Loading...

77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни

RDT оцінка
10.0
6
Ваша оцінка
відгуків
6
В наявності
319 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
319 грн
1
Про книжку
Код товару
104284
Видавництво
Рік видання
Вік
16+
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
224
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.243
ISBN
9786178203399
Опис

У дитинстві вона не могла зрозуміти, чому люди у фільмах про блокаду Ленінграда постійно лежать. А коли Маріуполь узяли в облогу росіяни, і вона з чоловіком багато днів прожила без води, їжі й тепла під постійними обстрілами, зрозуміла — коли лежиш, то економиш сили та енергію.

У «77 днів лютого» увійшли репортажі, написані журналістками українського видання Reporters у період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. Вторгнення російських військ в Україну зупинило лік днів і відкинуло українців у міжчасся, де досі триває лютий — місяць початку великої війни. У цьому міжчассі і в цих відвертих історіях є біль, страх, ненависть, подекуди відчай. Та головне — надія. Це оголений нерв і чесний голос нової української дійсності, який журналістки і авторки Reporters зафіксували із перших вуст.

Враження читачів
RDT оцінка
10.0
6
Ваша оцінка
відгуків
6
Експерт Readeat
10
22.04.2024
Я не маю права просити всіх і кожного прочитати цю книгу, хоча дуже хочеться. Принаймні, поставте її на полицю до кращого часу, коли матимете сили читати ці історії.

Бо це суцільна мова ворожнечі, мова війни, мова болю. Ці репортажі з різних куточків України, від людей з різними долями, напередодні і після 24 лютого.
Де б ви не читали цю книгу, вам стане холодно і страшно, як того ранку.

Прощання з чоловіком, коти і донька на задньому сидінні. Затори і багато збитих домашніх тварин. І тут смерть. Економити пальне, заготовляти воду і розраховувати харчі.

Мої спогади ще дуже лайтові порівняно із тим, що я прочитала в цій книзі. Але всіх їх важливо пам’ятати і берегти. Всі досвіди різні, але всіх їх треба почути, щоби зло не було прощене і забуте.

Виникає цілком раціональне питання: нащо ж заново себе травмувати згадками про ті події? Я вважаю, що ми просто не маємо права забути, як би боляче не було. Неможливо порахувати, скільки сліз я виплакала над цими історіями, але мені було це потрібно. Хоч, будучи амбасадоркою the Ukrainians, я вже читала деякі репортажі у Reporters, кожен з них відкривався новою раною. Вважайте мене мазохісткою, але я хочу зберегти цей біль, не стільки для себе, як для нових поколінь.
Котик
10
19.04.2024
Придбала цю книгу у 2022 році і спершу було дуже боляче читати. Довго не наважувалась і читала по одному есею, з паузами, проживаючи весь біль. Дуже важливо мати в бібліотеці, щоб пам'ятати, що за всіма подіями війни стоять люди і людські історії.
10
19.10.2024
Про що я думала обираючи саме її? Не знаю 🤷🏼‍♀️, але настрій був паршивий і зробити собі боляче було чомусь актуальним (не кажіть, що коли вам погано ви не слухаєте сумну музику, яка робить ще гірше 😅).

Тож я взялась читати про початок повномасштабки. Спогади людей, які вилили свій страх, біль, розпач, зневіру і щирі віру та сподівання в цих рядках.
Болісно? Так.
Вражаюче? Безперечно.
Згадала свої емоційні гойдалки тих днів? Звісно.

Я читала історії і десь згадувала своє, проводила паралелі, десь йшла у відторгнення і нерозуміння, але емоційно ця книга проймає, бо той, хто прокинувся того лютого ніколи його не забуде і носитиме цю пам'ять в своїй ДНК, висіченою на кістках і серці 💔

Я хотіла б, щоб цієї книги не існувало, або щоб вона була просто дурною вигадкою, але ні, то правда, яка мурашить і холодними пальцями стискає горло, правда, яка рве на шматки і слізьми вмиває душу, бо це наша довбана реальність.

Щемко було читати про об'єднання та допомогу, про спільне, про цілісне. Боляче читати про втрати, розлуки і біль, шалений біль...

Радити прочитати не буду, то має бути свідомий вибір з розумінням того, що все це ще надто живо, рана навіть кірочкою поки не вкрилась, тож болить як тоді, а може й сильніше, бо розумієш.

Не шкодую. Було того варто.