасного, успішного світу. Але хоч повість і зовсім маленька, читалась порівняно довго, бо важко сприйняти все це за раз. Чергова книга з дивною назвою, що себе повністю виправдала❤️‍?

Коли ти все життя жаба... Завжди не така, завжди все робиш не так. Так звикла до порівнянь, які ніколи не були на твою користь, що продовжуєш це роботи у своїй голові. Автоматично. Завжди. Це історія про самотність і травму. Про пошуки недоліків у собі. Про впевненість, що ні на що добре ти не заслуговуєш. Не наскільки гарна. Не наскільки розумна. Жила-була собі жаба. Насправді ж і не жаба зовсім, але ми не дізнаємося її ім'я. А ще була фея. Її ідеальна сестра, яка все робила як треба і яку завжди хвалили. Ми багато дізнаємося про героїню. І особисто я дуже співчувала. Чим більше розкривалося її минуле, тим краще я її розуміла. Роман про жительку сучасного міста, про жінку, яка хоче відповідати вимогам - і не може. Чи вартий цього той, заради кого вона ламала себе? Ні, не вартий. Це я вам і без прочитання книжки скажу. Забагато вимог. Забагато масок. Як відчути цю тонку межу - бути собою чи бути трошки кращою, щоб сподобатися? Ми часто це робимо, і не лише у стосунках. Як часто це йде з дитинства, коли тобі треба робити отак і отак, щоб заслужити на любов! Але хіба любов треба заслужити? А фея...Фея виявилася прекрасною ❤️

Про віру, зневіру, істерику мозку, яку часом так важко вгамувати, депресію, інклюзивність і підтримку там, де вже не очікуєш. Я писала Ганні в особисті, що цей текст емоція і нерв. Ти його відчуваєш. Стилістика Ганни Городецької — метафорична, з багатьма порівняннями, десь достобіса відверто, десь ти маєш просто уявити це. Тут треба призвичаїтися. По суті, це монолог головної героїні, де часом вмикаються інші голоси. Головна героїня в депресії, головна героїня не приймає себе через свою інклюзивність і відсутність підтримки найближчих. Та вихід знаходиться. Це не happy end — це усвідомлення «я є». До речі, дисграфія та дислексія чітко описані. Я знаю, про що кажу, бо в мене малий має ці питання. Як на мене, текст заслуговує уваги. Як на мій смак, цікаво побути «в тексті». Але треба мати трохи запасу внутрішньої батарейки для читання.