Вечірка на Гелловін. Привиди у Венеції

Коли всі розходяться після гелловінської вечірки, тринадцятирічну Джойс знаходять у бібліотеці мертвою. Що сталося? Кому могла заважати дитина? Хто її вбив?

Відома авторка детективів, Аріадна Олівер, теж була на цій горезвісній вечірці і просто приголомшена тим, що сталося. Жінка звертається по допомогу до свого товариша Еркюля Пуаро, щоб він розкрив цей злочин. І детектив знаходить першу зачіпку, адже напередодні Джойс всіх запевняла, що бачила вбивство та їй ніхто не повірив, бо вона ще та брехуха.

Багато років тому я зачитувалася творами королеви детективів і ось вирішила пригадати собі як пише авторка. Так, цікаво хто ж убивця, цікаво як Пуаро веде розслідування, але часом ставало нудно. Класичний англійський детектив повільний, без динаміки, яку я люблю. Мабуть, книга потрапила до рук не в той час. Обов'язково перегляну екранізацію й перечитаю вже перевірені книги пані Аґати.

Я теж не змогла обійти цю книгу стороною. Судячи з назви ідеальна книга на жовтень. Плюс нещодавно вийшов фільм із серії про Пуаро, а я їх обожнюю. Нове гарне оформлення від КСД з суперобкладинкою, повинно було вийти чудове комбо, але не склалось.

Починається книга з передмови Майкл Ґріна, він розповідає як обрав цю книгу для екранізації і чому фільм так від неї відрізняється. Було цікаво почитати, обов'язково подивлюсь екранізацію, склад акторів просто🔥

Хоч назва дуже осіння, але осінньої атмосфери тут немає зовсім. І справжнім настроєм Гелловіна тут і не пахне. Вечірка з різноманітними розвагами дійсно була цікава і весела, але в той час не було такого яскраво вираженого святкування, яким воно є зараз, тому враховуємо рік написання книги.

Сама детективна історія мене не вразила. Постійно торочилось, що померла дівчинка Джойс брехуха і її словам немає віри. Постійно усі навколо казали що винний якийсь божевільний і щось було про те, що незрозуміло як вести себе з дітьми які не можуть себе контролювати і чи треба їх якось лікувати чи відпустити з миром. Усі казали, який в них класний поліційний відділок, а виявилось що є купа справ, які не розкрили вважаючи їх випадковими, а не умисними. Ага, профі прям там працюють.

Розв'язка була така, що ага, зрозуміло, ну добре. Тобто не було інтриги, очікування, тремтіння і ламання голови хто ж це зробив і чому. А ще не знаю чи часто Пуаро бере гроші за свою роботу і на що він взагалі живе.

Пробачте усі поціновувачі Аґати Крісті, я чесно намагалась і прочитала вже другу її книгу, але ні. Не мій автор, не мій стиль написання, не моя епоха подій. Буду продовжувати дивитись фільми про Пуаро і на цьому все.

Це вже друга спроба знайомства з творчістю Агати Крісті і, на жаль, знову невдала.
Сюжет ніби і цікавий, але хотілося б мати можливість розслідувати злочин разом із Пуаро, будувати припущення виходячи із різних деталей сюжету.
Натомість нам на останніх сторінках додають нового героя, і намагаються притягнути за вуха всі події під нього.