Поки моя улюблена частина з циклу, хоча і отримала я від неї взагалі не те, що очікувала. Хоч в книзі 700 сторінок, прочитала я її за два підходи, бо ну просто неможливо було відірватись і лише сон змусив мене відкласти читання. Дуже заінтригувала особливість Вінтер, було цікаво спостерігати за тим, як вона живе і прилаштовується. І знову таки, мої найулюбленіші частини книг Дуглас в цій серії саме про минуле у старшій школі. Шматочок з водінням просто змусив затамувати подих.
Але! Це ж книга про відбитого Деймона, тому я очікувала найгіршого, найкрінжовішого і найогиднішого чтива. Чи отримала я це? Ну я вам сказати, щоб не заспойлерити… це було крінжово, але є нюанс:) Деймон здивував максимально і я досі не можу зрозуміти, чи сподобалось мені, чи ні. Далі книга про Вілла, його обкладинка сіра, може хоч він стане сірим кардиналом і здивує читачів справжнім дарк романом:)

Після того як я ковтнула Зіпсованого за пару днів, то одразу взялась за Схованку і напевно це була моя помилка. Дуглас мені треба читати дозовано:) Ну або Схованка набагато нудніша за першу книгу. В центрі уваги тут Кай і ця книга мала доволі непоганий потенціал на початку, оці всі сповідальні і таємничі незнайомці, але якось потім воно нудно йшло. Знову таки, було цікавіше читати про шкільні роки, бо якщо брати сучасну сюжетну лінію, то якось я не уявляю як доволі молоді хлопці всі такі вже «рішали» і майже мафія яка нічого і нікого не боїться і встановлює свої правила.
Гарячі сцени теж не сильно вразили, хоча можливо тому, що Кай і Бенкс взагалі мене не зачепили.
Із цікавого, в книзі дуже багато часу приділялось Деймону і тепер ну дуже кортить прочитати про нього книгу, там має бути здоровенна порція крінжі і, сподіваюсь, справжній дарк роман.

Після читання Панк 57 я була позитивно налаштована до Дуглас і звичайно ж взяла читати серію «Ніч диявола». Тим паче обіцяли дарк романи, а я намагаюсь зрозуміти, чи подобається мені таке, чи ні.

Якщо чесно, то дарк романа я тут так і не знайшла. Так, Вершники трохи відбиті, але не максимально і все ж мають якісь рамки (окрім Деймона, він прям найбільш цікавий персонаж)

Ще ловила себе на думці,що читати глави про старшу школу було цікавіше,ніж про сучасні роки, чи то я ловила флешбеки до Панка, чи то дійсно я б у Дуглас читала щось про старшокласників з більшою цікавістю.

Сюжет рухався доволі жваво і книга прочиталась на одному диханні, не дивлячись на обʼєм. Тут і сцени гарячі, і трохи трилеру, і пригоди і доволі напружені моменти, сумувати нема коли. Однозначно продовжу читати далі

Що ми маємо? Ворогуючі клани вампірів, смертельні ігри призом в яких є здійснення бажання від богині і одна смертна дівчина, названа донька одного з вампірських королів, яка хоче виграти ці ігри. Звучить як щось, що ви десь колись читали.
Але! Це точно достойний представник подібного типу книжок, де у нас щось на кшталт «Голодних ігор». Орайя не тупа, не бісить і від неї не закочуються очі. Райн - дуже мила булка, з гумором, гаряча зовнішність як приємний бонус
Мені дуже сподобалась ідея того, що вампіри бувають із різних кланів і які мають доволі сильні відмінності, а не просто був собі вампір, вкусив людину і ось було собі два вампіра.
Також в іграх були доволі цікаві випробування, які змусили понервувати.
Любовна лінія тут яскрава, бо це ж роментезі і вона ну дуже крута. В стосунках героїв тут і гумор і недовіра і від ворогів до закоханих. Одним словом - круте роментезі з не нудним сюжетом і навіть прописаним світом. Дуже рекомендую і сподіваюсь Віват видасть якнайшвидше

Прочитала кілька днів тому і поки не знаю, чи сподобалось мені чи ні.
Перші сторінок 150 я вагалась, чи читати далі, чи визнати що історія «not my cup of tea” і взяти щось інше.
Після 150 сторінки стало вже шкода кидати, бо нашось я так багато ж прочитала. Але якби мені хтось переказав кінцівку то я б зраділа і нічого не втратила, бо десь 70% розгадки я і сама вгадала.
Тепер по суті. Книга неймовірно атмосферна, містична і місцями з баді горрором (тут я дізналась, шо я таке не дуже люблю) . Тут дуже багато приділяється уваги ароматам і вони капець які різноманітні. Трилерна складова трохи простувата, на мій смак, але були моменти коли жопа стискалась від подій.
Також тут багато уваги приділяється сестринським стосункам і звʼязкам.
По факту книга мені не зайшла, бо я очікувала від неї іншого і те, що мені не сподобалось, то мої проблеми, а не книги. До сестер я не відчувала жодних емоцій, тому мені просто хотілось дізнатись кінцівку, та і все.