Лі Бардуго

містичний детектив, який повністю відрізняється від попередніх робіт авторки, хоч і ловила половину книги схожість дарлінґтона і дарклінга. не типічна головна героїня, жорстокі сцени, теорії змов на межі з реальністю і таємні спільноти, які керують світом.

існує вісім домів і дев'ятий - лета, він як голова у гідри, править всім. в кожного дому є якісь особливості (створюють портали, перевтілюються в комашок, гіпнотизують, розрізають людей 0_О), і кожен дім має власні приховані інтереси і мотиви. а лета слідкує за всією цією вечіркою, намагається не пускати сірих (привидів) у реальний світ і керує "важливими суспільними процесами". дуже іронічно, що все дійсно зводиться до бажання мати більше влади і грошей.

сюжет розповідає про алекс стерн — дівчину, що бачить сірих, і її потуги прийняти "допомогу" лети, адаптуватись до умов єльського університету, нових містично-незрозумілих обов'язків і примиритись з минулим відшукавши правду. тут є детективна лінія, вона ніби на другому плані, але саме через неї відбуваються основні події. сюжет ведеться у двох часових проміжках: теперішньому і минулому. а ще іноді в розповідь вкидають кілька тон жорстокості. і це дійсно огидно і страшно. те як лі бардуґо описала деякі речі це ухх (перетрушує).

було багато не зрозумілих моментів, багато персонажів (кожен цікавий) і багато якихось сюжетних ліній. до цього треба звикнути, бо на початку дуже складно слідкувати за розвитком подій. але мені сподобалось. похмуро, і постійно закрадались думки "а може це реально таке було?", бо сама авторка — випускниця єлю. і в університеті є ці всі дома, і вони дійсно називаються саме так, як в книзі. можна вибудовувати купу теорій, бо це не прям фентезі, але на тонкій межі з ним. складно було читати початок, і не сподобався занадто швидкий і зжований кінець, сподіваюсь у другій частині дадуть достатньо пояснень для всього, що встигло відбутись (або ні) тут.

Якщо вам перші 100 сторінок не заходить або туго іде, просто дайте їй шанс, бо вона того вартує. Дуже класна дарк академія з елементами фентезі і детективу, раджу!

Топ для осіннього читання!!

Дія відбувається в тому ж світі, що і в трилогії Гришів, але в іншій країні, що дуже нагадує Голландію. У центрі книги – найзухваліше пограбування, яке має здійснити банда з 6 злочинців – абсолютно різних і готових зрадити один одного. Вони будують підступні плани, які летять у пекло і на ходу вигадують нові.

Крім основного сюжету є вставки з минулого кожного героя, і ми поступово знайомимося з ними і дізнаємося, як вони потрапили в банду. Мені дуже подобається стиль автора, він легкий, з гарною часткою гумору. За сюжетом усім близько 17ти, але поводяться років на 20 з хвостиком (я до речі саме такими їх і уявляю). Читати було дуже цікаво, історія захопила від початку і не відпускала до останньої сторінки. Герої дуже різні, але за всіма однаково цікаво спостерігати. Найкраща з них усіх - Ніна Зенік – її хочеться розібрати на цитати:) З часом я прочитала багато фентезі, але Шістка лишила свій слід і стала найулюбленішою книгою. Настільки улюбленою, що маю вже 18 видань різними мовами:)

Після останніх книг Лі Бардуго я дуже обережно віднеслась до новинки. Я не хотіла чергових розчарувань.
Проте, книга виявилась гарно прописаною, абсолютно новою та захопливою історією. Саме те, що нам обіцяла рецензія пана Кінга, на палітурці книги.
Книга написана вже сучасному dark Academy жанрі, що передбачає атмосферу трохи гнітючу, але драйвову. Динаміка розвивається досить неспішно, але оскільки це перша книга і з 7 запланованих, то авторка приділила чималу увагу портретам героїв.
Певною мірою, ідея книги не нова, але читати дуже захопливо через мову авторки.

Загальні враження від книги Лі Бардуго "Дев’ятий Дім"

Я не читаю фентезі з 2019 року, оскільки мені важко сприймати речі, які не існують у нашому світі. Проте цього разу книга мене просто зачарувала! ✨

🌆 Нуарний роман в осінній час
Це історія, яка переносить вас у похмурий та загадковий світ.
За вайбом дуже схожа на книгу "Ніби ми злодії" М. Л. Ріо. Тому фанатам депресивної та похмурої атмосфери має сподобатися. Атмосфера книги настільки насичена, що ви буквально відчуваєте осінній холод і сирість на власній шкірі.

🗺Мапа світу
Світ книги спочатку здається чудернацьким і складним. Особливо коли намагаєшся запам'ятати місцезнаходження всіх важливих товариств та види магії, які вони практикують. Але ця складність додає глибини та інтриги, і з часом починаєш насолоджуватися деталями, які створюють цілісну картину.

👥Персонажі
🟠Гелексі Стерн: Особисто мені не вистачило розкриття цього персонажа. Єдине, що я зрозуміла — в неї була тяжка доля, і всупереч усьому вона стала сильною особистістю. Хотілося б дізнатися більше про її внутрішній світ та мотивації, щоб глибше зрозуміти її дії та рішення. Мені більше недостатньо варіанту, що я хочу бути інакшою.
🟠Дарлінгтон: Він отримав дуже мало книжкового часу. Я не встигла звикнути до нього, тому те, що йому присвячена друга частина, здається мені достатньо дивним. Але фінал дуже цікавий і тримає в напрузі. Він буквально кричить про те, що потрібно купити "Біснуватого"! 📖
🟠Доус: Мені сподобалася ця кмітлива, стильна та розумна дівчина, яка просто хотіла жити в мирі та спокої. Поява Гелексі Стерн змінила її плани, і було цікаво спостерігати за тим, як вона адаптується до нових обставин. Її характер додає історії особливого шарму. 🧠✨

🥶Атмосфера та емоції
Більшу частину книги я відчувала сирість, холод, а також мені було "нудотно" читати цей роман. Проте саме ці відчуття підкреслюють майстерність автора у створенні атмосфери. Книга викликає сильні емоції та занурює в глибини людської психології.

🕒 Час читання
Загальний час читання — 11 годин. Можливо, для когось це забагато, але мені було цілком окей. Книга настільки захоплює, що час пролітає непомітно.

На мій погляд, тверда вісім з десяти.

Фінал дуже цікавий і тримає в напрузі. Він буквально кричить про те, що потрібно купити "Біснуватого"!

Алекс Стерн бачить привидів. Ну... насправді вона робить більше, ніж просто бачить їх, але без спойлерів.

Це моя перша книга Лі Бардуґо, і я з упевненістю можу сказати, що познайомлюся з іншими циклами.
Сюжет розгортається навколо Ґелексі (Алекс) Стерн та її подорожі від вигнанця суспільства до невід'ємної частини багатовікових таємних товариств, схованих під фасадом Єлю. Головною причиною її вступу до цього комплексу є згадана вище здатність бачити тих, хто перейшов на інший бік. Нібито, окрім восьми «домів» таємних товариств, заснованих в Єлі, таких як «Череп і кістки», «Сувій та ключ» тощо..., існує ще дев'ятий дім, який називається «Лета». Лета (дотепно названа на честь річки з грецької міфології, яка викликає у всіх, хто з неї вип'є, повне забуття...) це дім, відповідальний за захист студентства і суспільства в цілому від потужної магії, якою володіють різні доми.

Сюжет побудований нехронологічно, що допомагає глибше зануритися в історію. Усі персонажі добре прописані, а сам сюжет є доволі закрученим протягом усієї історії. Тут є вбивства, інтриги, підступність, дуже давні таємниці, всілякі магічні заклинання, пристрої та техніки, не кажучи вже про привидів і досить моторошних людей на додачу. Підсюжети, в яких я була впевнена, що вони вирішаться певним чином, не вирішилися... і коли я думала, що історія здебільшого закінчилася, це виявилося не так. Мені подобається, коли автор тримає мене в здогадках.

Книга не для всіх. У ній досліджуються деякі темні теми, і в ній є тригери, які можуть доволі сильно зачепити.
Здебільшого не варто судити про книгу за обкладинкою, але у випадку з «Дев'ятим домом» раджу придивитися до неї. Це майже те, на що схожа історія: темна, заплутана і дуже цікава. Ця книга для любителів книг, які балансують на межі між жахами, містикою та неоготикою.

О. Боже. Мій. 😳

По-перше, я люблю цю серію загалом, не зважаючи на те, що від трилогії я не була в захваті.
По-друге, це настільки неймовірно, що немає слів. Від першої до останньої сторінки, особливо до останньої, такої інтригуючої на продовження, було дууууже цікаво, важко було відірватись. Відчуваєш шалений вир емоцій, шок від поворотів сюжету, тому я дуже задоволена, що вирішила прочитати цю дилогію 🤌

Однозначна рекомендація!!!😌

Я хочу щоб всі прочитали цю дилогію про Ніколаї!

А можна якось поставити оцінку безкінечності? Бо це настільки прекрасно, що не описати словами. А натяк на те, що ми можемо ще раз побачити нашу улюблену шістку в дії - взагалі щось неймовірне🤌

Я стільки часу хотіла прочитати щось таке, що дійсно викликало б в мене шалений вир емоцій, і ось воно, дилогія про Ніколаї 😌

Я плакала, сміялась, тішилась, була в шоці від поворотів сюжету, навіть вскрикувала в деякий моментах і сиділа просто 🤯😳 я таки каталась на емоційних гойдалках, і рада цьому 😮‍💨

Ця дилогія в кінці року буде змагатись за звання кращого прочитаного за рік разом з дилогією про Шістку воронів, які, до речі, теж зустрічаються трохи в цій книзі.

Це прекрасно, це варто вашої уваги, і моя наполеглива рекомендація, з усією любовʼю 🩷

Дуже-дуже круто. Друга книга не менш чіпляюча ніж перша. Тут немає сцен 18+,але вони тут зайві. Бо в цій історії найкращі почуття проростають через біль, дитячі травми та спроби пережити наступний день. А найбільш зачепило те, що звичного хеппі-енду тут теж немає. Все занадто реалістично для такого жорстокого всесвіту — починаючи від втрати близьких людей, закінчуючи нереальністю вмить "одужати" скаліченій психіці. Та все ж надія є — авторка дає можливість в це повірити))) Мене пройняло...💔

Знаєте, а мені сподобалося) Шестеро покидьків, які для мене стали гідними поваги та захвату. Гострий розум ватажка та нескінченні пригоди. Тут немає бурхливої страсті та гарячих постільних баталій. Хто цього очікує і кому це важливо, то може розчаруватися. Тут зради, пригоди та цікаві відносини між усіма героями. І я сподіваюся, що друга книга буде не менш цікавою 🥰

Нового не напишу – перша половина книги дійсно йшла важко, бо нічого не було зрозуміло

У мене на цю історію були великі надії. На відміну від інших книг про цю я мало що знала, хоча про неї доволі часто щось проскакувало в тому ж тіктоці. Тепер я бачу, чому я так мало натрапляла на спойлери. Бо їх дуже важко описати, зважаючи на те, як лине сюжет)

Для мене це був містичний детектив з купою поворотних поворотів, заплутаний до самого кінця.

Перші сторінок 200 не схожі ні на що інше, що я читала. Якщо в інших книгах це називають довгою розкачкою, поступовим знайомством зі світом, то тут на тебе одразу вивалюють купу імен, часових ліній, подій і сиди здогадуюся самостійно, що до чого.

Це цікаво.

Головна героїня на перший погляд здається забитим дівчиськом, хоча чим далі, тим більше з’являється таємниць навколо неї, які теж треба розгадати паралельно з основною детективною лінією.

Плот твістів в кінці мені здалось забагато, ніби до кінця так і не визначились, кого ж зробити лиходієм. Досі перед очима мем з кількома спайдерменами)

Відчутним мінусом для мене стало те, що, хоч я і люблю містику, тут я все ж очікувала більше фентезі.

Не скажу, що книга потрапила в список улюблених, але кінець змусив задуматись над читанням другої частини

Затягує неймовірно