Крадійка книжок

Ця книга далася мені нелегко, я вимучувала сторінки.
Звісно, від книги про Другу світову і часи нацистської Німеччини марно було чекати рожевих однорогів і безхмарного дитинства. Та все ж, манера написання і розповідь від імені смерті виявилися для мене занадто важкими, гнітючими, навіть депресивними.
Ясна річ, ми всі колись помремо, проте коли смерть весь час поряд з тобою (а саме таке відчуття було у мене під час прочитання), тривога зашкалює і затруднює дихання. Особливо у світлі того, що відбувається в Україні останніми роками.
Книга екранізована, проте морально я не готова до перегляду цього фільму, принаймні поки що.

Одна з найважчих книг, що я коли-небудь читала.

Розповідь ведеться від імені самої Смерті.
Історія про маленьку дівчинку, на долю якої випало багато випробувань. Німеччина, 1939 рік, початок Другої світової війни. Смерть маленького братика, прийомна сім'я і перша крадіжка книги.

Ця книга охоплює дуже важкий час. Читати її сьогодні складніше ніж будь-коли. Сумна і трагічна, вона не залишить байдужим нікого. Кожна сторінка пронизана болем і відчаєм, та разом з тим і любов'ю, дружбою, людяністю.
Доля Макса дуже зачепила, важко навіть уявити що приходилось переживати цим людям...

Кінець розбив мені серце, було дуже емоційно.

Якщо любите легкі і приємні книжки, а також час від часу добряче проридатись - це «ваша» книга.
***
Це історія про пересічне життя звичайних людей, от тільки під час війни. Тож життя виходить не дуже пересічне, бо просякнуте військовою тривожністю, страхом та болем.
Місце подій - Німеччина.
Час - Друга світова.
Оповідач - Смерть.
А сама історія про дівчинку, яку рідна мати віддає до прийомної родини з чітко не названих причин.
***
Точніше, історія про дівчинку, що на похороні свого маленького братика раптом краде книжку, хоча і не вміє читати. І з цього починається її кар‘єра Викрадачки Книжок.
Окрім книжок, в її життя потрапляють різні люди, що залишають там сліди глибокі, мов від бомб, що невдовзі падатимуть на місто.
Люди і книжки - цеглинки, з яких будується ця історія.
Це чоловік з акордеоном, що відганяє нічні кошмари.
Це хлопчик, що завжди поруч, але так і не дочекається свого поцілунку.
Це зламана жінка, одинока у свої величезній бібліотеці.
Це єврей, що переховується і підвалі і створює проникливі мальописи.
І Смерть, що завжди ходить десь поруч і зберігає історії…
***
Як я вже писала, історія одночасно дуже легка і невимовно болюча, бо в ній буденність постійно межує з надмірною емоційністю, напруженням і неочікуванними обертами долі. Бо життя на війні жорстоке і ані краплі не справедливе.
***
Книга настільки глибока і багатошарова, що говорити про неї можна годинами.