Роберт Джеймс Уоллер

Я чула вже давненько про цю книгу, а тут її ще перевидали, то вирішила точно познайомитись, тим паче вона дуже маленька і відгуків на неї чимало зараз. І читали ми її на спільних читаннях за один день.

Сама історія вийшла цікава і як я зрозуміла, на реальних подіях. Читалося спочатку важкувато і довго, але потім коли вже увійшов в ритм дочиталось дуже швидко.

Історія кохання Франчески і Роберта вийшла неймовірно сумною та пристрасною. Вони були разом всього 4 дні, але своє кохання один до одного зберігали усе життя. Уявляєте на скільки людина повинна бути твоєю, що за таку малу кількість часу ти розумієш, що більше не зможеш без неї?

Я б не змогла поступити як Франческа. Якби я не жила з людиною, яку я кохаю, то відчувши повноту життя з іншою, я б вже не змогла жити як жила до цього. Тому між обов'язком і коханням, я б обрала кохання і тільки його. Життя одне, дуже нерозумно витрачати його задарма.

До цієї книги є епілог "Тисяча сільських доріг", про життя Роберта Кінкейда після знайомства з Франческою.

Також за цією книгою знятий фільм і якщо читати вам її не хочеться, то фільм чудово передає посил і атмосферу книги. Мені сподобалось.

Не надто позитивні враження викликала у мене історія про справжнє кохання, яке трапилось героям вже у зрілому віці та про неможливість бути разом.⠀
Роберт - фотограф, хоча просто фотограф не правильне слово. Він митець який творить магію за допомогою камери, але розуміє що технології його випереджають. Франческу привіз з Італії чоловік-американець, та їх шлюб навряд чи можна назвати щасливим.⠀

І ось Він зустрічає Її, одразу спалахує пристрасний роман, який триває лише чотири дні доки сім'я Франчески у від'їзді. За ці короткі дні герої розуміють, що вони частини одного цілого, але бути разом їм не можна.⠀

Знаєте чому? Бо Франческа вирішила що це породить плітки і сусіди будуть говорити про її сім'ю. Зрозуміло, це були інші часи і героїня просто пожертвувала своїм щастям. Але навіть не це мене збентежило найбільше. А той факт, що вона написала листа своїм дітям і розповіла їм свою історію кохання. Як повинні почуватися діти знаючи що останні двадцять років їх мати була нещасна?⠀
Навіть після смерті чоловіка Франческа не дуже активно шукала свого коханого, бо боялася дізнатися страшні новини. Так, краще ж раз на рік діставати спогади із шухляди перебирати їх та потім ховати назад🤦.⠀

Це не перше моє читання цієї історії і якщо вперше я була вся в сльозах та соплях, то тут була зла на героїню та її страх і за те, що вона переклала свій біль на плечі дітей. Я так і не зрозуміла яку думку автор хотів донести читачам: що кохання можна зустріти у будь-якому віці чи що ним треба жертвувати, бо так правильно а очах суспільства🤔.⠀
Ще раз впевнилася, що деякі книги не варто перечитувати, бо за 7 років можна змінитися так що розчарування не уникнути🤷.

Прекрасна книга та неймовірна історія про справжнє кохання🤍

Щойно дочитала книгу «Мости округу Медісон» Роберта Джеймса Воллера і можу з впевненістю її вам радити. Ще раніше я бачила екранізацію, де в головних ролях були Меріл Стріп та Клінт Іствуд, тому сюжет не був для мене новим. Але наскільки ця історія відчувалася по-іншому (в хорошому сенсі).

Франческа – дружина фермера та мати двох дітей. Роберт – відомий фотограф, який має виконати робоче завдання для журналу. Всього одна розмова, один вечір та двоє людей – цього достатньо для однієї з найромантичніших історій, які я читала.

Незважаючи на те, що у книзі всього 156 сторінок, я отримала величезне задоволення від читання.

• Фізична досконалість – це, певна річ, добре, але для нього найбільше важили розум і пристрасть, породжені життєвим досвідом, здатність сприймати найтонший порух думки та духу і спонукати до цього інших.

• У його діях Франческа не помічала жодного поспіху. І він справді ніколи не квапився. Але в ньому було щось від дикої сарни, хоч жінка й відчувала, що за тією гнучкістю ховається міць. У її очах він більше скидався на леопарда, ніж на сарну. Так. Саме на леопарда. Бо не був здобиччю. Радше навпаки.

• У цьому непевному світі така певність випадає лише раз і ніколи не повторюється, хоч скільки життів ти проживеш.

• Отак і стою тут, у сутінках. Моя старенька дудка ридає, а я граю й граю для чоловіка на ім’я Роберт Кінкейд і жінки, яку він звав Франческою.

🎧 Easy Living – Johnny Hartman

Така маленька книжечка, але настільки чуттєва вона 💔
⠀
Цю історію автор написав за 11 днів, прочитати її можна за кілька годин, але:
⠀
- вона 164 тижні у списку бестселерів найвідоміших видань;
- у США наклад дебютного роману Воллера склав 7 млн примірників;
- перекладено 36 мовами;
- книгу читають уже понад чверть століття.
⠀
Це любовна історія, але незвичайна. Її звати Франческа. Вона мати двох дітей та дружина фермера. Його звати Роберт і він самотній фотограф, мандрівник. У 1965 році їхні шляхи сходяться і доля дарує їм чотири дні - дні кохання, пристрасті, свободи, віри.
⠀
Що то були за чотири дні! Для Франчески та Роберта - то було ціле життя.
⠀
Попри те, що книга не містить багато деталей, не описує цілу низку подій чи емоцій між героями - вона чуттєва, щира і якась така близька. Вона розповідає про кохання з першого погляду, про пристрасть, про ті відчуття, коли ти вже не належиш собі. Здається, в цій історії не так багато гачків, які можуть зачепити читача, але вони таки чіпляють і хочеться співчувати героям, що вони мали так мало часу разом, хочеться сказати, щоб вони не трималися за обовʼязки, щоб жили для себе.
⠀
Книга - ніби пазл. Її розповідає автор, вона складається із декількох частин, які присвячені то Франчесці, то Роберту, то містять листи, то інтервʼю. Але разом це дає цілісну та, я б сказала, ліричну історію. Історію, яка проймає до самого серця.
⠀
Це мені нагадало «Коханець леді Чаттерлі», адже тема схожа, але в цій книзі, попри те, що вона менша, набагато більше зворушливості, ніжності, пристрасті.
⠀
Стиль автора приємний та має ефекти занурення. Мені сподобалась ця книга і, якби автор додав більше описів, деталей, вона б не була такою незабутньою у своїй простоті.
⠀
Книга також має екранізацію.

Для мене “Мости..” - це той випадок коли з відверто вульгарної та наївної історії намагаються зробити якусь щемку, жалісливу драму. Безрезультатно.

Книга дуже поверхова і, уж вибачте, примітивна. Глибини немає ні у персонажів, ні у прописаних подій, ні у контексті. І так доволі малу книгу вам будуть розтягувати підрахунками висмалених сигарет і випитих пляшок пива. А у підсумку спробують видати банальну історію інтрижки за глибоке кохання. Не ведіться. 

Якщо хочется чогось про справжню пристрасть - хапайте Simple Passion, Анні Ерно. А як цікавить віроломство то, хоч і не шедевральний, але глибший, “Коханець леді Чаттерлей”.

1.5 останніх ковбоїв на землі з 5