Нові відгуки

Історія про трьох друзів з дитинства та подію, що знову звела їхні долі разом. Цю книгу було надзвичайно цікаво читати завдяки постійному інтересу до розповіді, який підживлювався новими фактами та хронологічними оповідями упродовж усіх сторінок. Саме тому книга читалася з неослабним ентузіазмом від початку до кінця. Тема району дитинства, його історії та еволюції наперед мала б визначати майбутнє персонажів, але при переході до наших днів все розгортається не так, як я очікував. Це виявилося приємною несподіванкою, адже саме в таких моментах книга по-справжньому грає з читачем, руйнуючи його прогнози та стереотипи. Лінія персонажів розроблена бездоганно — їхня мотивація зрозуміла, труднощі відчутні, а вчинки логічно випливають із ситуацій, у які вони потрапляють. Адже хороша історія не може існувати без добре прописаних персонажів, а тут історія дійсно вражає, і все відчувається органічно поєднаним. Автор майстерно балансує між минулим і сучасністю, показуючи, як дитячі травми та дружба формують дорослих людей. Особливо вдало передано атмосферу того району, який став не просто декорацією, а повноцінним персонажем оповіді. Можливо, детективи та трилери є моїми улюбленими жанрами, через що я можу бути недостатньо об'єктивним, але ця книга справді вразила мене. Вона демонструє, що якісна література може бути одночасно захопливою та глибокою. Тому з впевненістю рекомендую її до читання всім, хто цінує добре розказану історію з несподіваними поворотами. Погоджуся, що є питання до перекладу.

кілька років поспіль я відкладала "Острів проклятих" на осінь — бо ж похмурій історії потрібен відповідний настрій. хотілося читати її, загорнувшись у ковдру, а обов'язковою умовою мали б бути важке сіре небо і дощ. оскільки цього травня весна не тішить нас теплом, а два дні поспіль дощило, я вирішила, що чекати на осінь не варто і можна насолодитися класною книгою в майже таких умовах. не прогадала! ще зазначу, що колись вже дивилася екранізацію, але маю зізнатися, що було це так давно, а я маю таку коротку пам'ять, що на момент читання тримала в голову лише атмосферу. тож факт знайомства з сюжетом аж ніяк не перешкодив мені насолодитися всім, що відбувалося в книзі. сюжет крутиться довкола двох маршалів, які прибувають на острів-психлікарню, щоби розслідувати зникнення небезпечної пацієнтки. і з перших сторінок виникає дивне відчуття: щось не так. власне, я дійсно погано пам'ятала, чим все закінчиться, але точно пам'ятала, що чим далі в сюжет занурюватися, тим більш напруженим і більш нелогічним все ставатиме. і дійсно, кожна подальша сцена - як кадр зі сну, де все виглядає логічно, поки не зупинишся і не подумаєш: а чи справді це має сенс? власне, Лігейн дуже круто грається з напругою, майстерно керує фокусом уваги: змушує сумніватися у всьому, включно з головним героєм. параноїдальна атмосфера, певна клаустрофобність простору, нестача інформації й натяки на щось більше — усе це тримає до останньої сторінки. особливо вразила конструкція тексту. тут усе працює на ідею — і діалоги, і флешбеки, і навіть сни. жоден елемент не випадковий, усе зібране докупи, щоби в потрібний момент увімкнути перемикач і показати справжнє обличчя історії. мені сподобалось, що фінал водночас шокуючий і логічний — коли доходиш до нього, розумієш, що автор не брехав, просто ховав частину пазлу. на поверхні це детектив і психологічний трилер, але глибше — це книга про те, як психіка захищається від травми. про провину, яка роз’їдає. про те, наскільки ми готові витісняти реальність, аби не зламатися. це той випадок, коли хочеться перечитати книгу, знаючи розв'язку — щоби зібрати всі натяки й деталі, які проґавила. і водночас це одна з тих історій, яка надовго залишає післясмак. о, а ще тут доволі реалістичні описи нападів мігрені, кажу як людина, яка з цим живе 😅 висновок: рада, що не стала ще один рік відкладати до осені і нарешті познайомилася з першоджерелом, а згодом і передивлюся екранізацію. думаю, сприйму її геть по-іншому, ніж при першому перегляді. але книга в будь-якому разі ван лав 💛

Ні, обкладинка мені не вельми подобається, але в цьому випадку, маю наголосити, вона не змогла зіпсувати враження, бо сам роман вражає. Психологічний, сповнений жахів, насичений несподіваними сюжетними поворотами на 180 градусів. Поціновувачам трилерів сподобається неодмінно. Про що? 50-ті роки 20 століття. Люди лише відходять від жахів війни, а вже почалася холодна війна, то ж всюди ввижаються шпигуни. Гарне тло для розквіту психічних відхилень. На віддалений острів, на якому розташована психіатрична лікарня, прибувають маршал Едвард (Тедді) Деніелз з компаньйоном для розслідування втечі жінки, яка раніше вбила трьох своїх дітей, а тепер закрилася у своєму штучному світі, де усе не так, як є насправді. Ситуацію з розслідуванням погіршує ще й шалена буря, що спричинила технічні несправності та призвела до бунту хворих. Тим більше, що деякі з них попереджають Тедді про гестаповські методи лікування та знущання над хворими. Також маршал розуміє, що проти них ведеться змова, то ж він вже не знає, кому довіряти. Тим більше в минулому в нього свої трагедії, якими так легко маніпулювати. "— Тедді, ви опитали свідків, обшукали лікарню. У них тут очисні споруди за огорожею під струмом, лікувальний корпус розміщено у форті, а в самій установі, розрахованій на щонайменше три сотні пацієнтів, тримають тільки сто. Тедді, це страшне місце, про яке бояться говорити в інших клініках — хіба це ні про що вам не каже? Головний лікар тут має зв’язки з УСС, а фінансування отримує від КРАД. Усе тут так і кричить про причетність до спецслужб, а ви ще сумніваєтеся, що за рік тут не помітили, як ви приглядаєтесь до них?" Не дарма цей роман є культовим у автора. Чудова робота. Рекомендую.

«Час для мене — не більше ніж набір закладинок, за допомогою яких я пересуваюся текстом свого життя, раз по раз вертаючись до подій...» ⠀ «Острів проклятих» Денніс Лігейн ⠀ Жанр: містичний детектив, психологічний триллер, роман Видавництво: @ksd_bookclub ⭐3/5 ⠀ Обкладинка, форзаци виглядають круто, але нарахувала достатню кількість одруківок у тексті😒 ⠀ Герої: Едвард Деніелз (Тедді), Чарльз Оул (Чак), Макфірсон (заступник директора Ешкліфської лікарні), Рейчел Соландо (зникла пацієнтка). Інших не буду згадувати, бо з іменами тут буде спойлер🤫🤭 ⠀ Федеральний маршал разом з напарником, якого вперше бачить, відправляється на віддалений острів, де знаходиться лікарня для небезпечних в'язнів. Одна з пацієнток втекла і потрібно дослідити цю справу. Робітники психлікарні поводяться дуже дивно, не допомагають слідству, а навпаки плутаються у свідченнях. Здається, тут відбувається щось незаконне, жахливе, особливу таємницю приховувує маяк... Далі насувається шторм, який відрізає острів від зв'язку з цивілізованим світом... ⠀ Автор чудово описує атмосферу: тривожну та безвихідну, ізольований острів, краєвиди, відчуття ніби ти переносишся туди. Взагалі, я не обираю книгу відповідно сезону, але для осінньої пори року цей сюжет дуже добре підходить. Спочатку було складно пристосуватися, важкувато читалося, хоча з часом призвичаїлася до манери; коли почалися події, розслідування - стало цікавіше. Божевілля наче наростало, а реальність постійно змінювалася, неможливо було зрозуміти, де саме вона була... Слід відзначити, як майстерно закручений сюжет, що до самого кінця тримав у напрузі, а також готував все нові і нові несподіванки. А фінал просто шокував 😲 ⠀ Історія розповідає про те, як може грати поламана психіка, свідомість; до яких трагічних наслідків може призвести. Підіймається багато складних моральних питань і емоційно, я б сказала, не для кожного. ⠀ До речі, існує екранізація. Я поки не дивилася, але гадаю варто, щоб розставити все по поличках. ⠀ Відповіді наче ось були і знову вислизнули з-поміж пальців... ⠀ Можливо усе зовсім не так, як здається❓Адже на острові панує своя правда...

Цікаво, варто уваги, подобаються книги, де переплетені часові ліні.

Це не просто таємниця, а багатогранна історія, яка поєднує напружений сюжет із глибоким розкриттям персонажів. Книга досліджує теми наслідків, сімейних зв’язків, дружби та вірності, наповнюючи їх емоційною напругою. Дочка Джиммі стає жертвою жахливого злочину, і його реакція настільки глибока й емоційна, що це розбиває серце. Неможливо залишитися байдужим, читаючи про його біль. Події книги розгортаються навколо трьох хлопців, які колись були друзями, але життєві обставини розлучили їх. Трагічна подія з минулого залишає слід у їхніх долях, а через роки вони знову перетинаються через новий злочин. Ця книга — одна з тих, які залишаються в серці назавжди.

Ця книга залишила неоднозначне враження. Здавалося, що я читаю дві окремі історії, які були слабо пов'язані між собою. Мері Пет — справді цікавий персонаж, але я відчувала брак глибшого розкриття інших героїв. Попри те, що сюжет затягує і тримає в напрузі, книга не справила на мене такого враження, як на багатьох інших читачів. Зрештою, це жорстока історія про помсту, яке лише поверхово торкнулося історичних реалій того часу. Я розумію, що мала б задуматися над тим, як одна особиста трагедія віддзеркалює більшу суспільну, але зробити це було важко через нескінченну хвилю насилля.

"Острів проклятих" Денніса Лігейна — це нуарний психологічний саспенс у його найкращому прояві. Ізольований острів, лютує шторм, замкнута палата, таємні коди, психіатрична лікарня, чутки про медичні експерименти — це основа історії. Персонаж Тедді здавався багатогранним, травмованим війною, але зі світлою головою та готовим розв’язувати головоломки. У цьому розслідуванні є щось дивне, але Тедді не може зрозуміти, що він упускає. Це страшна, оманлива, дезорієнтуюча, складна розповідь, заснована на реальності часів холодної війни. Ви оціните її за те, наскільки їй вдається занурити читача в події, означити правду і водночас вселити сумнів до останньої сторінки... Роман захоплюючий і напружений. Ніщо не є таким, яким здається, нікому не можна довіряти. Мабуть, це був один із найкращих психологічних трилерів, які я читала.