Королівство шахраїв

Ця книга, як і перша частина, мені неймовірно сподобалась. Коли здавалось стане трохи нудно сюжет набирав неочікуваних обертів або звертав на 180 градусів. Лі Бардуґо пише чарівно легко і при цьому тримає увагу весь час. Герої цього роману за дві частини книг стали дуже близькими, бо їх добре розкрили. Кожен персонаж був живим, кожна деталь стала на своє місце. Шалено круте фентезі🖤

Врешті-решт я знайшла фентезі, яке щиро полюбила.

Каз Бреккер – кримінальний геній. Не дивлячись на хрому ногу і ціпок, він готовий до найскладніших викликів. Смертельно небезпечно? Саме те, що треба.

Для роботи Каз збирає по Кеттердаму групу небезпечних покидьків:
⭕️ стрілець, що ніколи не промахується;
⭕️ серцетлумачниця, що може присипляти ворогів;
⭕️ дебелий мисливець за відьмами (якого спочатку треба дістати з-за гратів);
⭕️ скромний крамарик, що на диво добре справляється зі створенням вибухівки;
⭕️ павук – шпигунка, якій завжди вдається лишатися непомітною.

Бардуґо від посередньо хорошої дебютної трилогії «Гриша» виросла до пропрацьованої і неймовірно цікавої історії Кеттердаму.

Не можу навіть описати, наскільки я прикипіла до героїв – це група, між якою відчувається потужна хімія. Кожна їхня пригода – ніби годинниковий механізм, в якому сонм шестерень складається в єдину картину і рухається згідно заведеного плану. Будь-який пил і бруд збиває хід коліщаток лише на мить – якраз достатню для нового помислу пана Бреккера.

Звісно, все йде не настільки гладко, як того хотілося б (насправді не хотілося – бо без того було би нудно). Кожен крок піддається випробуванням – завдяки цьому темп дилогії не спиняється ні на мить.

Чи співпереживала я? Ще як.
Чи було мені смішно? О, так, гумор цього разу відчутний.
Чи закохалась я у Бреккера? Чу-чуть.
Чи вкривалась я сиротами? Чи заклякала, очікуючи найгіршого? І не раз!

Я чесно не знаю, що ще казати про історію, яка сподобалась беззаперечно. Вона написана максимально комфортно: та сама простота, в якій сюжет і персонажі головніші за вигадливість художної мови. Історія лишає після себе приємний післясмак – я отримала щире задоволення від того, що провела вільний час з цими героями. Мабуть, найголовніше для мене – я знаю, що одного разу захочу повернутися в цю атмосферу.

Це та сама книга про яку думаєш «хоч би вона не закінчилася». Кожен з персонажів запам’ятовується, кожен розділ тримає в напрузі. Кінець змушує шукати подібні історії і далі поринати в цей всесвіт.