Правила будинку сидру

Джон Ірвінг розповідає історію хлопця на ім’я Гомер Криниця, який виріс в сиротинці. Однак це не просто роман про дорослішання. Це глибока історія про пошуки себе, право людини на вибір та моральні рішення, які не завжди мають прості відповіді.

Особисто для мене цінним є те, що попри серйозні теми, у романі знаходиться місце гумору, іронії та комічним ситуаціям, які допомагають побачити світло навіть в найтемніші моменти життя.

Працюючи над романом Ірвінг ретельно досліджував тему абортів - і це справді відчувається в детальних описах різноманітних медичних процедур, що додають глибини цьому твору.

Також помітно, що Ірвінг надихався творами Чарлза Діккенса - у цьому романі теж є сирітство, піднімаються соціальні питання та присутні яскраві незабутні персонажі. Хоч у книзі і багато персонажів, але кожен з них запам’ятовується завдяки унікальним рисам, якими їх наділив автор.

Це одна з найкращих книг, яку я прочитала за останній час.
Щиро рекомендує “Правила будинку сидру” тим, хто любить прозу з глибокими темами, які залишаються актуальними й сьогодні, а також викликають багато роздумів про вибір, моральні дилеми та життєві цінності.

Це потужна та складна книга.

Роман який був написаний пів сторіччя тому, але питання, які там підняті, на жаль, актуальні і сьогодні.

Джон Ірвінг написав класичний американський роман, де описана американська глушина з її мешканцями. Якщо не акцентувати увагу на головному сюжеті читачу буде цікаво прочитати про темношкірих мешканців ферми, де відбуваються події. Про їх побут, дозвілля, можливості та частково їх думки.

Автор зміг зачепити чи не всі фундаментальні теми. Часом було складно продовжувати читати, бо роздуми змушували відкладати книгу.
В книзі нема цілком позитивних та негативних героїв. Є люди, з їх помилками та наслідками.

Колись на березі річки в штаті Мен існувало селище при паперовій фабриці. Згодом фабрика переїхала туди, де ще залишились ліси і від поселення залишилися п*вії та сиротинець, де вони народжували непотрібних дітей.

Сиротинець Святої Хмари був відомий не тільки тим, що там можна залишити дитину, але й тим, що там можна зробити аб*рт. Для 193.. років це була незаконна практика, та лікар Вілбур Модрина вважав, що він виконує Божу роботу.
Інший наш герой - Гомер Криниця був улюбленцем в сиротинці, талановитим учнем Вілбура, але він не розділяв думки про "Божу роботу" і не хотів зв'язуватись з акушерством. Тоді він ще не знав, що у лікаря Модрини були на нього свої плани😏.

Ох і дивні враження залишила ця книга. З одного боку вона торкається багатьох гостро соціальних тем. Тут на нас чекають роздуми про законність абортів та про те чи може жінка сама вирішувати, що робити з вагітністю; професійна відповідальність та обман, війна, каліцтво, зрада, расова дискримінація та, навіть, інцест.
Автор про складне пише легко та цікаво, його текст захоплює і тримає увагу. Але він примудрився створити таку історію в якій мені не сподобався жоден герой. Я ніби і розумію мотивацію героїв, але мені геть не близькі їх думки та дії🤷🏻‍♀️. Всі вони з тих за ким можна спостерігати, але не відчувати з ними зв'язок.

У підсумку книга залишила приблизно змішані відчуття. Це не однозначний захват: є в ній щось притягуюче, відштовхуючого теж вистачає, але історія точно варта уваги.