Марі Раткоські

Який він - поцілунок переможця?

Колись давно я читала весь цикл і цього року перечитую завдяки прекрасному виданню від Ранку. Але саме з третьою книгою в мене виникла дивна історія - на відміну від двох попередніх частин я абсолютно не пам'ятаю сюжету "Поцілунку" [хіба що якісь загальні моменти], ніби й не читала зовсім. Тож "перечитування" перетворилося на повноцінне знайомство з фіналом історії.

І це було краще за дві попередні книги.

Більш динамічно, з розвертанням бойових дій і вигадуванням військових стратегій. З брудом розмитих доріг, палаток посеред поля, сном на холодній землі. З грою в розвідників та грою зі смертю.

Місцями у мене виникали питання до стилю тексту [бо навряд чи це камінь в город перекладача], коли на один абзац з трьох речень займенник "Вона" зустрічається 5-7 разів, хоча можна було б замінити на купу синонімів [ну хоча б ім'я героїні]. Через це складалося враження, наче я читаю аматорський переклад, але згодом звикаєш і перестаєш помічати цю особливість. З оригіналом не порівнювала, але думаю, що це цілком могла бути фішка авторки.

Маю зазначити - родзинкою "Поцілунку" однозначно є східний принц Рошар, який нагадує втілення Чеширського кота та Капелюшника Тіма Бертона, Фінеаса Гавела Крістіни Двойних і Еліота з серіалу "Чарівники" з однойменного роману Лева Ґроссмана [if you know what i mean] Будь-яка його поява на сторінках змушувала мене розпливатися в посмішці, тож сміливо можу назвати його улюбленим персонажем. Що ж до головних героїв - як завжди, все складно, але танці з бубном навколо повернення пам'яті Кестрель теж були цікавенькі.

І хоч особистий фінал героїв мене цілком задовольнив, залишилася купа питань щодо нового устрою світу і геополітики. Не вистачило епілогу, в якому б авторка розповіла про подальшу долю держав, адже книга не тільки про стосунки. Особисто мені інформація про подальшу політику Геррану і Валорії напрошувалася сама собою, але це суб'єктивний пунктик, адже її відсутність могла бути свідомим ходом, щоб читач увімкнув фантазію.

Навряд чи я зарахую цей цикл до улюблених, але він цілком заслуговує на увагу ✨

"Злочин переможця" - не менш інтриуюче продовження "Прокляття". Оповідь трохи сповільнюється, а інтриги набирають більш серйозних обертів - тепер події розгортаються при дворі непередбачуваного імператора. На Кестрель чекають нові ролі - наречена, шпигунка, зрадниця... Та й раб більше не раб. До всього додається трохи детективної лінії, страшна розгадка якої тільки чекає на розкриття.

Вже вдруге читаю цей цикл і не можу не зазначити - український переклад найкраще, що з ним сталося. А ще тут є конячка Джавелін (і тільки заради цього треба читати).

Загалом, непогане продовження, менш динамічний сюжет, але шпигунські інтриги, безумовно, прекрасні!

Не мала баба клопоту...

Валорія тільки те й робить, що захоплює сусідні території, Герран - один з останніх надбаннів. Кестрель виросла тут, адже її батько-генерал колись завоював півострів, перетворивши всіх корінних жителів на рабів імперії. Чи обурювало це Кестрель? Ні, вона звикла до такого укладу.

Як звикла і до думки, що в неї не надто великий вибір майбутнього: армія або заміжжя. Треба казати, що Кестрель не бажає йти по стопах батька (хоч і має хист до вигадування стратегій) і зовсім не прагне стати дружиною якогось сенаторського сина? Проте в неї ще є час до виповнення 20 років, тож може дозволити собі коїти дурниці, як от купити раба на аукціоні за неймовірну суму. Їй-богу, не мала баба клопоту... Аби ж вона знала, до чого призведе ця невинна покупка.

Не важко здогадатися, що між донькою генерала і нібито звичайним рабом спалахнуть почуття. Подальші події також не стануть для фанатів янг-едалт несподіванкою... Інтриги, заколоти, повстання, хитрощі, порятунок власного життя і честі... Кестрель доведеться вирішити, яке почуття сильніше: закоханість чи любов до батьківщини (попри очевидну захватницьку і жорстоку політику тої батьківщини).

Може здатися, що сюжет трохи банальний, але читати аж ніяк не нудно. Звичайно, треба зважати, що "Прокляття переможця" все ж підліткове фентезі, але мені дуже сподобався антураж і світ в цілому (фішка з богами прекрасна 😍). Та й самі події досить динамічні, захоплюють і затягують.

"Трилогія переможця. Прокляття переможця. Книга 1" - це перша частина антиутопічної трилогії Марі Раткоські, яка занурює читача у жорстокий світ, де щорічно 16 юнаків та дівчат змагаються за виживання у смертельно небезпечних іграх. Головна героїня, юна Аріс, ризикує своїм життям, щоб взяти участь у цих іграх, адже перемога може подарувати їй та її родині свободу.
Що мені сподобалося:

Захоплюючий сюжет: Історія розвивається динамічно, постійно тримаючи читача в напрузі. Несподівані повороти сюжету, жорстокі випробування та боротьба за виживання не дають нудьгувати.

Цікавий світ: Авторка створила багатий та детальний антиутопічний світ, де панує жорстокий режим, а люди змушені жити в постійному страху.

Сильна героїня: Аріс зображена не ідеальною, а живим та емоційним персонажем, з яким легко співпереживати. Її рішучість, кмітливість та щирість роблять її героїнею, за якою цікаво спостерігати.

Важливі теми: Роман порушує важливі теми свободи, тиранії, жорстокості, дружби, кохання та самопожертви. Авторка не дає готових відповідей, але змушує читача замислитися над цими питаннями.

Красива мова: Раткоські використовує багату та емоційну мову, яка допомагає читачеві поринути в атмосферу антиутопічного світу та відчути емоції героїв.

Трилогія переможця. Прокляття переможця. Книга 1" - це захоплюючий антиутопічний трилер, який стане чудовим вибором для любителів цього жанру. Ця книга змусить вас щиро співпереживати героїні, затамувавши подих, стежити за розвитком сюжету та змусить вас замислитися над важливими темами.

Це буде відгук на весь цикл, бо я його обожнюю і готова перечитувати безліч разів. Це зразок якісного романтичного фентезі.

Кожен поціновувач фентезі повинен прочитати цю історію. Вона неймовірна, з цікавим світоустроєм та сюжетом. Вона дуже хвилююча (настільки, що іноді в мене тряслись руки), захоплива та неймовірно чуттєва. Від неї неможливо відірватися.

А яка тут любовна лінія... Від опису дотику одного його пальця до її шиї в мене бігли мурахи по шкірі. Тут настільки яскраво і витончено прописані найменші прояви любові, що я ледь стримувала емоції, щоб не закричати. Як він її кохав, відчував, розумів навіть на відстані, наскільки глибокі були їх почуття...

Але це також історія про війну та стратегію, про імперські інтриги, з детально прописаними битвами, про розум і винахідливість, про помилки, втрати та провину. Про свободу. Про спасіння та про справжнє кохання.

Дуже рекомендую!

Книгу "Прокляття переможця" Марі Раткоські я прочитала менше, ніж за добу. Вона настільки цікава, що я не могла від неї відірватися. Тому зараз дуже радію, що попереду є ще дві частини, які можна замовити на сайті видавництва✨

Давайте трішки розповім про саму книгу та сюжет. Головною героїнею є Кестрель – валоріанка та дочка генерала армії. Батько завжди хотів, щоб вона приєдналася до його війська імперії та продовжила його шлях. Вона ж, навпаки, зовсім не хоче цього робити, тому намагається ухилятися, як від цього обов'язку, так і від того, щоб вийти заміж.

Одного дня вона вирушає на прогулянку зі свою подругою. І все було б добре, але Кестрель вирішує придбати раба-герранця, який назавжди змінить не лише її долю, але й життя всіх мешканців імперії. Вони зможуть бути разом, лише якщо зрадять свій народ. Щоб залишитися вірним своєму народові, кожен з них має зрадити кохану людину. Який шлях вони оберуть? Які злети і падіння готує їм доля?

В книзі дуже цікаво подана історія цих двох народів. Читаючи "Прокляття переможця" деякі моменти можна передбачити, але від цього книга не втрачає свого шарму.

До речі, якщо ви читали цю книгу, або ж знайомі зі всією трилогією – поділіться своїми враженнями в коментарях💭

І за традицією, декілька думок з книги:

• Краще прийняти речі, які не можна змінити.

• Батько часто казав, що щастя залежить від свободи, а свобода залежить від сміливості.

Друга частина серії "Трилогія переможця", а саме книга "Злочин переможця" Марі Раткоські прочиталася дуже легко та з великим інтересом💭

Ще зовсім нещодавно я ділилася відгуком на першу книгу, а сьогодні можу з впевненістю сказати, що ця частина мені сподобалася ще більше! Уявляю, як все закрутитися в останній – "Поцілунок переможця".

Але не буду забігати наперед. Краще розповім про свої враження. Наші головні герої, Кестрель і Арін, зробили свій вибір, а саме зрадили кохання, щоб добитися миру для власних держав. Однак жоден із них не відчуває себе щасливим, і чим ближче дата весілля, тим сильнішим стає бажання Кестрель розповісти Аріну всю правду про свої заручини та про те, якою ціною Герран отримав свободу.

Протягом всього читання книги хотілося, щоб Арін якомога швидше дізнався правду, але як це буває в таких історіях, всьому має прийти свій час. Саме тому я вже не можу дочекатися, коли візьмуся за останню частину трилогії. Якщо ви вже все прочитали, то попрошу в коментарях без спойлерів, але загальними враженнями про всі три частини можете поділитися😇

• Думки теж були підвладні порам року, і вона не могла зупинити те, що почало прокидатися в глибинах її розуму. І про що ж були ті думки? Що вона зібрала потай борючись із почуттям провини? Що вона берегла і підносила до світла, щоб краще роздивитися, а що викидала так швидко, немов воно пекло її вогнем? Такі думки росли, немов квіти, але їхні пелюстки були вогняні. Вони спалювали траву навколо себе. Вони палали від самісінького кореня і аж до кінчиків пелюсток.

• Кестрель не розуміла, як правда може мати два боки, мов монета. Один – красивий, інший – потворний.

• Іноді ти думаєш, що хочеш чогось, коли насправді все, що тобі потрібно, – це просто відпустити.

Трішки важко визначитися із відчуттями, тому що мені сумно, що ця історія закінчилася, але водночас я радію, як саме вона закінчилася. Протягом читання всіх трьох книг я хвилювалася, підтримувала та надихалася головною героїнею Кестрель. В той же час мені спочатку було дуже жаль Аріна, але з часом ці почуття переросли у повагу. Їхня заплутана історія, боротьба за волю й кохання надихає.

Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.

Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!

Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":

• Чесність вимагає сміливості.

• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.

• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.

• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.

Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!