Екман Керстін

Як ви ставитеся до полювання?

Для мене це неоднозначна тема. І я усвідомлюю, що певною мірою поводжуся лицемірно, бо м'ясо я їм, а полювання засуджую. Ймовірно, це засудження викликане тим, що багато мисливців полюють не заради м'яса як харчу, а заради задоволення, спортивного інтересу тощо. Дайте оленю рушницю - і тоді це буде чесна бійка, правда?

"Біжи, вовче" це розмірена скандинавська оповідь. Про чоловіка старшого віку, який переосмислює свої погляди. Популярна у літературі тема, але життєва, чи не так?
Він полював на зайця ще у дванадцять, вів щоденник, знав усе про звірів і зброю, очолював мисливське товариство. А тепер він не може допустити вбивства вовка.

Це книжка про любов і повагу до іншої живої істоти. До її права жити у цьому лісі, де господар - не людина. То хто дав людині право вирішувати, кому жити, а кому - впасти від кулі.

Без зайвих повчань, без приторних описів прекрасної природи. Просто сім'я. Просто життя.

Біжи, вовче!

"Я побачив його, і моє життя втратило свою нормальність. Я почав сумніватися у доцільності людських учинків. У доцільності вбивати".

🐺Все почалося з однієї зустрічі. Старий мисливець Ульф побачив у лісі неймовірної краси вовка, могутнього, величного звіра, і в той момент його життя змінилось раз і назавжди.

🐺Головний мисливець округу, який полював на звірів з 12-ти років, бере до рук свої мисливські щоденники і знову прокручує своє життя.

Його роздуми сповнені болю, сорому та неймовірної мудрості. Людина, яка прожила цікаве життя мисливця в провінції північної Швеції та є у великій пошані в місцевих мешканців, обертається назад і починає сумніватися в тому, що полювання є конче необхідним. Єгер роздумує і над доцільністю планових рубок лісів. Він переконаний, що людина бере на себе забагато. Заради марнославства та хизування ми втручаємося в функціонування природи, яка беззахисна перед "господарюванням" людини.

🐺Скандинавська література має особливу силу. Тут гармонійно поєднується прекрасна природа, затишне існування, тепло людських стосунків та особлива філософія - глибинна мудрість, яка промовляє до свідомості, змушує замислитись над сенсом буття, переосмислити життєві цінності.

🐺 Небезпечне сусідство з дикими тваринами, дружба та протистояння, любов до літератури, ніжність у тривалому шлюбі, прив'язаність до домашніх улюбленців...Ця книга має особливу атмосферу, яку вам вкінці точно не захочеться полишати.

📌"Я думав: ми загарбники Землі. Ми перетворюємо її на одну велику токсичну спільноту. Ми вбиваємо життя в морях та лісах, і я більше не хочу брати в цьому участі."

Коли я починала читати «Біжи, вовче» Черстін Екман, то вважала, що це буде легка книга з історіями про природу, вовків та інших лісових звірів. Але як на мене, то це справжня книга-сповідь Ульфа Норрстіґа, єгеря на пенсії, який після зустрічі із хижаком задумався про виправданість полювання на звірів та людську вседозволеність, коли мова йде про природні ресурси.

Незважаючи на те, що у книзі менше двохсот сторінок, вона дуже цікаво написана. Мені сподобався такий домашній стиль оповіді від Ульфа Норрстіґа. Він не лише поділився з нами власними почуттями та рефлексіями, але й познайомив нас зі своєю дружиною та іншими мешканцями провінції Гельсінґланді.

«Біжи, вовче» не просто показує нам маленьку частину життя колишнього мисливця, але й допомагає зрозуміти, чому полювання та вирубка лісів – це погано.

Звісно ж, у книзі я знайшла для себе декілька цікавих думок. Ділюся ними нижче:

• Я побачив його, і моє життя втратило свою нормальність. Я почав сумніватися у доцільності людських учинків. У доцільності вбивати. У доцільності планової вирубки лісу.

• Усе, чого я зазнав і що побачив у житті, відкладено десь у голові. Небезпека лише в тому, щоб не почати озвучувати дивні спогади вголос. Бо тоді – мимоволі, хочеш того чи ні, – почнеш дофантазовувати те, чого й не було.

• Люди, як вид, мінливі у звичках й поведінці. Швидко адаптуються. Більшість уже живе у регіонах, де немає ні сипух, ані малинівок. Мало кому щастило в нинішні часу бачити – і чути! – лебедів-кликунів, які відпочивають на водоймах, прямуючи додому, на північ.

• – Дочитай книжку, – промовила вона. – Ліпше знати, ніж не знати. Невідання викликає дивний, примарний страх. Це наче нічні монстри Гої, які зринають, коли розум спить.

🎧 Everglow – Coldplay

Ця книжка розповідає історію, яка сталася в Гельсінґланді, Швеція. Після зустрічі з вовком головний герой, єгер на пенсії, задумується про виправданість полювання та переосмислює власне життя: щось всередині наче зламалось, і це помічає не лише він, але й всі навколо

Це непроста книжка, яка змушує рефлексувати разом з головним героєм, вона дуже неспішна, задумлива та трохи меланхолійна

В книзі панує неймовірна атмосфера скандинавської природи, здається, що природа тут - один з головних героїв

Спочатку мені бракувало динаміки в книжці, але згодом я зрозуміла, що це книжка - відпочинок після навантаженого дня, книжка для роздумів про буття та рефлексії над своїм життям, поки головний герой рефлексує над прожитим життям

Це був мій перший досвід знайомств зі скандинавськими авторами і книжка однозначно мені сподобалась!

Дуже рефлексивна і неспішна історія про єгера, що завершує свою мисливську карʼєру і нарешті має час, щоб озирнутись на своє життя.

Сюжету тут дуже мало, і він вторинний - бо на головній сцені саме рефлексія, переосмислення, спогади і думки про те, як будувати життя далі.

Втім, є певне напруження і загострення, трохи щімкої драми - але автор не заграє з читачем, і ті нечисленні сплески емоцій, що відбуваються під час читання, виходять цілком природньо.

Книга дуже задумлива і трохи меланхолійна.

Досить яскравий головний герой з непростим характером забирає на себе всю увагу - і це ще одна причина, чому сюжет трохи розмивається. Я злегка втратила лінію, бо заплуталась у решті персонажів, які не надто себе проявили.

Це та книга, в якій приємний саме процес читання - але під такий само задумливий настрій, коли не хочеться особливо ні над чим розмірковувати, ну точно не активно.

Книга-відпочинок для розвантаження, що добре пасує до вечора напруженого дня.

Про завершення довгого життєвого шляху, про прийняття себе і осмислення свого бачення світу.

Про те, як важко відпустити контроль, який звик міцно тримати.

Про втрату і прийняття нового, коли психіка вже мінімально гнучка, а готовність до змін лишилась в далекому минулому.

Про порозуміння з найближчими людьми.

Про старіння в основному, і про те, як з цим впоратись і прийняти нові життєві реалії.

І ще, тут багато міркувань про дику природу, зимових пейзажів, і дуже міцний скандинавський вайб.

Книга зовсім крихітна, але її можна смакувати тривалий час, хоча в цілому читається дуже легко і швидко.