Мости округу Медісон

Для мене “Мости..” - це той випадок коли з відверто вульгарної та наївної історії намагаються зробити якусь щемку, жалісливу драму. Безрезультатно.

Книга дуже поверхова і, уж вибачте, примітивна. Глибини немає ні у персонажів, ні у прописаних подій, ні у контексті. І так доволі малу книгу вам будуть розтягувати підрахунками висмалених сигарет і випитих пляшок пива. А у підсумку спробують видати банальну історію інтрижки за глибоке кохання. Не ведіться. 

Якщо хочется чогось про справжню пристрасть - хапайте Simple Passion, Анні Ерно. А як цікавить віроломство то, хоч і не шедевральний, але глибший, “Коханець леді Чаттерлей”.

1.5 останніх ковбоїв на землі з 5

Не надто позитивні враження викликала у мене історія про справжнє кохання, яке трапилось героям вже у зрілому віці та про неможливість бути разом.⠀
Роберт - фотограф, хоча просто фотограф не правильне слово. Він митець який творить магію за допомогою камери, але розуміє що технології його випереджають. Франческу привіз з Італії чоловік-американець, та їх шлюб навряд чи можна назвати щасливим.⠀

І ось Він зустрічає Її, одразу спалахує пристрасний роман, який триває лише чотири дні доки сім'я Франчески у від'їзді. За ці короткі дні герої розуміють, що вони частини одного цілого, але бути разом їм не можна.⠀

Знаєте чому? Бо Франческа вирішила що це породить плітки і сусіди будуть говорити про її сім'ю. Зрозуміло, це були інші часи і героїня просто пожертвувала своїм щастям. Але навіть не це мене збентежило найбільше. А той факт, що вона написала листа своїм дітям і розповіла їм свою історію кохання. Як повинні почуватися діти знаючи що останні двадцять років їх мати була нещасна?⠀
Навіть після смерті чоловіка Франческа не дуже активно шукала свого коханого, бо боялася дізнатися страшні новини. Так, краще ж раз на рік діставати спогади із шухляди перебирати їх та потім ховати назад🤦.⠀

Це не перше моє читання цієї історії і якщо вперше я була вся в сльозах та соплях, то тут була зла на героїню та її страх і за те, що вона переклала свій біль на плечі дітей. Я так і не зрозуміла яку думку автор хотів донести читачам: що кохання можна зустріти у будь-якому віці чи що ним треба жертвувати, бо так правильно а очах суспільства🤔.⠀
Ще раз впевнилася, що деякі книги не варто перечитувати, бо за 7 років можна змінитися так що розчарування не уникнути🤷.

Прекрасна книга та неймовірна історія про справжнє кохання🤍

Щойно дочитала книгу «Мости округу Медісон» Роберта Джеймса Воллера і можу з впевненістю її вам радити. Ще раніше я бачила екранізацію, де в головних ролях були Меріл Стріп та Клінт Іствуд, тому сюжет не був для мене новим. Але наскільки ця історія відчувалася по-іншому (в хорошому сенсі).

Франческа – дружина фермера та мати двох дітей. Роберт – відомий фотограф, який має виконати робоче завдання для журналу. Всього одна розмова, один вечір та двоє людей – цього достатньо для однієї з найромантичніших історій, які я читала.

Незважаючи на те, що у книзі всього 156 сторінок, я отримала величезне задоволення від читання.

• Фізична досконалість – це, певна річ, добре, але для нього найбільше важили розум і пристрасть, породжені життєвим досвідом, здатність сприймати найтонший порух думки та духу і спонукати до цього інших.

• У його діях Франческа не помічала жодного поспіху. І він справді ніколи не квапився. Але в ньому було щось від дикої сарни, хоч жінка й відчувала, що за тією гнучкістю ховається міць. У її очах він більше скидався на леопарда, ніж на сарну. Так. Саме на леопарда. Бо не був здобиччю. Радше навпаки.

• У цьому непевному світі така певність випадає лише раз і ніколи не повторюється, хоч скільки життів ти проживеш.

• Отак і стою тут, у сутінках. Моя старенька дудка ридає, а я граю й граю для чоловіка на ім’я Роберт Кінкейд і жінки, яку він звав Франческою.

🎧 Easy Living – Johnny Hartman