Джон П. Стрелекі

Читаючи «Кафе на краю світу», я постійно ловила себе на думці, що вже давно виросла з таких розмов. Можливо, колись ця книга викликала б у мене бурю емоцій або внутрішні відкриття, але зараз усе, що в ній подається як «велике питання», для мене вже давно пройдене і переосмислене. Вона здалася мені занадто простою, навіть дещо поверхневою — як легка бесіда для тих, хто тільки починає шукати себе.

Досить цікава книга була яка є продовженням попередньої історії.
Легко читалася та сподобалася.🩶

Досить цікава книга була, яка є продовженням попередньої історії.
Легко читалася і сподобалася.

Досить цікава книга була, яка є продовженням попередньої історії.🩶

Досить цікава книжка прочитати трішки давніше не погано читалася.

Було дуже цікаво ознайомитися з подібним жанром, вона в мене перша! Не скажу, що готова його постійно читати, але було цікаво глянути, що ж там таке) Нові думки є, але вони не надто революційні, бо я вважаю, що я доволі гарно знаю, куди йду)))
Проте, точно є люди, яких вона наштовхне на певні роздуми. Написана гарно, думки, знову ж, цікаві. ⭐️
Легенька, швидко читається, мені подобається, що подано не банально, а через ситуацію, у яку потрапив автор (без банальних «треба робить отак, читачу»).
Не мій стиль, але у своєму жанрі, напевно, є не найгіршою.

Одна з тих мотиваційних книг, яка розповідається через історію чоловіка. Заблукавши дорогою у відпустці й потребувавши їжі та бензину, він потрапляє до незвичного кафе. Чоловік обирає смачні страви, веде приємні розмови та найголовніше відповідає сам собі на філософські питання. "Чи вдоволені ви?"

Я впевнена, що деякі обставини та зустрічі не випадкові. Вони дані нам для переосмислення і зміни свого світогляду. Для мене ця книжка мало чим відрізняється від більшості мотиваційних книг. З плюсів те, що вона маленька, легка та швидко читається.

"Чому ви тут?" у меню має глибший сенс.

- Це не про кафе. Це запитання про те, чому людина взагалі існує". Джон дасть вам свою відповідь на це запитання. Саме так, як він це розуміє зі свого досвіду. А також ви почуєте думку інших. І певно, що зробите власні висновки з цього приводу.

Книжка на мою думку на один раз, хоча філософські ідеї мені й до вподоби.

"Кафе на краю світу" Джона Стрелеки — це книга, яка змушує задуматися про сенс життя, вибір і місце, яке ми займаємо в цьому світі. Вона переносить нас у маленьке кафе, розташоване на кінці світу, де головний герой намагається знайти відповіді на питання, які турбують кожну людину: "Чому я тут?", "Що я роблю?", "Чим я хочу займатися?".

Ця книга вражає своєю простотою та глибиною одночасно. Історія не потребує складних сюжетних поворотів або великих драм, адже її основна мета — змусити читача розмірковувати про власне життя і його цінність. Особливо вразили мудрі поради, які герой отримує від людей, що зустрічаються на його шляху. Вони повсякчас нагадують про те, що найголовніше — це жити в гармонії з собою і не боятися ставити собі великі запитання.

Стиль написання легкий і доступний, що дозволяє швидко зануритися в атмосферу книги. Проте, незважаючи на свою легкість, вона залишає багато думок для роздумів. Це не просто історія, а практичне керівництво для тих, хто шукає відповіді на життєві питання.

В загальному, "Кафе на краю світу" — це книга, яку варто прочитати кожному, хто прагне знайти своє місце в житті, зрозуміти, що важливо, а що — ні, і, в кінцевому підсумку, просто бути щасливим у цьому світі.

Кажуть, що книга потрапляє до рук у правильний момент — і саме так трапилось зі мною цього разу.
Ця книга прийшла тоді, коли я найбільше потребувала саме таких слів, таких нагадувань.
Я винесла з неї стільки важливих і потрібних думок. Наприклад, усвідомлення того, що будь-який гнів — це прояв страху. Таких фраз, що змушують зупинитись і задуматись, у книжці дуже багато.
Особливо раджу її тим, хто схильний до трудоголізму. Вона тонко і дуже влучно підкреслює, наскільки важливий work-life balance, і як легко ми про нього забуваємо у щоденному темпі.
Щира і глибока книжка. Варта вашої уваги. 💛

Книга читається легко. Вона є мотиваційною і заставляє читача замислитися над своїм життям та його сенсом за допомогою трьох питань: Чому ви тут? Чи боїтеся ви смерті? Чи вдоволені ви? На мою думку, у автора вийшло написати повчальну казку для дорослих.

Мені дуже сподобалася перша частина, і тому я з нетерпінням чекала на другу.
І ось вона в мене, як і першу - прочитала за кілька годин.

Якщо ви читали першу книгу і вам вона сподобалася, то ви мене зрозумієте. або ж якщо ви любите Пауло Коельйо, то ви також мене зрозумієте, то для вас також це буде не нудна книга, а історія сповнена змісту, суті, важливих меседжів.

Та я розумію, що багато кому ці книги не заходять, а є нудними і незрозумілими.

Та для мене все навпаки. Я захоплююся подібними книгами, люблю шукати істину та закладену суть. Напевно тому, що читаючи їх, я набираюся впевненості, я розпочинаю те, чого боюся, але без чого не можу просто.. Для мене книги Стрелекі стали мотиваторами, тим, що пробуджує в мені впевненність і допомагає рухатися до справи, яку я люблю, хоча дуууже боюся нею займатися.. Так, я не міняю життя кардинально, але по трішки рухаюся до того, що робить мене щасливою..

«Кафе на краю світу» – книга, яка знаходить свого читача саме тоді, коли потрібно.
Я бачила багато відгуків, у яких люди пишуть, що залишилися розчарованими після прочитання, книга не виправдала їх очікувань. Але чи справді справа в книзі? Чи, можливо, все ж в наших очікуваннях?
Як на мене ця книга не претендує на глибоку філософію чи складний сюжет. Вона проста, як розмова з другом, який ненав’язливо допомагає тобі поставити собі правильні запитання. Це історія для тих, хто або відчуває, що загубився в рутині, або тих хто потребує хоча б крихти натхнення або поштовху до змін.
Можливо, хтось шукав тут складних відповідей, але отримав лише прості істини. Проте хіба справжня мудрість не полягає саме в простоті?
Я вдячна цій книзі за її спокійний тон, за атмосферу затишку, за нагадування, що варто зупинятися і ставити собі важливі питання. І якщо вона хоч трохи допоможе комусь інакше поглянути на своє життя, хіба це не варте уваги?
Я прийшла до цієї книги без жодних очікувань, і, можливо, саме тому вона мені сподобалася. Читання стало для мене затишною подорожжю в «Кафе на краю світу» — наче я й справді сиділа там, спостерігала за розмовами, відчувала невимушену, майже чарівну атмосферу.
Ця книга не намагалася мене перевантажити чи нав’язати свою думку. Вона проста і легка, а не як буває з мотиваційною літературою, після якої голова вибухає, адже ти робиш все не правильно. Тут просто, легко й спокійно, автор просто пропонує подумати над важливими питаннями.