Бредбері — мій най-най-найулюбленіший письменник. І в мене є така традиція: щоліта прочитати або перечитати щонайменше одну його книжку. Тож коли надворі стало спекотно-спекотно, а сил на щось масштабне забракло — я взяла до рук цю збірку й разом із «Третьою експедицією» рушила в подорож сторінками одного з найвідоміших фантастів світу.
Ця книжка входить до серії «Маєстат слова», яку я просто обожнюю за її надзвичайно зручний формат. Її легко взяти з собою будь-куди — і читати комфортно будь-де: у транспорті, парку, на пляжі чи вдома.
Уже з першого оповідання, «Дощі випадають», ти настільки занурюєшся в створену автором атмосферу, що розумієш: відкласти цю збірку, не проковтнувши ще бодай одне оповіданнячко (а потім іще одне...), просто неможливо. План читати «маленькими порціями» провалюється одразу — та й слава Богу.
У цьому оповіданні Бредбері навмисне ставить читача у часові та просторові рамки. Картинки кімнат покинутого, але ще не мертвого будинку так і зринають перед очима — яскравими плямами, що по-кіношному стрімко змінюються. Мандруючи кімнатами, відчуваєш неспокій і нерозуміння, а вже наприкінці — усвідомлюєш болючий задум, закладений у цю історію.
Десь кумкають жаби, забувши про сон,
Сплять сливи, узяті у білий полон,
Не думає все це про згубу війни,
Про долю людей, що загинуть вони.
Це оповідання змусило мене надовго замислитись над тим, що природа без людей виживе. А все створене людьми — без них загине.
Свою назву збірка отримала на честь розповіді про Третю експедицію. І якщо ви вже трохи знайомі з творчістю Бредбері, то, певно, здогадуєтесь, на яку саме планету вирушила ця експедиція. Автор дуже швидко занурює у вир подій, тож не встигаєш і оком змигнути, як опиняєшся разом із капітаном і його командою на Марсі. Дві попередні експедиції зникли безвісти, не встигнувши подати жодного сигналу на Землю. І ось — третя спроба. А що чи кого вони там побачили — пропоную вам дізнатися самостійно.
Я ж, читаючи, постійно ставила себе на місце героїв. Чи була б обережнішою? Чи вчинила б розумніше?
Загалом у збірці — 13 оповідань. І всі вони беззаперечно заслуговують на увагу. Сподіваюся, цей відгук надихне вас дати шанс короткій прозі Бредбері — вона не менш геніальна, ніж його романи!
Багатьом відомо, що Бредбері у своєму романі «451° за Фаренгейтом» ще у 1953 році передбачив появу багатьох сучасних технологій та соціальних викликів. А в «Третій експедиції» він описує майбутні космічні подорожі людства. Стимулом для цього стрибка в розвитку, на його думку, стає страх перед світовою війною — бажання втекти якнайдалі від ядерного апокаліпсису.
Та куди б людина не втекла — вона завжди бере з собою себе.
Маю надію, що з цієї збірки в реальність втіляться лише блискучі технічні ідеї. А ми збережемо в серці мудрість, що Бредбері залишив у кожному рядку.
