Дуже рефлексивна і неспішна історія про єгера, що завершує свою мисливську карʼєру і нарешті має час, щоб озирнутись на своє життя.
Сюжету тут дуже мало, і він вторинний - бо на головній сцені саме рефлексія, переосмислення, спогади і думки про те, як будувати життя далі.
Втім, є певне напруження і загострення, трохи щімкої драми - але автор не заграє з читачем, і ті нечисленні сплески емоцій, що відбуваються під час читання, виходять цілком природньо.
Книга дуже задумлива і трохи меланхолійна.
Досить яскравий головний герой з непростим характером забирає на себе всю увагу - і це ще одна причина, чому сюжет трохи розмивається. Я злегка втратила лінію, бо заплуталась у решті персонажів, які не надто себе проявили.
Це та книга, в якій приємний саме процес читання - але під такий само задумливий настрій, коли не хочеться особливо ні над чим розмірковувати, ну точно не активно.
Книга-відпочинок для розвантаження, що добре пасує до вечора напруженого дня.
Про завершення довгого життєвого шляху, про прийняття себе і осмислення свого бачення світу.
Про те, як важко відпустити контроль, який звик міцно тримати.
Про втрату і прийняття нового, коли психіка вже мінімально гнучка, а готовність до змін лишилась в далекому минулому.
Про порозуміння з найближчими людьми.
Про старіння в основному, і про те, як з цим впоратись і прийняти нові життєві реалії.
І ще, тут багато міркувань про дику природу, зимових пейзажів, і дуже міцний скандинавський вайб.
Книга зовсім крихітна, але її можна смакувати тривалий час, хоча в цілому читається дуже легко і швидко.
Коли я починала читати «Біжи, вовче» Черстін Екман, то вважала, що це буде легка книга з історіями про природу, вовків та інших лісових звірів. Але як на мене, то це справжня книга-сповідь Ульфа Норрстіґа, єгеря на пенсії, який після зустрічі із хижаком задумався про виправданість полювання на звірів та людську вседозволеність, коли мова йде про природні ресурси.
Незважаючи на те, що у книзі менше двохсот сторінок, вона дуже цікаво написана. Мені сподобався такий домашній стиль оповіді від Ульфа Норрстіґа. Він не лише поділився з нами власними почуттями та рефлексіями, але й познайомив нас зі своєю дружиною та іншими мешканцями провінції Гельсінґланді.
«Біжи, вовче» не просто показує нам маленьку частину життя колишнього мисливця, але й допомагає зрозуміти, чому полювання та вирубка лісів – це погано.
Звісно ж, у книзі я знайшла для себе декілька цікавих думок. Ділюся ними нижче:
• Я побачив його, і моє життя втратило свою нормальність. Я почав сумніватися у доцільності людських учинків. У доцільності вбивати. У доцільності планової вирубки лісу.
• Усе, чого я зазнав і що побачив у житті, відкладено десь у голові. Небезпека лише в тому, щоб не почати озвучувати дивні спогади вголос. Бо тоді – мимоволі, хочеш того чи ні, – почнеш дофантазовувати те, чого й не було.
• Люди, як вид, мінливі у звичках й поведінці. Швидко адаптуються. Більшість уже живе у регіонах, де немає ні сипух, ані малинівок. Мало кому щастило в нинішні часу бачити – і чути! – лебедів-кликунів, які відпочивають на водоймах, прямуючи додому, на північ.
• – Дочитай книжку, – промовила вона. – Ліпше знати, ніж не знати. Невідання викликає дивний, примарний страх. Це наче нічні монстри Гої, які зринають, коли розум спить.
🎧 Everglow – Coldplay
"Я побачив його, і моє життя втратило свою нормальність. Я почав сумніватися у доцільності людських учинків. У доцільності вбивати".
🐺Все почалося з однієї зустрічі. Старий мисливець Ульф побачив у лісі неймовірної краси вовка, могутнього, величного звіра, і в той момент його життя змінилось раз і назавжди.
🐺Головний мисливець округу, який полював на звірів з 12-ти років, бере до рук свої мисливські щоденники і знову прокручує своє життя.
Його роздуми сповнені болю, сорому та неймовірної мудрості. Людина, яка прожила цікаве життя мисливця в провінції північної Швеції та є у великій пошані в місцевих мешканців, обертається назад і починає сумніватися в тому, що полювання є конче необхідним. Єгер роздумує і над доцільністю планових рубок лісів. Він переконаний, що людина бере на себе забагато. Заради марнославства та хизування ми втручаємося в функціонування природи, яка беззахисна перед "господарюванням" людини.
🐺Скандинавська література має особливу силу. Тут гармонійно поєднується прекрасна природа, затишне існування, тепло людських стосунків та особлива філософія - глибинна мудрість, яка промовляє до свідомості, змушує замислитись над сенсом буття, переосмислити життєві цінності.
🐺 Небезпечне сусідство з дикими тваринами, дружба та протистояння, любов до літератури, ніжність у тривалому шлюбі, прив'язаність до домашніх улюбленців...Ця книга має особливу атмосферу, яку вам вкінці точно не захочеться полишати.
📌"Я думав: ми загарбники Землі. Ми перетворюємо її на одну велику токсичну спільноту. Ми вбиваємо життя в морях та лісах, і я більше не хочу брати в цьому участі."
