Чудовий пригодницький роман, динамічний і насичений. Гарно прописані персонажі

«Фамільяр» Лі Бардуґо — це роман, який тихо й упевнено робить те, що вдається небагатьом: поєднує магію з історією так, що жодна з них не знецінює іншу. Це не втеча від реальності, а уважне занурення в неї — через містику, пам’ять і тіло. Особливу цінність для мене має історичний контекст роману. Бардуґо переносить читача до Іспанії Золотої доби — часу релігійного тиску, інквізиції, страху й водночас блиску культури. Цей світ не декоративний: він відчувається дослідженим, прожитим, уважно реконструйованим. Читаючи, я дізналася багато нових і важливих деталей про тогочасну Іспанію — не лише політичних чи релігійних, а й побутових, соціальних, тілесних. Окремо варто сказати про сефардську тему, яка є серцем цього роману. Бардуґо пише про нащадків вигнаних євреїв не як про абстрактну «меншість», а як про живу спільноту з пам’яттю, травмами, мовою, звичаями й страхами, що передаються поколіннями. Це письмо не експлуатує біль — воно його визнає. Я відчула щиру повагу автора до власних коренів, до історії своєї родини, до тих, чию пам’ять надто часто стирали або спрощували. Магія у «Фамільярі» не схожа на класичне фентезі. Вона тісно переплетена з тілом, кров’ю, голодом, виживанням. Вона не обіцяє порятунку — лише вибір і ціну. Саме тому роман читається зріло й серйозно, без ілюзій, але з глибокою емпатією до героїв. Це книга, яка навчає не через лекцію, а через досвід. Вона змушує дивитися на історію уважніше й складніше, пам’ятаючи, що за великими подіями завжди стоять конкретні тіла, родини й імена. «Фамільяр» — це не просто художній текст. Це жест пам’яті, вдячності й спадкоємності. І саме за це я ним щиро захоплююся.

Шикарна книга, багато пригод, сюжет насичений, персонажі гарно прописані.

Найслабша дарк академія, яку я читала. Дійсно, перші 200 сторінок йдуть важко, далі стає цікавіше. Однак, останні 70 сторінок я ледь змушувала себе дочитати. Задум цікавий, але мені було просто нудно. 6/10

шкода витраченого часу, гарна обкладинка і на цьому все

Мені здається, авторка надихалась Кістяними годинниками/Домом на збіччі. Це, звісно, різні історії, але дещо зі світоустрою прям дуже нагадує Мітчелла. Сподобалася атмосфера - похмура, моторошна, з відчуттям напруги, а також детективна лінія (де я, звісно, нічого не відгадала). Проте світобудова залишилася для мене не до кінця зрозумілою: хоч дещо пояснюється ближче до фіналу, мені все одно бракувало деталей. В цілому непогано, але якось не зачепила мене ця історія.

Навіть не знаю, що сказати, мені все сподобалось. Дуже атмосферна книга: Іспанія XVI століття, придворні інтриги, інквізиція, магія, небезпека і, звісно, кохання. Авторка майстерно вплела у сюжет багато історичних подій та постатей, я таке обожнюю. Любовна лінія теж сподобалась. Спочатку здавалося трохи банально, все розвивалося надто швидко, але враховуючи обсяг книги, це цілком виправдано. Фінал мене щиро розчулив, я зовсім не очікувала такого повороту.

Ця книга важка. Вона втілення політики, страхів, прагнень, болю Іспанії часів Інквізиції. В книзі дуже детально передається страх за кожне слово, дію чи бажання, які можуть привезти тебе до коліщат Інквізиції, які перемелють тебе і залишать по тобі лиш імʼя у книзі жертв цієї машини смерті. Головна героїня не красуня, не заможна чи знаменита. Вона та, кого не чують та не бачать. Але це не применшує її бажань чи прагнень. Мріяти про краще життя можуть всі, а не лише коло обраних, яким підіграє доля. Ця історія про владу у руках фанатиків. Владу в руках тих, хто впивається нею та приймає як належне. Тих, хто користується нею і не скеровує її у те призначення, для якого її було надано. Це книга про те, чи дійсно варто бажати вічного життя? Післясмак після прочитання - «металевий присмак на язиці». Той випадок, коли намагаєшся втекти від реальності у книжки, і в цій книжці жорстока реальність тебе наздоганяє. Книга, яка змушує перечитувати абзац знову і знову, щоб поглинути кожне слово, а наступного разу, щоб просто вловити сенс. Важко написаний для сприйняття текст. Я знаю, що мені книга не сподобалась, але водночас знаю, що не могла не дочитати її до кінця.