Танго з духами

Хто читав роман "Тіні" Марічки Крижанівської, той знає як авторці майстерно вдається писати про Карпати. Тим, хто любить українську міфологію сподобається й ця книжка. Будуть тут Нічниця, Блуд, Гук, Арідник, Щезник, мольфари, гори, Львів і, звичайно, кохання.

Події відбуваються у двох часових площинах - прадавні часи й 30-ті роки ХХ століття.

Лев Ковалевич - професор археології Львівського університету мріє відшукати скарби Олекси Довбуша, тому на літніх канікулах вирушає до Ворохти, аби спробувати щастя. Його супроводжують співачка львівського вар'єте з молодшим братом і ласий до випивки художник. Яка їхня місія в цій подорожі? О, вони навіть не здогадуються - дуже важлива!

Багато століть тому на околицях Чорногори, похоронивши Чугайстра, - Блуд та Нічниця прощаються з Гуком, який вирушає в далекі світи. Вони непокояться за нього, адже Арідник не заспокоїться, доки не знищить його.

Ви подумаєте: як же пов'язані Левко з друзями й прадавні карпатські духи? Дуже тісно.

Ох, а ще тут така красива любовна лінія...

Для себе ще раз зрозуміла, що українська міфологія то моя любовна любов.

Хто скучив за Карпатами - вам сюди!

В цій книзі переплітається магія та буденність. В одній часовій лінії описуються 30-ті роки минулого століття, де археолог вирішує шукати скарби Довбуша і потребує провідників. В другій - прадавні часи, де головні герої - духи нашої міфології. Звісно, ці лінії мають звʼязок. Оця прадавня лінія - продовження попередньої книги «Тіні», але можна читати і без неї, бо тут коротко оповідається, що там було.

Мені дуже сподобалась атмосфера книжки, місцева говірка, цікава лексика і особливо один з героїв, Беньо. Його філософія просто прекрасна! Цінуй момент, не поспішай жити, дуже відгукнулось. Було пару неприємних тригерних фраз, типу «обійняв по-чоловічому» - це як? А по-жіночому, це якось інакше? І ще «кожна жінка схильна вірити у пʼянкі слова, навіть коли й має сумніви у їхній щирості». Хотілось би не бачити подібних кліше в сучасній літературі.

Не можу сказати, що сюжет мене захопив з головою, але читалось загалом приємно! Описаних вище моментів реально було лише два. На противагу класне - Беньо, якого я вже згадувала, постійно кликав одну з героїнь лялечкою, а та себе гарно відстоювала і така взагалі чудова вийшла)) Але закінчення знову викликало питання - щось я не зрозуміла приколів з часовими лініями і віком деяких героїв. Якщо коротко, то питання деякі є до тексту, але загалом непоганий варіант для легкого читання.