Перша книга з серії детективів Олександра Красовицького і Євгенії Кружавської ) справа йдеться про зниклу балерину, яка виявляється сестрою Міри Томашевич , яка звертається до колишнього детектива Тараса Галушко щоб він допоміг їй вирішити куди вона зникла, чи померла і починається розслідування і до кінця не зрозуміло взагалі хто винен, чому і який був мотив, всі навколо чомусь брешуть, залицяльники, заздрісники, скривджені, ті, кому вона заважала ) постійні сумніви і нова інформація і незрозуміло вона допомагає чи навпаки шкодить
Міра Томашевич стає особистою секретаркою колишнього детектива )
А кінцівка взагалі перевертає свідомість
Стало цікаво прочитати інші книги даної серії

Один з перших творів, про війну які прочитала з 2022, можна навіть сказати що це і був найперший і мене так зачепила як авторка передала весь біль, страх, запаморочення, незнання що робити далі, переживання людей, які виїхали за кордон рятуючи власне життя) через маленьку родину показано що відчувають всі ті хто вимушено переїхав) звикання на новому місці, спустошення, відчай, біль, намагання жити далі, хоч і як важко це б не було

Навідміну від 1984, яку я закинула з чистою совістю бо мене почало дуже бісити постійне згадування того старшого брату майже на кожній сторінці, реально забагато було і відволікало від основного сюжету - Колгосп тварин мені був неймовірно майстерним твором, ці аналогії просто чудесні, цей світоустрій через тварин ще більше розкрив власну скть і весь жах який приховує )

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика»
Але по факту : так теплі оповідання були, -
Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще
Любов Яновська - з Землі на Оріон
Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️
Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️
Тут воно вже дає надію що не все втрачено
Гаївки
Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію )
Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними )
Галина Журба- у вербну суботу

Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого:
«Мертвецький великдень» якась криза і гидота
«Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко
Михайло Коцюбинський - Лист
Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці
Були і ті які торкали незважаючи на кризу :
Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово
Модест Левицький - землиця рідна
Спиридон Черкасенко - Під Великдень
Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця :
Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень
Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено )
Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди…
І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»;
І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко
І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна

тут є два світи
Світ Південної Африки, республіки Конго і світ України та подій війни на Донбасі
Автор майстерно описує різноманітні пейзажі, що часом від тих художніх поворотів просто «вау» в голові
Цікаво подається побут життя в Конго укр військових, що навіть змусило мене шукати ті квітки маракуї щоб побачити той чудодійний ефект форми
Сподобалося як подана автором історія Конго, Африки, воєн там і дійсно коли читаєш про все це як казав автор «довбане криваве вариво, триклята мішанина, в якій годі й пробувати розібратися»
Читаючи про всі бойові угрупування твій мозок просто не розуміє за що хапатися і швиденько пробігає по описам бо вони настільки схожі, переплетені і незрозумілі що немає сенсу на цьому довго зупинятися
Історія міст і вулканів
Геологічна і природна особливість жарких земель
Як влаштована укр армія в часи 2014-2019 років, що відчуває укр вертолітники коли пролітають над численними краєвидами вже вкотре, історії окремих людей, які часом до неможливості болючі, аж до пересихання в горлі, бо вже знаєш куди привела доля цього героя
«Чуєш, Да Вінчі? Ти повинен жити. Ти —це майбутнє цієї нації та цієї країни. Так що - живи. Борися, перемагай. І - головне - виживи... Та тільки я розумію... ні, не розумію — відчуваю,
знаю - що саме ти обереш, якщо поставити тебе перед вибором: життя чи перемога.»
Ти буквально переживаєш все ніби головний оповідач цієї книги, часом тебе просто викручує від болю чи ти так само переживаєш за кожну секунду рятувальної операції ніби ти безпосередньо учасник тих подій і подумки сподіваєшся на краще
Окрім болю тут також присутній і щирий сміх ( я не памʼятаю коли я могла так щиро і невимушено сміятися від деяких моментів книги )
Часом пояснюється факт, який ми і так добре всі знаємо всередині, але він подається так жорстко і так прямо, наче стрілою в серце, але правда часто такою і є
Тут і уроки французької: ага, так все і було
«Французькою «капот» означає «виріб №2»Ага, латексний засіб контрацепції. Легко здогадаться чому такий позивний викликав у місцевих подив та веселощі- їм просто було незрозуміло, що ж це треба було вчудити нещасному псу, щоб його охрестили Гандоном»
Неймовірно, майстерно, це треба додати в шкільну літературу