Роберт Джеймс Уоллер

▫️«Колишні мрії були добрі. Вони не здійснилися, та я радий, що мав їх»

Франческа - звичайна жінка фермера і їй 45. Роберт - фотограф, що подорожує цілим світом і йому 50. Здавалося б, що їх може повʼязувати? 🤔

Випадкова, доленосна зустріч змінює ВСЕ. Після неї кожен з них вже відчуває себе іншою людиною, зовсім по-новому сприймається світ..

Що перемагає: обовʼязки чи почуття? ❤️

▫️«Аналіз знищує ціле. Є деякі речі, магічні речі, що мають лишатися непорушними. Якщо розглядати їх частинами, то вони зникнуть»

Книжка зовсім маленька, на 160 сторінок. Проте, вона висвітлює духовне кохання, пристрасть, щемку історію двох людей 😍

Описи неймовірно чуттєві, здається, ніби ти споглядаєш фільм 🎬

Проте, мені все-таки здавались не завжди логічними дії головної героїні, хотілось іншого вирішення всієї ситуації 🤓

А потім я згадую, що у 1965 році сприйняття жінок, обовʼязків та взагалі сімейного життя було кардинально іншим до сучасного 🧐

Тож, рекомендую вам прочитати і скласти особисту думку про цю історію 😉

Дуже чудовий роман ,як насіння читається ,легко ,невимушено,прекрасна історія ,наче фільм глянула ,автор пише дуже проникливо ,даючи фантазії розгулятись .Відчуття наче побувала влітку ,а читала взимку☺️

Хоч ця книга і невеликого розміру, але ця історія запала мені в серце. Ніжні відчуття, які заборонено відчувати, історія двох людей, які випадково зустрілись

Тут троп маленьке містечко, заборонене кохання. Тут дорослі персонажі.

Ця книга показує нам, що серцю, нашим почуттям, все одно що каже розум. Як би це не здавалось неправильно, неможливо ігнорувати свої почуття.

Завдяки своєму розміру, цю книгу можна прочитати за день, що і раджу зробити. Адже цю історію краще прочитати за 1 підхід, щоб повноцінно її розсмакувати 👌

Прекрасна книга та неймовірна історія про кохання. Ви будете приємно вражені і будете плакати від тої любові, яку ви відчуєте своїм серденьком.
Цю книгу варто читати з бокалом вина та пледом.

Я чула вже давненько про цю книгу, а тут її ще перевидали, то вирішила точно познайомитись, тим паче вона дуже маленька і відгуків на неї чимало зараз. І читали ми її на спільних читаннях за один день.

Сама історія вийшла цікава і як я зрозуміла, на реальних подіях. Читалося спочатку важкувато і довго, але потім коли вже увійшов в ритм дочиталось дуже швидко.

Історія кохання Франчески і Роберта вийшла неймовірно сумною та пристрасною. Вони були разом всього 4 дні, але своє кохання один до одного зберігали усе життя. Уявляєте на скільки людина повинна бути твоєю, що за таку малу кількість часу ти розумієш, що більше не зможеш без неї?

Я б не змогла поступити як Франческа. Якби я не жила з людиною, яку я кохаю, то відчувши повноту життя з іншою, я б вже не змогла жити як жила до цього. Тому між обов'язком і коханням, я б обрала кохання і тільки його. Життя одне, дуже нерозумно витрачати його задарма.

До цієї книги є епілог "Тисяча сільських доріг", про життя Роберта Кінкейда після знайомства з Франческою.

Також за цією книгою знятий фільм і якщо читати вам її не хочеться, то фільм чудово передає посил і атмосферу книги. Мені сподобалось.

Не надто позитивні враження викликала у мене історія про справжнє кохання, яке трапилось героям вже у зрілому віці та про неможливість бути разом.⠀
Роберт - фотограф, хоча просто фотограф не правильне слово. Він митець який творить магію за допомогою камери, але розуміє що технології його випереджають. Франческу привіз з Італії чоловік-американець, та їх шлюб навряд чи можна назвати щасливим.⠀

І ось Він зустрічає Її, одразу спалахує пристрасний роман, який триває лише чотири дні доки сім'я Франчески у від'їзді. За ці короткі дні герої розуміють, що вони частини одного цілого, але бути разом їм не можна.⠀

Знаєте чому? Бо Франческа вирішила що це породить плітки і сусіди будуть говорити про її сім'ю. Зрозуміло, це були інші часи і героїня просто пожертвувала своїм щастям. Але навіть не це мене збентежило найбільше. А той факт, що вона написала листа своїм дітям і розповіла їм свою історію кохання. Як повинні почуватися діти знаючи що останні двадцять років їх мати була нещасна?⠀
Навіть після смерті чоловіка Франческа не дуже активно шукала свого коханого, бо боялася дізнатися страшні новини. Так, краще ж раз на рік діставати спогади із шухляди перебирати їх та потім ховати назад🤦.⠀

Це не перше моє читання цієї історії і якщо вперше я була вся в сльозах та соплях, то тут була зла на героїню та її страх і за те, що вона переклала свій біль на плечі дітей. Я так і не зрозуміла яку думку автор хотів донести читачам: що кохання можна зустріти у будь-якому віці чи що ним треба жертвувати, бо так правильно а очах суспільства🤔.⠀
Ще раз впевнилася, що деякі книги не варто перечитувати, бо за 7 років можна змінитися так що розчарування не уникнути🤷.

Прекрасна книга та неймовірна історія про справжнє кохання🤍

Щойно дочитала книгу «Мости округу Медісон» Роберта Джеймса Воллера і можу з впевненістю її вам радити. Ще раніше я бачила екранізацію, де в головних ролях були Меріл Стріп та Клінт Іствуд, тому сюжет не був для мене новим. Але наскільки ця історія відчувалася по-іншому (в хорошому сенсі).

Франческа – дружина фермера та мати двох дітей. Роберт – відомий фотограф, який має виконати робоче завдання для журналу. Всього одна розмова, один вечір та двоє людей – цього достатньо для однієї з найромантичніших історій, які я читала.

Незважаючи на те, що у книзі всього 156 сторінок, я отримала величезне задоволення від читання.

• Фізична досконалість – це, певна річ, добре, але для нього найбільше важили розум і пристрасть, породжені життєвим досвідом, здатність сприймати найтонший порух думки та духу і спонукати до цього інших.

• У його діях Франческа не помічала жодного поспіху. І він справді ніколи не квапився. Але в ньому було щось від дикої сарни, хоч жінка й відчувала, що за тією гнучкістю ховається міць. У її очах він більше скидався на леопарда, ніж на сарну. Так. Саме на леопарда. Бо не був здобиччю. Радше навпаки.

• У цьому непевному світі така певність випадає лише раз і ніколи не повторюється, хоч скільки життів ти проживеш.

• Отак і стою тут, у сутінках. Моя старенька дудка ридає, а я граю й граю для чоловіка на ім’я Роберт Кінкейд і жінки, яку він звав Франческою.

🎧 Easy Living – Johnny Hartman

Така маленька книжечка, але настільки чуттєва вона 💔
⠀
Цю історію автор написав за 11 днів, прочитати її можна за кілька годин, але:
⠀
- вона 164 тижні у списку бестселерів найвідоміших видань;
- у США наклад дебютного роману Воллера склав 7 млн примірників;
- перекладено 36 мовами;
- книгу читають уже понад чверть століття.
⠀
Це любовна історія, але незвичайна. Її звати Франческа. Вона мати двох дітей та дружина фермера. Його звати Роберт і він самотній фотограф, мандрівник. У 1965 році їхні шляхи сходяться і доля дарує їм чотири дні - дні кохання, пристрасті, свободи, віри.
⠀
Що то були за чотири дні! Для Франчески та Роберта - то було ціле життя.
⠀
Попри те, що книга не містить багато деталей, не описує цілу низку подій чи емоцій між героями - вона чуттєва, щира і якась така близька. Вона розповідає про кохання з першого погляду, про пристрасть, про ті відчуття, коли ти вже не належиш собі. Здається, в цій історії не так багато гачків, які можуть зачепити читача, але вони таки чіпляють і хочеться співчувати героям, що вони мали так мало часу разом, хочеться сказати, щоб вони не трималися за обовʼязки, щоб жили для себе.
⠀
Книга - ніби пазл. Її розповідає автор, вона складається із декількох частин, які присвячені то Франчесці, то Роберту, то містять листи, то інтервʼю. Але разом це дає цілісну та, я б сказала, ліричну історію. Історію, яка проймає до самого серця.
⠀
Це мені нагадало «Коханець леді Чаттерлі», адже тема схожа, але в цій книзі, попри те, що вона менша, набагато більше зворушливості, ніжності, пристрасті.
⠀
Стиль автора приємний та має ефекти занурення. Мені сподобалась ця книга і, якби автор додав більше описів, деталей, вона б не була такою незабутньою у своїй простоті.
⠀
Книга також має екранізацію.

Для мене “Мости..” - це той випадок коли з відверто вульгарної та наївної історії намагаються зробити якусь щемку, жалісливу драму. Безрезультатно.

Книга дуже поверхова і, уж вибачте, примітивна. Глибини немає ні у персонажів, ні у прописаних подій, ні у контексті. І так доволі малу книгу вам будуть розтягувати підрахунками висмалених сигарет і випитих пляшок пива. А у підсумку спробують видати банальну історію інтрижки за глибоке кохання. Не ведіться. 

Якщо хочется чогось про справжню пристрасть - хапайте Simple Passion, Анні Ерно. А як цікавить віроломство то, хоч і не шедевральний, але глибший, “Коханець леді Чаттерлей”.

1.5 останніх ковбоїв на землі з 5