Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.
Ніхто нас тут не знає, і ми нікого
Автор
Катерина Калитко
В наявності
280 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
280 грн
1
Про книжку
Код товару
106055
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Ілюстрації
Папір
Мова
Українська
Ілюстрації
Юрій Іздрик
Кількість сторінок
96
Формат (мм)
220
x 150
x 10
Вага
0.216
ISBN
9786178024321
Опис
Враження читачів
Метафізична. Метафілософська. Мета- , бо десь між. Між "Ти" і "Вона" (читай - поезія Катерини Калитко).
Між свідомістю, досвідом і відчуттями, інтуїцією. Між розумінням і невіданням. Між чуже і своє. Поезія, яку годі гадати, думати, рахувати. Рядки, що бринять. Образи, що торкаються твоєї невловимої напівтілесної суті.
Хочеться читати далі. Ще. Більше. Довше. Але ж у всього є своє закінчення. І вже я говорю не буквальним відгуком на книгу, як бачите, а тими ж міжряддями, якими прониклась від нової збірки Калитко.
Завжди щиро раджу читати цю українську поетесу-письменницю. І в той же час попереджаю, її твори — складне читання. Воно може не піддатись з першої спроби, однак з другої-третьої точно введе в транс.
"Переплелися всі їхні потоки,
велика срібляста сітка.
І я, така схожа на них усіх, а водночас — ні на кого,
сиджу на березі чужої зеленої річки,
думаю: ні,
тут не залишуся теж.
Риба може любити птаха, та де вони житимуть?"
Між свідомістю, досвідом і відчуттями, інтуїцією. Між розумінням і невіданням. Між чуже і своє. Поезія, яку годі гадати, думати, рахувати. Рядки, що бринять. Образи, що торкаються твоєї невловимої напівтілесної суті.
Хочеться читати далі. Ще. Більше. Довше. Але ж у всього є своє закінчення. І вже я говорю не буквальним відгуком на книгу, як бачите, а тими ж міжряддями, якими прониклась від нової збірки Калитко.
Завжди щиро раджу читати цю українську поетесу-письменницю. І в той же час попереджаю, її твори — складне читання. Воно може не піддатись з першої спроби, однак з другої-третьої точно введе в транс.
"Переплелися всі їхні потоки,
велика срібляста сітка.
І я, така схожа на них усіх, а водночас — ні на кого,
сиджу на березі чужої зеленої річки,
думаю: ні,
тут не залишуся теж.
Риба може любити птаха, та де вони житимуть?"
Я все більше впевнюся, що у поезію закохуєшся, коли чуєш її наживо. Коли чуєш інтонації автора чи авторки. Коли проживаєш емоції поруч з ними, але тихо у собі.
Збірка "Ніхто нас не знає і ми - нікого" безсумнівно красива у всіх сенсах.
Верлібри моя особлива любов. У Катерини Калитко вони огортають тебе емоційно та навіть фізично відчуваєш.
А ще у цій збірці класні ілюстрації Юрія Іздрика, вони, як окрема поезія для мене: коротка, влучна, є про що подумати.
Ось тобі, жінко, мова - одна з поезій, яку я люблю найбільше. Точніше так, одна з тих, що найбільше мене зачіпає.
Направду, обирати складно, тому раджу прочитати усі.
Збірка "Ніхто нас не знає і ми - нікого" безсумнівно красива у всіх сенсах.
Верлібри моя особлива любов. У Катерини Калитко вони огортають тебе емоційно та навіть фізично відчуваєш.
А ще у цій збірці класні ілюстрації Юрія Іздрика, вони, як окрема поезія для мене: коротка, влучна, є про що подумати.
Ось тобі, жінко, мова - одна з поезій, яку я люблю найбільше. Точніше так, одна з тих, що найбільше мене зачіпає.
Направду, обирати складно, тому раджу прочитати усі.