Трилогія переможця. Поцілунок переможця. Книга 3

Який він - поцілунок переможця?

Колись давно я читала весь цикл і цього року перечитую завдяки прекрасному виданню від Ранку. Але саме з третьою книгою в мене виникла дивна історія - на відміну від двох попередніх частин я абсолютно не пам'ятаю сюжету "Поцілунку" [хіба що якісь загальні моменти], ніби й не читала зовсім. Тож "перечитування" перетворилося на повноцінне знайомство з фіналом історії.

І це було краще за дві попередні книги.

Більш динамічно, з розвертанням бойових дій і вигадуванням військових стратегій. З брудом розмитих доріг, палаток посеред поля, сном на холодній землі. З грою в розвідників та грою зі смертю.

Місцями у мене виникали питання до стилю тексту [бо навряд чи це камінь в город перекладача], коли на один абзац з трьох речень займенник "Вона" зустрічається 5-7 разів, хоча можна було б замінити на купу синонімів [ну хоча б ім'я героїні]. Через це складалося враження, наче я читаю аматорський переклад, але згодом звикаєш і перестаєш помічати цю особливість. З оригіналом не порівнювала, але думаю, що це цілком могла бути фішка авторки.

Маю зазначити - родзинкою "Поцілунку" однозначно є східний принц Рошар, який нагадує втілення Чеширського кота та Капелюшника Тіма Бертона, Фінеаса Гавела Крістіни Двойних і Еліота з серіалу "Чарівники" з однойменного роману Лева Ґроссмана [if you know what i mean] Будь-яка його поява на сторінках змушувала мене розпливатися в посмішці, тож сміливо можу назвати його улюбленим персонажем. Що ж до головних героїв - як завжди, все складно, але танці з бубном навколо повернення пам'яті Кестрель теж були цікавенькі.

І хоч особистий фінал героїв мене цілком задовольнив, залишилася купа питань щодо нового устрою світу і геополітики. Не вистачило епілогу, в якому б авторка розповіла про подальшу долю держав, адже книга не тільки про стосунки. Особисто мені інформація про подальшу політику Геррану і Валорії напрошувалася сама собою, але це суб'єктивний пунктик, адже її відсутність могла бути свідомим ходом, щоб читач увімкнув фантазію.

Навряд чи я зарахую цей цикл до улюблених, але він цілком заслуговує на увагу ✨

Трішки важко визначитися із відчуттями, тому що мені сумно, що ця історія закінчилася, але водночас я радію, як саме вона закінчилася. Протягом читання всіх трьох книг я хвилювалася, підтримувала та надихалася головною героїнею Кестрель. В той же час мені спочатку було дуже жаль Аріна, але з часом ці почуття переросли у повагу. Їхня заплутана історія, боротьба за волю й кохання надихає.

Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.

Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!

Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":

• Чесність вимагає сміливості.

• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.

• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.

• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.

Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!