Джон П. Стрелекі

Занадто просто та поверхово.

Без перебільшення можу сказати, що книга надає нового сенсу життя. Спонукає сповільнитися та заглибитися в свої думки. А це саме те, від чого ми втікаємо. Взявши в руки телефон та засунувши у вуха навушники ми йдемо по чужому навігатору і чим менше ми звертаємо увагу на знаки долі, тим сильніше вони б'ють нас згодом, намагаючись розбудити і витягнути з болотяної рутини. Тож, якщо нам і вдається вирватися, ми опиняємося розгубленими посеред дороги, бо не знаємо відповідь на питання «Чому я тут?» Як власне і головний герой, який збився зі шляху, в тому числі й життєвого. І в період найбільшого відчаю на його дорозі з'явилося те саме кафе, про яке йдеться в книзі. Де разом зі смачними стравами подають складні питання, від яких втікаєш все життя. Тож Джону доведеться зробити вибір: чи залишитися, щоб дати відповідь і йти своїм шляхом чи далі втікати від вибору, від себе і свого життя.

До зустрічі з Кейсі та Майком, у автора все було гаразд. Він мав роботу, та мало не щодня замислювався: чи не має життя бути чимось більшим за десять-дванадцять годин роботи в офісній кабінці. Йому здавалося, що він обмінює своє життя на гроші, і цей обмін не надто й вигідний. Тож ця книга для тих, хто теж шукає чогось змістовнішого за «гаразд», чогось більшого…До того ж, вона максимально легка, глибока та дуже захоплююча. Мінус захоплюючих книг в тому, що після останньої сторінки, як і після закінчення відносин, настає спустошення та сум за приємно проведеним часом. Але не з цією книгою, адже це трилогія, яка має продовження, то ж сумувати не доведеться, принаймні після першої книги точно).

А ще в книзі проливається світло на те, яким чином ми влипли в схему заробляння та витрачання грошей на речі, які мають зробити нас щасливими, згідно обіцяним маркетинговим меседжам але так і не роблять. Бо насправді для щастя багато не треба, лиш усвідомлення , що воно твоє, а не нав’язане тобі туроператором, блогером, рекламою… Можливо тобі і зовсім не потрібен той круасан з філіжанкою кави та виглядом на вежу, на який ти "конячиш" на неулюбленій роботі, але віриш, що він принесе тобі незабутніх вражень. Нічого не маю проти круасанів, кави та вежі, якщо це саме твоє… але мамин яблучний пиріг з корицею та м’ятний чай на веранді, може бути набагато приємнішим та потрібним тобі, ніж сіпаюче око від твого напруженого робочого графіку та несправджені очікування від вигляду на вежу. Бо, як сказав знайомий Енн, «заковика в тому — щоб усвідомити: ми відчуваємо вдоволення від чогось, бо особисто вирішили, що це дарує нам вдоволення, а не тому, що нам про це каже хтось інший». Тож можливо, коли наступного разу рука знову імпульсивно потягнеться до смартфону, щоб 2 хвилинки поскролити соц мережі і на 2 годинки залипнути переглядаючи, як там живуть "щасливі люди" або почитати новини, що і ще жахливого сталося в світі за 5 хвилин, то ліпше було б зазирнути до себе і запитати, а що я можу зробити, щоб додай на крихту наблизитися до своєї "МІ" і почуватися краще.

Отже, книга знаходиться на межі магічної реальності або, як добра казка для дорослих, повчальна історія якої полягає в тому, що не обов'язково їхати на край світу та чекати чорної полоси, щоб знайти відповідь на питання, які знаходяться в середині себе❤️ Тож після прочитання книги ви певно не захочете існувати безцільно і якщо ви ще не знайшли свою "МІ", то вам принаймні закортить дізнатися що це)

Дуже часто потрапляла ця книга в рекомендовані. Сумнівалася щодо купівлі, але все ж придбала. Й не помилилася. Дуже сподобалася ця книга.

Так, тут не має по пунктах прописаних порад для налагодження й осмислення життя. Але цим вона й прекрасна. У формі діалогів й простого спілкування, отримуєте значну кількість інформації для обдумування. Саме це змушує читача замислитись над своїм життям, цілями й важливістю багатьох речей в для кожного нас. Ті питання, які написані в меню, варто поставити собі й здійснити переоцінку всього.

Ця книга справді допомагає тоді, коли читач цього потребує.

Третій візит до кафе – не менш цікавий, надихаючий й мотивуючий, ніж попередні два. Іноді, коли ми найменше чогось очікуємо, але напевне, найбільше потребуємо, зустрічаємо потрібних людей й опиняємося в тому місці, де маємо бути. Це треба аби ми змогли переоцінити важливість тих чи інших речей в нашому житті, зуміти подивитися на своє життя по-новому. А буває й так, що ми самі ті, хто має комусь допомогти розібратися в цьому. Так і трапилося з Джоном в третій частині.

Ця книга дещо більш емоційна, ніж попередні дві. Загалом, всі три книги по-своєму цікаві й дуже натхненні, всі вони заслуговують уваги. Дуже цікаво, але й боляче, однак корисно й необхідно!

«Усе це не зникне ніколи. І підтримуватиме наш тісний зв’язок з ними. Завжди».

Це моя найулюбленіша книга з трилогії Джона П. Стрелекі.

«Вибери менш торовану путь» - одне з найбільш влучних висловлювань, з якої починається книга. Автор знову повертає нас до кафе, яке трапилося на шляху. Але цього разу в дуже живописному місці, недалеко від океану, на Гаваях.

Книга дуже сподобалась, адже окрім мотивації, порції натхнення задля переоцінки власних ідеалів, дуже влучно описує автор краєвиди: відчуття, ніби ти разом з героями береш дошку і йдеш ловити хвилі, купатися в океані, спостерігати за черепахою, ловити промінчик сонця, яке ховається за небокраєм. Прочитання цієї книги дало відчуття спокою, легкості й відпочинку. Але ця книга хоч легко написана, є дуже глибокою за змістом, для тих хто вміє побачити його.

«Часом ми, самі того не усвідомлюючи, намагаємося довести світові, що ми свої. […] Ми намагаємося долучитися до клубу, у якому насправді не хочемо бути. […] Так, ми хочемо визнання. Однак у глибині душі не чекаємо, коли хтось інший скаже, що ми особливі. Ми хочемо самі визнати, що ми особливі».

Все ще досить банально, але друга частина сподобалася більше за попередню.

Легко читається, але трохи банальна, очікувала від неї більшого

Не сподобалася,написання дивне і взагалі не надихає,але моїй знайомій дуже сподобалося😉

Спокійна та атмосферна книжка на вечір, що варта уваги💖

Неочікувано вона мені сподобалася, коли наприклад, моя мама не дочитала її і сказала, що це нудно.🤷
Ну, кожному своє.

Не можу сказати, що в цій історії відкриваються якісь невідомі приховані істини життя.

Про деякі я сама раніше думала і прийшла до таких самих висновків (приклад бізнесмена і рибаки, пошту і покупки чи про смерть), а деякі розумію, але вважаю, що вони не всім людям підійдуть саме через склад характеру.

Я маю на увазі теорію експонентних чисел, тому що є особи, які ніколи не діляться своїми планами чи бажаннями, допоки не втілять їх у життя або через забобонність чи свої інтровертні особливості.

Хоча це гарна ідея шукати зв'язки, які можуть бути корисними.🤔

Сподобалася ідея, що ми самі маємо відповіді на всі свої запитання і що ми творці своєї долі, і практично немає нічого неможливого, головне постійно працювати над тим, чого прагнеш. 👍

Декілька років тому сама прийшла до висновку, що важливіше, щоб робота приносила задоволення, ніж просто гарний дохід.

І що обов'язково потрібно мати час для себе та своїх захоплень. І нехай увесь світ зачекає!

Але й тут є підводний камінь: порада не дуже розрахована на реалії життя жінки в Україні, яка тягне все на собі, а якщо в неї є ще й діти без допомоги інших. 🤦

Обов'язково потрібно прочитати ще й інші книги серії. 👍

📌 "Життя - це неймовірна історія. Просто деякі люди не усвідомлюють, що вони самі її автори й можуть писати її як заманеться" ©️

☕ У кожної людини настає переломний момент у житті, коли вона розуміє, що живе за чиїмсь планом. Хіба про це Ви мрієте? Хіба таких спогадів прагнете? Що заважає Вам бути собою, займатися улюбленими справами уже сьогодні, зараз, не відкладаючи життя на потім?

☕ Головний герой роману, він же автор, потребуючи перезавантаження, вирушає у відпустку. Втім, змушений звернути з дороги, він потрапляє до кафе десь на краю світу. Окрім пізнього сніданку він отримує в подарунок мотиваційну розмову з кухарем Майком, офіціанткою Кейсі та відвідувачкою Енн. Всього три питання: "Чому ти тут?", "Чи боїшся ти смерті?", "Чи вдоволений ти?", але відповідь на них кожна людина повинна знайти самостійно. Книга може лише підштовхнути до цих пошуків.

☕ Невеличкий мотиваційний роман, який читається досить легко і швидко. Чесно кажучи, розумію, чому книга вважається бестселером і користується таким попитом. Втім, як на мене, "Бог завжди подорожує інкогніто" Л. Гунеля або "Помаранчева дівчинка" Ю. Ґордера значно сильніші в цьому плані.

Філософська історія занурює читачів у роздуми про власний життєвий досвід, актуальні питання про пошук себе, що таке щастя. Це дозволяє замислитися та по-новому подивитися на світ.