Дивні події відбуваються навколо Марії - вона вже двічі вдова, її чоловіки трагічно гинуть.
Теперішній чоловік Марії - барон Альфред фон Шлессер отримує анонімного листа, де хтось пише, що його дружина хоче його вбити. Тому Альфред наймає детектива Платона Чечеля.
Платон розуміє, що справа не легка, оскільки в родині стосунки жахливі, тому вбити барона може бажати будь-хто з його сім’ї.
На початку книги було капець як нудно, в середині трішки цікавіше, потім знову нудно. Купа не цікавих роздумів. Ну мені не сподобався цей детектив 🕵️
Ця книга – початок нової серії ретро-детективів про Платона Чечеля, який встиг побути успішним поліцейським, зажити собі дуже впливових ворогів, стати вигнанцем і вже у цьому статусі розпочати нову справу – справу «чорної вдови».
Із різноманітної і різнопланової творчості Андрія Кокотюхи маю схильність саме до його ретро-детективів і мушу зізнатись, за пригодами Клима Кошового, героя попередньої франшизи, слідкувала із задоволенням, тож і на нову серію накинула оком.
Загалом зрозуміло і очевидно, що такі серії – це цілком собі розважальна література, але, треба віддати автору належне, зроблена добротно. Що означає для мене «добротно»? З одного боку, такі серії не надто претендують на унікальність, не можу позбавитись від відчуття, що у автора є схема, щось типу «конфлікт – герой береться за справу – хибний шлях – перевірка – виявлена помилка (можна кілька підходів) – вирішальна інформація і осяяння в останній момент, коли герой ледве-ледве встигає виправити ситуацію (можна із перестрілкою)». З іншого, ці детективні романи і без особливої унікальності цілком симпатичні: динаміка не пробуксовує, характери розвиваються, історичний антураж виписаний старанно. Цей останній пункт для мене важливий, і Андрій Кокотюха тут досі не підводив: без явних довідкових «врізок», але декорації завжди добре виписані, для Чечеля (принаймні в першому романі) це Київ, причому історично впізнаваний і переконливий, і нетрі, і пафосні готелі. Що ще подобається – автор відповідальненько дає список матеріалів, якими користувався при написанні.
З персонажами теж добре: типовий головний герой – молодий, але талановитий фахівець, не те щоб мрійник, але з принципами, відтак – в систему не надто вписується і змушений виступати проти неї. Майстерність і праця допомагають стати самодостатнім у своїй справі, у випадку Платона Чечеля – детективній. Із героїв другого плану – колоритний відставний сищик Іван Захарченко, помічником головного героя його не назвеш, але літературна роль саме така: втягнути у слідство, надати допомогу в критичних випадках. Нарешті, набір підозрюваних – досить яскравий і цікавий, єдине – мені здавалось, що їх малувато як для детективної плутанини. Але нічого, автор справився, наплутав нівроку так.
Отже, хто любить симпатичні ретро-серії для приємного читання, цілком рекомендую пробувати, тим більше, що є вже продовження, і не одне
Через історію, в яку влип київський слідчий, можна доторкнутись до того як виглядав Київ, які були порядки, як вже тоді були люди, яких не можна було звинувачувати у злочинах та багато чого іншого. При цьому разом з детективом ти намагаєшся зрозуміти, кому вигідно підставити жінку та як їй може допомогти той, хто став Вигнанцем. Хоча деякі частини можуть здатися трохи монотонними, загалом книга залишає гарне враження.
