Кафе на краю світу. Книга 1

Дуже часто ця книга попадається на очі в магазинах, в соціальних мережах та різних топах. Тому не дивно, що багатьом хочеться її прочитати. Останньою краплею для мене стало те, що на роботі людина, яка більше любить комп’ютерні ігри ніж книжки, почала читати «Кафе…».

«Ну, все! Пора і мені долучитись до групи читачів відвідувачів «Кафе на краю світу» і заглибитись у філософію буття» - подумала я і під пливом маркетингу побігла до крамниці за новим трофеєм.

Вмостившись зручно в кріслі, набравшись смаколиків, я вже приготувалась, що мій мозок буде поглинати нову інформацію, яка хоч і не змінить докорінно життя, проте відкриє якусь незбагнену таємницю…

Проте, подужавши книжку через годину, в мене виникло відчуття ошуканості. І це все? Простенька історія походу одного чоловіка в кафе, в якому він ставить перед собою загальновідомі екзистенційні питання? Великий шрифт тексту, з величезними відступами та полями?
Таке враження було, ніби перед мною лопнула мильна бульбашка…

Наступного дня, сповнена рішучості на негативний відгук, вирішила поговорити про прочитане з друзями. І ось тут – дивина… Книга, майже нікому не сподобалась, проте ми сиділи в кафе і активно обговорювали її майже дві години… То можливо, не все так погано?
Однозначно, книга, яку можливо обговорювати так довго, не така проста як здається на перший погляд. Питання: «Чому я тут? Чи боюся я смерті? Чи задоволені ви?» здатні змусити задуматись кожного у свій час.

«Кафе на краю світу» - це більше як філософське оповідання ніж просто історія. Тут головне не персонажі чи їх історії. Мета досить проста – задуматись над своїм життям і чи все тебе влаштовує у ньому.

Автор на протязі книги сам ставить питання і майже відразу відповідає на всі з них, проте деякі його думки, наприклад, про відкладання життя на забезпечену пенсію, не дуже актуальні для багатьох через менталітет та суспільно-політичні чинники в тій чи іншій країні.
Книга досить легка, хоча бажання перечитувати її та купувати продовження поки не має. Звичайно, певний сенс в ній закладений, проте ідеї зовсім не нові, а тому перед придбанням собі екземпляру, зважте на те чи любите Ви таку літературу.

Я очікувала від книжки трохи більшого, судячи з розголосу, рекомендацій та реклами.
Думала, що вичитаю певний список реальних і практичних порад, але насправді вирізнити зерно з потоку роздумів та міркувань виявилось не так просто. Принаймні для мене.
Єдине, що гарно закарбувалось у свідомості, це черепаха, яка підлаштовувалась під течію, що допомагало їй швидше добиратись до мені, ніж іншим. Але знов таки, то все теорія, як воно має робитись на практиці – мені не зовсім зрозуміло.
Можливо, продовження історії про кафе, якого не існує на карті, розкаже про зміни в житті головного героя і поради з першої частини викристалізуються і стануть більш зрозумілими.

А, можливо, я вибрала невдалий час та настрій для прочитання книжки.

Одного дня герой книги Джон потрапляє в таємниче кафе, де йому доводиться поставити життя на паузу і відповісти на три питання: Чому ви тут? Чи боїтеся ви смерті? Чи вдоволені ви?

І якщо читати книжку не просто як оповідання про шлях героя, а замислитися і зазирнути в себе, може виявитися, що ці питання не дуже комфортні. Часом у нас немає відповідей або вони нас не задовільняють.

Заглиблюючи читачів в роздуми, автор пропонує також замислитися і над іншим:

❓Скільки часу і сил в нас віднімають деякі непотрібні дії, які не допомагають досягати мети існування
❓Навіщо ми купляємо купу речей — чи дають вони нам задоволення, чи то просто спосіб винагородити себе за те, що ми страждаємо на роботі, яку не любимо
❓Чому люди чекають до пенсії чи якогось «таємничого часу в майбутньому», щоб почати робити те, що можна робити вже зараз
❓І як же все-таки знайти свою мету існування і почати жити своїм життям

«Лише ви насправді знаєте, чого хочете від свого існування. Ніколи не дозволяйте речам чи людям доводити себе до стану, в якому ви вже не почуваєтесь господарем власної долі. Наполегливо обирайте свій шлях, бо інакше його оберуть за вас...».

Не знаю, переверне ця книжка ваш світ чи не справить на вас враження, але мені здається, що її варто прочитати в будь-якому віці. І що ці питання для саморефлексії час від часу треба ставити знову і знову. Бо іноді ми живемо за інерцією і навіть не бачимо, як швидко плине час, а наші мрії так і залишаються мріями.

В моєму випадку книга стала одним з поштовхів для створення власного книжкового тг-каналу. Я давно хотіла писати про книжки, але відкладала це на той самий «таємничий час в майбутньому», де я буду вільніша від роботи, не буде війни… Та взагалі «хто я така, щоб це робити»? Але ось, роблю. І отримаю неабияке задоволення 👍