Каїн

Попередній роман Сарамаґо «Євангелія від Ісуса Христа» став одним із найскандальніших творів 20 століття. За нього автор отримав і Нобелівську премію з літератури, і пожиттєве цькування від католицької церкви – через своє іронічне трактування Нового Заповіту. Той роман мені не дуже зайшов, а от «Каїн» – аж бігом. Власне, це таке ж сатирично-альтернативне переосмислення біблійних мотивів через призму чи не найбільшого християнського поганця Каїна. Можливо, для сильно релігійних людей книжка може здатись дещо образливою. Та якщо подобається читати класні історії і дивитись на загальновідомі речі під різними кутами – вам точно до Сарамаґо.

Невеличка за розмірами книжка, але глибока по змісту та сенсам, які в неї закладені. Книжка, яка змушує задуматися про такі непрості речі, як свобода волі, поняття гріха, відповідальності, прощення, природа зла і добра.

Сарамаґу у властивій йому манері письма без розділових знаків, в довгих реченнях та відсутнім поділом на розділи дає нам своє бачення біблійних розповідей. І це бачення дуже далеке від того, що нам пропонує традиційна релігія.

Чи дійсно лише Каїн винен у вбивстві брата. Сарамаґу розповідає нам про причини та мотиви, які спонукали Каїна вчинити такий важкий гріх, і перекладає частину вини за гріхопадіння Каїна на Бога. І Бог укладає із грішним проклятим Каїном договір, позначивши обличчя вбивці знаком. …І сказав Господь Каїну: «Ти станеш блукальцем, який вічно тинятиметься по світу. Я поставлю знак на твого лоба, ніхто не зробить тобі нічого поганого, але у відповідь на мою прихильність ти пообіцяєш мені не робити зла нікому».

І Каїн, щоб спокутувати гріх, змушений мандрувати старозавітним світом, спостерігаючи та беручи участь у багатьох подіях, які нам відомі з біблії: будівництво Вавилонської вежі, будівництво ковчега, палаючі вулиці Содома та Гомори, загибель Єрихона, він стає батьком сина владичиці Ліліт, дружини Ноя, має зустрічі з Мойсеєм, Авраамом. Але всі ці історії єднає одне – Сарамаґу іронічно показує недосконалість Бога і помилковість його дій та тверджень, тонко підмічаючи всі прорахунки Господа.
Книжка варта прочитання, як і взагалі вся творчість Сарамаґу, попри неоднозначне ставлення до його творчості релігійних християнських установ.

Якби я якось давно прочитала цю книжку, вона б мене роздратувала, але зараз, зараз це просто неймовірне враження!

Хто б мені сказав, що Жозе Сарамаґо (Жузе Сарамаґу вже перекладають по-інакшому) зі своєю відсутністю прямої мови мені так сподобається — не повірила б.

Але ж наскільки це, дійсно, руйнуючи усі догми та ідеалізацію Бога бунтівна книжка!
Вау.
Я так багато напідкреслювала там думок, то не книжка, а збірник цитат.
Дуже імпонує мені цей гострий сатирично-бунтівний текст, так, що аж захотілось ближче познайомитись з подальшою творчістю автора.
Книжка на подумати.
Починаю дуже любити інтелектуальну літературу.