Екман Керстін

Ульф - колишній мисливець на пенсії. З часом його наздоганяють спогади про минуле і переосмислення свого і навколишнього мисливського життя. . Ця книга не насичена сюжетними поворотами або ж динамікою. Навпаки, це максимально рівна і розмірена історія котра несе в собі глобальні сенси. . Мені імпонував стиль авторки і в цілому атмосфера Скандинавських країн мені подобається. Саме місце, де відбуваються події, повстає наче окремим персонажем зі своїми правилами і характером. . Що до сенсів. Книга змусила мене, вкотре, замислитися над людським існуванням в цілому і нашій ролі в світобудові і…світоруйнуванні. . Невеликий обсяг книги був для мене досить доречним в цій історії, хоча місцями хотілось більше «часу» для другорядних персонажів. . Задумалась чи хотіла б я жити десь віддалено від людей і цивілізації,та все ж уперлась в деталі по типу :дивлячись які умови,країна,чи буде хто зі мною і таке інше. Та певно що все ж могла б. . Книга хороша для легкого читання і роздумів,тому точно раджу для любителів скандинавського вайбу і розвантаження мозку .

Анонім

📌Пам'ять - це вам не щоденник, подумав я. У ній більше вміщається. Але яким чином усе це оприявнюється? Після того, як минули десятиліття. Ціле життя.©️ 🐺Мені ніколи не вкладалося в голові, як мисливці можуть майструвати годівниці, підгодовувати тварин, дбати про молодняк, а потім іти до лісу і вбивати... Хоча, ось уже 13 років я живу з таким же мисливцем. 🐕Ульф Норрстіґ - літній єгер на пенсії. Усе своє життя він полював та опікувався лісами. Напередодні свого 70-ліття він бачить вовка і ця зустріч змушує його задуматися, переосмислити своє життя. Проблеми зі здоров'ям також сприяють цьому. У спогодах, роздумах, перечитуванні книг та мисливських щоденників, Уффе розуміє, скільки помилок наробив за своє життя. Не стільки зробив сам, скільки допустив через свою бездіяльність, мовчазну згоду... 🐺У книзі багато зимових описів, цікавих фактів про тварин, мисливців, їхніх собак. Сама оповідь ведеться досить повільно, меланхолійно, здається, що нічого не відбувається, але насправді перед очима пропливає все життя. Від першого полювання у 12 років до головування у спілці мисливців. 🐕Я і досі не розумію, який інтерес викликає 10-15 км пробіжка по лісам-болотам неходженими стежками, або кількагодинне стояння на номері під дощем чи на морозі. Але мені, як і Інзі, дружині Ульфа, стало зрозуміло, що мисливці не завжди вбивають, іноді вони рятують. Скандинави знову мене підкорили. 🐺Книгу раджу шанувальникам "Верхи на крадених конях" Пера Петтерсона та "Дитя землі" Сйона. Вони приблизно в одному дусі, хоч і не дуже популярні серед читачів.

Анонім

Як ви ставитеся до полювання? Для мене це неоднозначна тема. І я усвідомлюю, що певною мірою поводжуся лицемірно, бо м'ясо я їм, а полювання засуджую. Ймовірно, це засудження викликане тим, що багато мисливців полюють не заради м'яса як харчу, а заради задоволення, спортивного інтересу тощо. Дайте оленю рушницю - і тоді це буде чесна бійка, правда? "Біжи, вовче" це розмірена скандинавська оповідь. Про чоловіка старшого віку, який переосмислює свої погляди. Популярна у літературі тема, але життєва, чи не так? Він полював на зайця ще у дванадцять, вів щоденник, знав усе про звірів і зброю, очолював мисливське товариство. А тепер він не може допустити вбивства вовка. Це книжка про любов і повагу до іншої живої істоти. До її права жити у цьому лісі, де господар - не людина. То хто дав людині право вирішувати, кому жити, а кому - впасти від кулі. Без зайвих повчань, без приторних описів прекрасної природи. Просто сім'я. Просто життя. Біжи, вовче!

Анонім