Дуже часто ця книга попадається на очі в магазинах, в соціальних мережах та різних топах. Тому не дивно, що багатьом хочеться її прочитати. Останньою краплею для мене стало те, що на роботі людина, яка більше любить комп’ютерні ігри ніж книжки, почала читати «Кафе…».
«Ну, все! Пора і мені долучитись до групи читачів відвідувачів «Кафе на краю світу» і заглибитись у філософію буття» - подумала я і під пливом маркетингу побігла до крамниці за новим трофеєм.
Вмостившись зручно в кріслі, набравшись смаколиків, я вже приготувалась, що мій мозок буде поглинати нову інформацію, яка хоч і не змінить докорінно життя, проте відкриє якусь незбагнену таємницю…
Проте, подужавши книжку через годину, в мене виникло відчуття ошуканості. І це все? Простенька історія походу одного чоловіка в кафе, в якому він ставить перед собою загальновідомі екзистенційні питання? Великий шрифт тексту, з величезними відступами та полями?
Таке враження було, ніби перед мною лопнула мильна бульбашка…
Наступного дня, сповнена рішучості на негативний відгук, вирішила поговорити про прочитане з друзями. І ось тут – дивина… Книга, майже нікому не сподобалась, проте ми сиділи в кафе і активно обговорювали її майже дві години… То можливо, не все так погано?
Однозначно, книга, яку можливо обговорювати так довго, не така проста як здається на перший погляд. Питання: «Чому я тут? Чи боюся я смерті? Чи задоволені ви?» здатні змусити задуматись кожного у свій час.
«Кафе на краю світу» - це більше як філософське оповідання ніж просто історія. Тут головне не персонажі чи їх історії. Мета досить проста – задуматись над своїм життям і чи все тебе влаштовує у ньому.
Автор на протязі книги сам ставить питання і майже відразу відповідає на всі з них, проте деякі його думки, наприклад, про відкладання життя на забезпечену пенсію, не дуже актуальні для багатьох через менталітет та суспільно-політичні чинники в тій чи іншій країні.
Книга досить легка, хоча бажання перечитувати її та купувати продовження поки не має. Звичайно, певний сенс в ній закладений, проте ідеї зовсім не нові, а тому перед придбанням собі екземпляру, зважте на те чи любите Ви таку літературу.
«Кафе на краю світу» – книга, яка знаходить свого читача саме тоді, коли потрібно.
Я бачила багато відгуків, у яких люди пишуть, що залишилися розчарованими після прочитання, книга не виправдала їх очікувань. Але чи справді справа в книзі? Чи, можливо, все ж в наших очікуваннях?
Як на мене ця книга не претендує на глибоку філософію чи складний сюжет. Вона проста, як розмова з другом, який ненав’язливо допомагає тобі поставити собі правильні запитання. Це історія для тих, хто або відчуває, що загубився в рутині, або тих хто потребує хоча б крихти натхнення або поштовху до змін.
Можливо, хтось шукав тут складних відповідей, але отримав лише прості істини. Проте хіба справжня мудрість не полягає саме в простоті?
Я вдячна цій книзі за її спокійний тон, за атмосферу затишку, за нагадування, що варто зупинятися і ставити собі важливі питання. І якщо вона хоч трохи допоможе комусь інакше поглянути на своє життя, хіба це не варте уваги?
Я прийшла до цієї книги без жодних очікувань, і, можливо, саме тому вона мені сподобалася. Читання стало для мене затишною подорожжю в «Кафе на краю світу» — наче я й справді сиділа там, спостерігала за розмовами, відчувала невимушену, майже чарівну атмосферу.
Ця книга не намагалася мене перевантажити чи нав’язати свою думку. Вона проста і легка, а не як буває з мотиваційною літературою, після якої голова вибухає, адже ти робиш все не правильно. Тут просто, легко й спокійно, автор просто пропонує подумати над важливими питаннями.
Я очікувала від книжки трохи більшого, судячи з розголосу, рекомендацій та реклами.
Думала, що вичитаю певний список реальних і практичних порад, але насправді вирізнити зерно з потоку роздумів та міркувань виявилось не так просто. Принаймні для мене.
Єдине, що гарно закарбувалось у свідомості, це черепаха, яка підлаштовувалась під течію, що допомагало їй швидше добиратись до мені, ніж іншим. Але знов таки, то все теорія, як воно має робитись на практиці – мені не зовсім зрозуміло.
Можливо, продовження історії про кафе, якого не існує на карті, розкаже про зміни в житті головного героя і поради з першої частини викристалізуються і стануть більш зрозумілими.
А, можливо, я вибрала невдалий час та настрій для прочитання книжки.
