Острів проклятих

Я давно не читала книжок такого обсягу за день. Та і цю не планувала - просто не змогла зупинитися, бо потрапила в потік.

Якби я читала цю книгу до того, як побачила фільм, то відходила б від вражень дуже довго.

Божевілля, що стрімко наростає.

Кордони реальності максимально розмиті.

Атмосфера і настрої передані так переконливо, що буквально відчуваєш, як фізично переносишся на Острів.

Це історія про страшне і важливе - про те, в які жорстокі ігри може грати з людиною розум. І про те, що стається, якщо не надавати цьому належного значення.

З психіатрічної клініки, розташованої на усамітненому острові, втікає небезпечна пацієнтка. Двоє федеральних маршалів прибувають сюди, щоб розслідувати обставини втечі. Але досить швидко стає зрозуміло, що в цій історії дуже багато темних плям…

Все не те, чим здається. Відповіді ніби десь на поверхні, але постійно вислизають.

Весь час відчувається, що щось неправильно, що ти щось упускаєш, і що ось-ось пазли складуться у правильному порядку.

І оця атмосфера непевності і постійно зростаючої напруги - найкраще, що є у книзі. Історія дуже заплутана, але якщо придивитися уважніше і відсіяти зайве (ну, або ж знати відповідь наперед), то зрозуміти натяки можна досить швидко.

І хоч книга здебільшого базується саме на таємниці, яку треба вивести на світло, процес не менш важливий, ніж сама розвʼязка.

Я не могла відірватись, хоч і памʼятала, чим все завершиться - але не памʼятала деталей.

Діалоги і опис снів настільки психоделічні, що цей стан затуманеної свідомості передається читачеві.

Багато складних моральних питань.

Надмірний емоційний тиск.

Дуже важкі теми, тож, мабуть, книга не для кожного.

Я ще не встигла порівняти з фільмом, бо дивилась його досить давно і тільки збираюсь передивитись, але основний сюжет і атмосферу в екранній версії точно збережено.

Історія яка для мене була дійсно якась проклята, бо фільм я починала дивитись разів 5 так точно і жодного разу не додивлялась. Завжди щось мене зупиняло чи відволікало на середині і я так і не могла дізнатись кінцівку. А потім я виявила, що спочатку була книга і вирішила що книгу я точно дочитаю. Я не просто дочитала її, я ковтнула цю історію за добу і думаю, що краще трилера я тепер ніколи не знайду.

З ізольованої на острові психіатричної лікарні втікає пацієнтка-вбивця і головний герой разом з напарником прибуває, щоб знайти утікачку. Але чим далі іде розслідування тим більше всі на острові здаються дивними.

Розвʼязка тут просто неймовірна! Завдяки тому, що Всесвіт беріг мене від кінцівки фільму я просто сиділа з відкритим ротом. Більше я нічого не скажу, бо ж раптом ви, як і я не в курсі що ж там:) Тому я дуже рекомендую, навіть наполягаю, що цю книгу треба читати.

Дуже давно я дивилась фільм з Леонардо Ді Капріо і навіть не знала, що він знятий по книзі. Коли побачила його в серії КультRead то вирішила що точно треба освіжити його в пам'яті, так як це буде точно щось таке, що зірве дах. І я не прогадала.

Читалось швидко, легко і цікаво. Я таке дуже ціную в книгах. Відірватись було важко і я до останнього не зрозуміла до чого вели події поки автор усе не розклав по поличках. Детектив з мене завжди ніякий. Напруження не полишало мене ні на сторінку і фінал довів до мурах.

Тедді просто неймовірний персонаж. Я вчитувалась в кожне його слово, намагалась розгадати його характер і дізнатись його справжні наміри. Чак, його товариш по службі, був просто просякнутий своєю миролюбністю та бажанням допомогти. А мене в таких книгах завжди насторожують такі персонажі. Але спостерігати за їх тандемом було цікаво, і вони мене не засмутили.

Те як Тедді згадував про свою дружину просто краяло мені серце. Так любив і так тепер страждає. Його історія нікого не залишить байдужим і точно спонукає придивитися до проблем в своїй родині. Описи проклятого острова були такі реалістичні, що моя уява дуже живо їх малювала і ще я обов'язково хочу передивитись фільм і ще раз прожити цю душезгубну історію.