Коханець леді Чаттерлей

На мою думку, не актуальна історія + події розгортаються ну дуже повільно. Анотації, що обіцяють революційні феміністичні думки головної героїні та чуттєві сильні емоції не відповідають дійсності, можливо, відповідали століття тому. Не дочитала, покинула

Роман «Коханець леді Чаттерлей» Д.Г. Лоуренса завжди був об’єктом скандалів і суперечок, зокрема через відверті сцени, що для свого часу були неабияк провокаційними. Однак, окрім чуттєвого наповнення, тут криються ще й глибокі теми — класова нерівність, психологічна ізоляція, зв’язок з природою і пошук свого справжнього «я»: тілесного і духовного. Лоуренс не боїться торкатися складних питань, які на той час вважалися табуйованими.

Щодо самої оповіді, то книга будується на класичному любовному трикутнику, але з протистоянням між класами. Вона розповідає про леді Чаттерлей, заміжню жінку, що прагне близькості та розуміння, яких їй бракує з чоловіком, сером Кліффордом — інтелектуалом, паралізованим після війни. Коли в її житті з’являється лісник Олівер Меллорз, чоловік із робітничого класу, Конні усвідомлює, як їй не вистачає фізичних переживань.

Безперечно, в романі є багато сцен, які можуть здивувати своїм відвертим змістом. Але важливо зрозуміти, що Лоуренс використовує їх не тільки для того, щоб шокувати, а й для того, щоб розкрити глибші аспекти людської природи, зокрема конфлікти між соціальними класами та внутрішніми прагненнями персонажів. Особливо яскраво це проявляється в сцені, де Конні та Меллорз прикрашають свої тіла квітами. Це момент підкреслює певну ідилічну природу їхнього кохання. Вони не просто сексуально притягуються одне до одного, а й знаходять у цій взаємодії красу й гармонію, що виходить за межі фізичного контакту.

Це видання поєднує в собі не лише літературну, а й естетичну насолоду від чудової художньої роботи. Що ж до оформлення — студія «Аґрафка» просто прекрасно передає атмосферу цього твору через свої ілюстрації, які гармонійно поєднуються з текстом і додають йому нових сенсів. Візуальна складова є важливою частиною цієї книги, оскільки малюнки створюють додаткову емоційну глибину й підкреслюють її чуттєвий характер.

Чи стала книга для мене одкровенням? Напевно, ні. Проте вона залишила чимало тем для роздумів, що, безумовно, робить її вагомою літературною працею.

Читала цю книгу досить давно, ми розбирали її в університеті на курсі з американської літератури. Дуже сподобалась. Не зовсім розумію негативні відгуки на книгу у ключі, що вона застаріла як на сьогодні. Логічно, адже книга написана давно, а час не стоїть на місці. Та хіба не цікаво почитати як жили люди N-кількість років тому назад, в які складні життєві обставини потрапляли внаслідок норм, що побутували у суспільстві тих часів?