Жузе Сарамаґу

Попередній роман Сарамаґо «Євангелія від Ісуса Христа» став одним із найскандальніших творів 20 століття. За нього автор отримав і Нобелівську премію з літератури, і пожиттєве цькування від католицької церкви – через своє іронічне трактування Нового Заповіту. Той роман мені не дуже зайшов, а от «Каїн» – аж бігом. Власне, це таке ж сатирично-альтернативне переосмислення біблійних мотивів через призму чи не найбільшого християнського поганця Каїна. Можливо, для сильно релігійних людей книжка може здатись дещо образливою. Та якщо подобається читати класні історії і дивитись на загальновідомі речі під різними кутами – вам точно до Сарамаґо.

ОБЕРЕЖНО! ЦЯ КНИГА МОЖЕ І ЗАЧЕПИТЬ ПОЧУТТЯ ВІРУЮЧИХ.

«Каїн» - не перше моє знайомство із автором, тому мене не дивував стиль письма Жозе Сармаґу. Однак, що мене здивувало, то це абсолютно саркастичний погляд на Старий заповіт.
Жозе Сарамаґу відправляє Каїна (після вбивства Авеля) у подорож. Не просто на інші землі, а й в інші часи. Так Каїн стає свідком будівництва Вавилонської вежі, останніх днів Содома і Гомори, а ще стає коханцем рокової Ліліт.
Головний герой Сарамаґу не підкоряється волі Бога від самої першої зустрічі біля тіла Авеля. Каїн змушує Бога взяти частину відповідальності за смерть брата на себе. І далі, протягом усіх мандрів часами і землями знаходить підтвердження тому, що не такий вже всевишній бездоганний чи милосердний, яким він намагається здаватися.
Коротка книга, щедро приправлена сатирою, еротичними сценами і завершується так неочікувано, що в певному шоці перебував сам Бог.

Цілком розумію, чому церква забороняла до друку книги автора, але цілком насолодилася книгою. Автор так легко нехтує усіма правилами написання тексту - абзацами, великими літерами, позначенням діалогів, ніби самим текстом намагається довести, що форма абсолютно не має значення, важливий зміст. І нам про це також важливо час від часу згадувати.