Ця книга однозначно 10/10!🌟
Це була моя друга книга від Агати Крісті, і можу сказати, що це було дуже цікаво.
Сюжет захоплює з перших сторінок, все читається легко та швидко. А вся ця напруга від розслідування не спадає аж до останньої сторінки.🧐
Дуже зручно, що додали карту вагону в якому відбуваються події, адже з такою кількістю персонажів дуже легко заплутатися🤪.
Загалом книга сподобалася, і я всім її рекомендую!
P.S. Якщо ви ще не читали творів Агати Крісті, то раджу розпочати саме з цієї книги🤗
Мабуть, багато людей спочатку дивились фільм, а вже потім захотіли прочитати книжку. Якщо так, то я вас вітаю – книжка вас точно не розчарує. Без перебільшень сюжет книги захопливий, і фільм також. Атмосфера книги прекрасна: вагон експресу десь в засніжених горах, де усі – підозрювані. Ви до фіналу не бутити впевнені, хто вбивця. Головний герой дуже геніально написаний детектив зі своєю філософією. Він дещо схожий на Шерлока, але на відміну від Ш Пуаро не приймає н@ркотики. Книга ідеальний старт, щоби почати читати книги Агати Крісті, особливо ті, в яких фігурує Пуаро. Основна думка книги – справедливість та закон – чи завжди це одне й те саме.
Дещо фільм 2017 року місцями не відповідає книзі, проте не настільки, як, наприклад «Привиди у Венеції» 2023 року. Не зрозуміло, чому в фільмі є персонаж з іншої книги Агати Крісті, якої немає в цій? Навіщо в фільмі сцена, якої не було в книзі?
Єдиний хіба що мінус книги, який можна знайти – це наявність р*снявого персонажа княгині, чиє прізвище – Драгамирова, Агата Крісті можливо поцупила у реально існувавшої княгині Драги Обренович – дружина короля Сербії Олександра I Обреновича (їх обидва вбили під час перевороту), особливо враховуючи, що події книги відбуваються десь на території Балканського півострова в часи існування королівства Югославія, коли Обреновичів вже давно не було. І цю «княгиню» не рятує те, що вона виїхала з московії під час бійні більшовиків і монархістів у 1917-тому, не її участь у сюжеті, ніщо. В цьому персонажі немає нічого доброго як за замовчанням, так і за діями і поведінкою. Сама авторка зобразила княгиню дуже влучно – як жовту жабу. Жабу, що вічно усім незадоволена, приховано ненавидить усіх людей лише сам факт того, що усі люди в світі не поводять себе, як р*сня. Потрібно помічати в книжках що в сюжеті присутні москвини чи згадки про цих істот, щоби всі знали, що за книгу вони купують. Так, книга написана в 1934 році, проте це не означає, що в цей теперішній час під час повномасштабного вторгнення московії в Україну комусь, особливо нам, українцям, буде приємно читати книгу, де є персонаж р*сня чи нагадування про щось р*сняве. Здається людство, що тоді в часи Агати Крісті, що зараз деякі представники, все ще не дійшли до думки, що немає нічого доброго і «загадочного» у істотах з культом смерті та імперської величі, що вже треба перестати шукати душу у істот, в яких її немає.
Книжка є з такою обкладинкою так і з кольоровою обкладинкою, вони обидві однакові на ту ж саму кількість сторінок і та сама перекладачка – Надія Хаєцька.
В книзі ілюстрацій немає, тільки мапа вагона для зручності.
