Аґент Лилик

Трохи сторітелінгу не по темі) Коли був малий, думав, що лилик – це лелека. Тому дуууже здивувався, коли прочитав у якійсь художній історії, наче героя сильно налякали лилики, що пролетіли в небі над головою. І у дитячій свідомості на кілька років закарбувалося, що лелеки – поганці)) Аж до того моменту, коли дізнався, що лилик – це насправді кажан. А книжку ще не читав, але думаю прочитати. :)

Автор пише шикарно. Хоча перша книга мені сподобалась більше, але й ця не поступалась динамічному сюжету та опису тодішнього часу, деталізації 🤌🏼
Рахую цю серію одними з найкращих детективів.

Марко Крилович вже не той.

Ну, та що казати - і Львів уже не той, що був до приходу «червоної» влади: замість булочок з цинамоном у колишніх кав‘ярнях подають «водочку і сільодочку», а по вулицях замість вишуканої публіки походжають неголені, запорошені пилом красноармійці у довгих плащах. Всюди безкінечні черги за харчами. Лунає: «Хай живе рідний Сталін!»

Але дещо лишилося незмінним з минулих часів: цинамоновий душій продовжує вбивати дівчат, а отже нічного репортера випускають із місця «звідки Сибір видно» на волю за умови, що Марко допоможе спіймати маніяка. Тепер він «аґент Лилик», працює під прикриттям і змушений допомагати чекістам.

У продовженні історії про львівського убивцю ми дізнаємося мотив злочинця та про те, який зв‘язок легендарної Валєнтіни з самим Марком, адже усі жертви маніяка були з ним знайомі чи навіть близькі. А ще автор розповідає про такий собі нідерландський архів, за котрим ганяються і представники влади, і кримінальні «авторитети».

Друга частина «Вілли Деккера» не настільки сповнена львівського колориту, що і зрозуміло - часи змінилися, герої розмовляють здебільшого російською, хоча кілька особливо «соковитих» західноукраїнських слів я таки виписала собі і зробила для вас невеличку вікторину в сторіс.

А ще мені не вистачило емоцій. Якийсь той Марко дерев‘яний, чесно! Єдиний персонаж твору, здатний викликати захват - це Ірма Краузе, та й то мене дещо непокоїла її надмірна увага до чистоти паркету у фінальній сцені…

Страшно усвідомлювати, що всі оці катування полонених, розстріли без суду та слідства, що проводилися російською владою, не залишилися в нашому минулому!