Нові відгуки

Інколи Лі Бардуго забуває, коли варто зупинитись. Одразу видно, що авторка виросла, якщо порівнювати трилогію «Гриша» і дилогію «Воронів». Перша — написана простіше, і читалась швидше. У другій авторка більше заграє з описами та деталями, проте інколи можна було б додати і менше. Дуже сподобались персонажі, а саме те, як вони говорять. Втомлювалась виділяти і помічати якісь прикольні вислови, їх дійсно виявиться багато у моїй колекції. Все ще вважаю Каза своїм улюбленцем — гострий на язик, розумний та продуманий. Деякі повороти просто вражали, коли проходив час після події, а потім зʼявлялися нові деталі. Шкода було Ніну, яка заслуговує на щастя. Матаяса також, звісно. Рада за Каза та Інеж, Джа з та і Вілана з мамою. І окремо за Джа і Вілана — також. Рада була появі Штурмгонда та Зої, і кожну сцену з ними любила просто за їхню присутність. Думаю, чи хочу я йти до дилогії Ніколаї, бо у книгах його до біса мало (що в трилогії, що в дилогії). Приєднуюся до team crows, котрі ставлять цю дилогію вище, ніж трилогію. Так, «Гриша» є основою всесвіту, без них можна частин і не розуміти, коли читаєш «Шістку», але «Ворони» — це калейдоскоп вражень, емоцій та насолоди.

Лі Бардуго, її книжки та вимір гришей – це моя особиста слабкість. Я познайомилась з цим всесвітом у далекому 21-му році. І, якщо так подумати, саме ця серія, і саме ці книжки, повернули мене до мого улюбленого хобі дитинства – читання. Досі пам’ятаю, як прочитала першу книжку за одну ніч, здається, та розтягувала другу частину з першої трилогії, бо не було продовження у вигляді двох дилогій після. І як же це було неймовірно. Саме ця книжка, не є повноцінною книгою, бо це графічна новела, яка трошки відкриває нам минуле головного антагоніста перших трьох книг – Олександра, він же Дарклінг, він же мій чоловік. Можна сказати, що я його романтизую, так, але мені все одно, бо він закохав мене з першої своєї появи. І, треба зазначити, що це сталося ще до того, як я подивилася серіал за цими книгами (це мій особистий біль, від того, як вони поєднали книжки та події у них, до його закриття). У книжці ми не дізнаємося дуже багато нових деталей, але трохи більше розуміємо, що відчував Олександр, наскільки він старий (на момент основної трилогії), та наскільки він все ж таки самотній. Ця історія дає нам зрозуміти, що коїлося у період полювання на гришей, як їх пригнічували та винищували тільки за те, що вони ті – ким народилися. Мені сподобалось, думаю, що будь-який додатковий контент про цю серію і всесвіт, тому ця історія не стала винятком. Я читала книгу англійською (трохи побалувалася, так би мовити), але в Україні її видали Vivat, тому в кожного є можливість додатково зануритись в цей всесвіт ще глибше.

Просто щось неймовірне. Тут сюжет ще кращий, ніж в першій. Кінець морально розбив. Хоча у моєї фаворит парочки типу хепі енд, але все ж таки сумно закінчилася історія цих 6. Досі не можу повірити, що героям десь по +-17 років.... Я усім раджу цю історію. Мій фаворит. Одразу говорю, тут нема хот сцен. І ТУТ ЦЕ НЕ ТРЕБА. Якщо вам треба 18+ сцени - то це не сюди. Якщо хочете цікавий сюжет, розкритих персонажів та неочікуваних поворотів - то сюди. Готова писати про цю дилогію ще і ще)))

Ця дилогія мій фаворит вже декілька років. Вперше прочитала десь років 5 тому. І досі ця книга тримає планку. Персонажі тут справжній скарб. Їхні взаємовідносини це просто щось неймовірне. Сюжет цікавий, хоча перші 50 сторінок тягнуться довго. Але далі все набирає оберти, і ти не встигаєш вдихнути. Я цю історію більше люблю, ніж інші книжки цього світу авторки. Просто не можу відпустити цю історію, перечитую вже втретє)

Мені дуже сподобалося! Цікавий сюжет, світ, персонажі🖤 Було дуже цікаво за ними спостерігати. У кожного з них своя історія. Розповідь ведеться від лиця кожного з них окремо, з їхньої точки зору. Для мене книга не була передбачуваною. Я увесь час чекала як воно буде, що ж вони придумають) Після прочитання одразу замовила 2 частину)

Продовження історії Ніколаї, Зої та Ніни. В першій частині Ніколаї зачарував мене своїм шармом, тому я хотіла дізнатись чим закінчиться ця історія. Та й, відверто кажучи, дуже мені подобається пара Зої та Ніколаї. Цю книгу моментами було трохи важко читати, через тригери. Хоч авторка і створила Равку надихаючись терористичною державою(добре, що хоч в цій дилогії цього майже не відчутно), та я не могла не провести паралелі подій в книзі з нашим сьогоденням. Стан глибокої стурбованості та занепокоєння деяких сусідів Равки у відповідь на агресію Фієрди замість допомоги, режим світломаскування, атакування мирних цілей і розбирання завалів де не завжди вдається вижити тим кого ми любимо, а ще слова "це не наша війна". Якщо шукаєте книгу, щоб бодай на трошки відволіктись від того що переживає зараз наша країна, тоді не варто братись за цю книгу. Якщо пропустити ці моменти, то загалом книга мені сподобалась, а кінцівка інтригує. Не знаю чи є ще якісь книги в цій серії, чи можливо вони пишуться/плануються, але завершення книги, наче на це натякає. А ще, маленький для вас спойлер, ми тут зустрінемо кількох давніх друзів з попередніх книг😉

Часом у мене буває так, що я просто марю якоюсь книгою. Не знаю чому так буває, але в більшості випадків ті книги потрапляють в мій топ, після прочитання. Цією я теж марила деякий час, проте на жаль в мій топ прочитаного вона не потрапила. Початок був для мене нудним, ще й якимось заплутаним. Я вже починала думати, що це буде перше розчарування року. Та на щастя, далі сюжет почав подобатись мені більше. Я таки розібрала в тому всьому що стосувалось товариств, та й події стали більш динамічними з нотками детективу, ну а кінцівка залишила інтригу, тому захотілось одразу взятись за продовження, що я й зробила.

Пригоди Алекс продовжуються. У більшості випадків різні частини циклів, викликають різні емоції, проте в цьому випадку емоції під час читання були однаковими, і коли я читала першу і коли другу. Хіба що в цій початок не був таким нудним, але я увесь час чекала коли ж вони визволять Дарлінґтона. Якщо говорити загалом, то це досить непогана історія. Вона з інтригою, загадками та нотками детектива, бо убивств тут достатньо і здебільшого невідомо хто їх вчинив. Чи сподобалось мені? Так, але не можу сказати що ця дилогія стала улюбленою. Просто хороша історія, і я не шкодую що її прочитала.