Марсіанські хроніки» – науково-фантастичний роман, що розповідає про майбутню колонізацію людьми Марса. Цей твір спрямований розкрити нам взаємовідносини людини з інопланетним середовищем і природою. Коли на Землі стався ядерний вибух, люди вирішують колонізувати Марс і знищити його населення - марсіан. Всі оповідання об'єднані одним - природою людини, її наполегливістю, жорстокістю, прагненням до знань і прагненням до завоювань. Ми спостерігаємо за розвитком Марсу у різні періоди: від заселення марсіанами - до загибелі, від загибелі - до заселення людьми. Але якби прикро не було, але ми бачимо, що людська сутність не змінюється. Вони намагаються перенести свою культуру на Марс і ці погані звички нікуди не діваються: продовжують пити, викидати сміття під ноги, накопичують гори хламу. Автор цим твором хотів показати нам, яка доля чекає на нашу планету, якщо люди не візьмуться за розум і не припинять війну. І хоч цей роман фантастичний, але в ньому є велика частина правди і пересторога для людей! Дуже цікава і потрібна книга!!!

Ця невеличка за обсягом книга подарує Вам море теплих, приємних, добрих і позитивних емоцій. В ній кожен із Вас побачить себе маленьким хлопчиком чи маленькою дівчинкою, які на літо приїхали на канікули до бабусі з дідусем. А літо - це найкраща пора року, пора чарівних пригод. Коли можна спати під відкритим небом, рахуючи зірки, купатися на річці, ловити рибу, збирати квіти кульбаби, а ще найприємніше варити разом кульбабове вино, яке як символ і пам'ять про дитинство. Ця збірка невеличких розповідей спонукає нас жити сьогодні, не відкладати нічого на завтра, радіти кожному дню і посміхатися.

Книга містить в собі справжні людські переживання і думки. Книга не має динамічного сюжету, не має захопливого сюжету. Це здебільшого філософські роздуми уже дорослого автора про дитинство, але так яскраво зображені, розповідь ведеться повільно і розмірено. Книга більше підійде тим, хто любить роздуми про сенс буття, про життя.

"Прощавай літо" - продовження історії "Кульбабове вино". Це також тепла, щемка, пронизлива і душевна історія. Але вона вже написана трішки в іншій тональності. Адже в цій частині герой вже подорослішав, вже не такий бешкетник, не наївний хлопчина, а дорослий чоловік, який зріс як емоційно, так і фізично. В книзі простежується ностальгія і сум за дитинством, адже життя швидкоплинне і назад його вже не повернеш. А літо залишається як символ спогадів про дитинство, з яким рано чи пізно доведеться попрощатися. У розповіді ми спостерігаємо за протистоянням молодості і старості. Але як би ми не нарікали на старість, але до літніх людей треба прислухатися, адже у них є життєвий досвід. Книга досить світла, але сумна, адже в ній є життєва філософія: людина розвивається поетапно і настане такий момент, коли дитинство піде безповоротно. Раджу дану книжечку, адже вона не залишить Вас байдужими!

«Нотатки ненависті» - легка, цікава, яскрава, шалена романтична історія Шарлотти і Ріда. Доля звела двох таких різних героїв, які переживають важкі часи після неочікуваного розлучення зі своїми «коханими». Шарлотта - весела, відкрита, добра жінка. Рід - замкнутий в собі, серйозний, зациклений на роботі чоловік, та ще й хворий на розсіяний склероз. Що може поєднати їх разом? Чи є майбутнє у почуттів, які зароджуються між ними? Книга мені дуже сподобалась. Читала її з задоволенням, написано невимушено, просто, доступно, інтригуючи. Було цікаво спостерігати за розвитком їхніх незвичайних відносин. Герої постійно жартували, намагалися «насолити» один одному, вдаючи, що зовсім не мають ніяких почуттів. В деяких моментах посміхалася і навіть сміялась. Відносини їхні були досить дивні. Вони то сварилися, як старе подружжя, то фліртують, як підлітки, і в той же час довіряють одне одному, як найкращі друзі. Вони бояться собі зізнатися, що закохані вже по вуха ! Не буду спойлерити, але хочу сказати, що кінець мене дуже порадував! Чуттєвий фініш ! Рекомендую дану книгу тим, хто любить легені романтичні історії !

Італія, Флоренція - найкраще, найідеальніше місце для кохання і не тільки… 💗Є ще найсмачніше джелато..,
Саме сюди приїжджає головна героїня Ліна після того, як через хворобу померла її мама. Дівчина пообіцяла їй, що обовʼязкового поїде в Італію, щоб зустрітися зі своїм татом. Та коли вона отримує щоденник своєї мами, її життя кардинально змінюється…

Книга порушує проблеми відносин батьків і дітей, відносин підлітків. Але найважливіша сюжетна лінія - кохання. Це кохання мами Ліни - Гадлі до Говарда, про яке дівчина дізналась зі щоденника. Це кохання самої Ліни і Рена, з яким вона познайомилась під час ранкової пробіжки.

Щоденник розкрив для дівчинки всю правду про кохання всього життя своєї мами, про таємницю її народження, що тато зовсім не «тато», а справжній тато ще той гад… Завдяки постійній підтримці нового знайомого , Ліна змогла розкрутити загадковий клубок і нарешті розібратися зі своїм життям і почуттями.
Книга досить мила, читається легко, залишає приємні теплі емоції після себе. Підійде для читання навіть підліткам. Але, я думаю, що ця історія підійде краще для читання влітку !!!

Книга сповнена нових знайомств підлітків, зустрічей, подорожей ну і звісно ж - кохання. А чого варті описи краєвидів Італії, Флоренції, Венеції. Що після цього й сама закохалася в ці країни.

Книга має гарний переклад і не містить помилок, попри обʼєм, читається дуже швидко.
Раджу книгу для читання!!!