Лі Бардуго

Навіть не знаю, що сказати, мені все сподобалось. Дуже атмосферна книга: Іспанія XVI століття, придворні інтриги, інквізиція, магія, небезпека і, звісно, кохання. Авторка майстерно вплела у сюжет багато історичних подій та постатей, я таке обожнюю. Любовна лінія теж сподобалась. Спочатку здавалося трохи банально, все розвивалося надто швидко, але враховуючи обсяг книги, це цілком виправдано. Фінал мене щиро розчулив, я зовсім не очікувала такого повороту.

Анонім

Ця книга важка. Вона втілення політики, страхів, прагнень, болю Іспанії часів Інквізиції. В книзі дуже детально передається страх за кожне слово, дію чи бажання, які можуть привезти тебе до коліщат Інквізиції, які перемелють тебе і залишать по тобі лиш імʼя у книзі жертв цієї машини смерті. Головна героїня не красуня, не заможна чи знаменита. Вона та, кого не чують та не бачать. Але це не применшує її бажань чи прагнень. Мріяти про краще життя можуть всі, а не лише коло обраних, яким підіграє доля. Ця історія про владу у руках фанатиків. Владу в руках тих, хто впивається нею та приймає як належне. Тих, хто користується нею і не скеровує її у те призначення, для якого її було надано. Це книга про те, чи дійсно варто бажати вічного життя? Післясмак після прочитання - «металевий присмак на язиці». Той випадок, коли намагаєшся втекти від реальності у книжки, і в цій книжці жорстока реальність тебе наздоганяє. Книга, яка змушує перечитувати абзац знову і знову, щоб поглинути кожне слово, а наступного разу, щоб просто вловити сенс. Важко написаний для сприйняття текст. Я знаю, що мені книга не сподобалась, але водночас знаю, що не могла не дочитати її до кінця.

Анонім

Щойно дочитала Фамільяра і можу сміливо сказати, що мені, на диво, історія сподобалась. Чи то книга потрапила до мене в ідеальний час, чи то просто дійсно гарний роман, але прям 💛 Особисто для мене це був мікс похмурої атмосфери, магії, придворних інтриг, скандалів, насилля та зради. Проте водночас це також історія про кохання, яке чекало свого часу десятками років, про сміливість заявити про свої бажання та амбіції світу, про вміння дозволити собі мати хоробрість зізнатись в тому, що ти не хочеш підпорядкуватись звичному ходу життєвих подій, якого від тебе очікують люди довкола або релігія. А також чергове нагадування про те, що часом люди занадто багато на себе беруть, дозволяючи собі право вирішувати що є "божественним даром", а що - "прокляттям диявола". Бійся людей, Люсіє. Бійся їхніх амбіцій та злочинів, скоєних із цієї причини. Але не бійся магії і того, що можеш за її допомогою зробити. (c)

Анонім