Тепер Кестрель ніщо не тримає в її минулому: вона небажана персона в імперії та ворогиня власному батькові. Нарешті ніщо не стоїть на заваді її коханню до Аріна. Але чи чекає він на неї? Після останньої розмови хлопець не бажає знати Кестрель. Життя в таборі позбавляє останнього багатства - пам'яті про коханого, друзів і саму себе. Незабаром дівчини може не стати. Тим часом Арін, заручившись підтримкою дакрійців і бога смерті, готовий виступити проти Валорії та дати імперії відсіч. Герран не буде під владою жодного загарбника. Однак вістка про смерть Кестрель змінює плани Аріна.
Трилогія переможця. Поцілунок переможця. Книга 3
Автор
Марі Раткоські
Опис
Враження читачів
Який він - поцілунок переможця?
Колись давно я читала весь цикл і цього року перечитую завдяки прекрасному виданню від Ранку. Але саме з третьою книгою в мене виникла дивна історія - на відміну від двох попередніх частин я абсолютно не пам'ятаю сюжету "Поцілунку" [хіба що якісь загальні моменти], ніби й не читала зовсім. Тож "перечитування" перетворилося на повноцінне знайомство з фіналом історії.
І це було краще за дві попередні книги.
Більш динамічно, з розвертанням бойових дій і вигадуванням військових стратегій. З брудом розмитих доріг, палаток посеред поля, сном на холодній землі. З грою в розвідників та грою зі смертю.
Місцями у мене виникали питання до стилю тексту [бо навряд чи це камінь в город перекладача], коли на один абзац з трьох речень займенник "Вона" зустрічається 5-7 разів, хоча можна було б замінити на купу синонімів [ну хоча б ім'я героїні]. Через це складалося враження, наче я читаю аматорський переклад, але згодом звикаєш і перестаєш помічати цю особливість. З оригіналом не порівнювала, але думаю, що це цілком могла бути фішка авторки.
Маю зазначити - родзинкою "Поцілунку" однозначно є східний принц Рошар, який нагадує втілення Чеширського кота та Капелюшника Тіма Бертона, Фінеаса Гавела Крістіни Двойних і Еліота з серіалу "Чарівники" з однойменного роману Лева Ґроссмана [if you know what i mean] Будь-яка його поява на сторінках змушувала мене розпливатися в посмішці, тож сміливо можу назвати його улюбленим персонажем. Що ж до головних героїв - як завжди, все складно, але танці з бубном навколо повернення пам'яті Кестрель теж були цікавенькі.
І хоч особистий фінал героїв мене цілком задовольнив, залишилася купа питань щодо нового устрою світу і геополітики. Не вистачило епілогу, в якому б авторка розповіла про подальшу долю держав, адже книга не тільки про стосунки. Особисто мені інформація про подальшу політику Геррану і Валорії напрошувалася сама собою, але це суб'єктивний пунктик, адже її відсутність могла бути свідомим ходом, щоб читач увімкнув фантазію.
Навряд чи я зарахую цей цикл до улюблених, але він цілком заслуговує на увагу ✨
Колись давно я читала весь цикл і цього року перечитую завдяки прекрасному виданню від Ранку. Але саме з третьою книгою в мене виникла дивна історія - на відміну від двох попередніх частин я абсолютно не пам'ятаю сюжету "Поцілунку" [хіба що якісь загальні моменти], ніби й не читала зовсім. Тож "перечитування" перетворилося на повноцінне знайомство з фіналом історії.
І це було краще за дві попередні книги.
Більш динамічно, з розвертанням бойових дій і вигадуванням військових стратегій. З брудом розмитих доріг, палаток посеред поля, сном на холодній землі. З грою в розвідників та грою зі смертю.
Місцями у мене виникали питання до стилю тексту [бо навряд чи це камінь в город перекладача], коли на один абзац з трьох речень займенник "Вона" зустрічається 5-7 разів, хоча можна було б замінити на купу синонімів [ну хоча б ім'я героїні]. Через це складалося враження, наче я читаю аматорський переклад, але згодом звикаєш і перестаєш помічати цю особливість. З оригіналом не порівнювала, але думаю, що це цілком могла бути фішка авторки.
Маю зазначити - родзинкою "Поцілунку" однозначно є східний принц Рошар, який нагадує втілення Чеширського кота та Капелюшника Тіма Бертона, Фінеаса Гавела Крістіни Двойних і Еліота з серіалу "Чарівники" з однойменного роману Лева Ґроссмана [if you know what i mean] Будь-яка його поява на сторінках змушувала мене розпливатися в посмішці, тож сміливо можу назвати його улюбленим персонажем. Що ж до головних героїв - як завжди, все складно, але танці з бубном навколо повернення пам'яті Кестрель теж були цікавенькі.
І хоч особистий фінал героїв мене цілком задовольнив, залишилася купа питань щодо нового устрою світу і геополітики. Не вистачило епілогу, в якому б авторка розповіла про подальшу долю держав, адже книга не тільки про стосунки. Особисто мені інформація про подальшу політику Геррану і Валорії напрошувалася сама собою, але це суб'єктивний пунктик, адже її відсутність могла бути свідомим ходом, щоб читач увімкнув фантазію.
Навряд чи я зарахую цей цикл до улюблених, але він цілком заслуговує на увагу ✨
Трішки важко визначитися із відчуттями, тому що мені сумно, що ця історія закінчилася, але водночас я радію, як саме вона закінчилася. Протягом читання всіх трьох книг я хвилювалася, підтримувала та надихалася головною героїнею Кестрель. В той же час мені спочатку було дуже жаль Аріна, але з часом ці почуття переросли у повагу. Їхня заплутана історія, боротьба за волю й кохання надихає.
Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.
Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!
Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":
• Чесність вимагає сміливості.
• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.
• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.
• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.
Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!
Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.
Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!
Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":
• Чесність вимагає сміливості.
• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.
• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.
• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.
Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!