Світ очима письменника - це завжди несподіванка. Цікаво, що і як формувало погляди письменників, і тут можливість це бачити. Дарма що письменник - вигаданий.
Знайомство з Ґарпом починається зі знайомства з його матір'ю Дженні Філдз - і її непересічна біографія та світогляд одразу зачіпають. Народження Ґарпа - це період Другої світової. Ірвінг майстерно передає суспільні настрої, не вдаючись до детальних описів. Але декілька влучних реплік - і ти уже складаєш думку про персонажів.
Побудований твір за лінійною структурою біографії: дитинство, юність, доросле життя. Роману-виховання тут не бачу, швидше роман-спостереження. Я спостерігаю за письменником, який спостерігає за людьми, перетворюючи їх на персонажів. Захоплювало стежити, як Ґарп-автор намагається уникнути вічної підозри читача: чи описані у книжці події відбувалися у його житті? А оскільки життя його було богемним і буремним, то читачі переконували себе у правильності цих гіпотез.
Життя багатого американця у Відні, який ще не оговтався від війни. Молода дружина і діти. Творчість - і паузи. Ірвінг чудово використовує іронію і сатиру для тонких акцентів у змалюванні характерів. Іноді сатира межує з абсурдом для максимального ефекту.
"Світ очима Ґарпа" відмінно відображає суперечливість життя - пристрасного і непростого. Теми фемінізму і боротьби з насильством проти жінок проходять червоною ниткою через увесь роман - від юності Дженні і до важливої ролі Роберти Малдун і Еллен Джеймс у долі Ґарпа. Окрема сильна жіноча роль - Гелен, дружина Ґарпа. На мій погляд, жінки у цьому романі набагато сильніші. І, знову ж таки для мене - цікавіші.
Світ очима Ґарпа - це не лише його персонажі. Це його родина, коханки, друзі, діти. Не лише ті, хто впливав на нього - в й ті, на кого вплинув він. На кого хотів вплинути більше. Зрештою, хіба це не сила письменника - у впливі на долі читачів? Та чи Ґарп зміг...
Роман містить стилізовані під творчість Ґарпа уривки. У ньому багато втрат і гострих тем. Є про що поговорити.
І погоджуєшся з передмовою: хотілося б, щоб деякі моменти втратили свою актуальність у реальному житті, а вони не втрачають.
Анонім
"Молитва за Овена Міні" — це книга, яка змушує сміятися крізь сльози, задумуватися над сенсом життя та вірити в незвичайні речі. Це твір, який обов'язково варто прочитати кожному, хто цінує глибоку, інтелектуальну та емоційно насичену прозу. Після її прочитання ви ще довго будете розмірковувати над долею Овена, його вірою та тим, як одна маленька людина може змінити життя багатьох.
Анонім
Ця книга завірусилася в Інстаграмі завдяки цитатам про ерекцію в Немовлятка-Ісуса та дівчину, яка може підняти з підлоги мандарин піхвою. Тому, ясна річ, вона мене зацікавила. Але історія виявилася зовсім не тим, на що я розраховувала.
У цьому романі тісно переплітаються теми дорослішання, релігії, війни та політики.
Основні події відбуваються в США та охоплюють: дитинство-юність головних героїв (1950-ті – 1960-ті роки). Також важливу роль у сюжеті відіграє війна у В'єтнамі (особливо кінець 1960-х – початок 1970-х років), яка впливає на долі персонажів. Ще частина розповіді подається ретроспективно з початку 1980-х, коли головний герой живе в Канаді й розмірковує про минуле. Останній часовий період мені сподобався найменше, адже використовувався для критичного осмислення соціальних, політичних і релігійних тем в американському суспільстві. Але це осмислення більшою мірою зводилося до хейту заангажованої влади, тупих американців і безглуздої війни.
Найбільше мене захопив період дорослішання хлопчаків: їхні метаморфози від наївності до більш усвідомленого ставлення до життя, та пригоди, які впливають на переконання. Але важливо зазначити, що книга тримає від початку до кінця, адже автор уміло вплітає в сюжет таємниці, розкриття яких відбувається поступово, тримаючи читача в загадковому передчутті.
Окремо варто зазначити тему релігії. Вона тут відіграє неабияку роль, бо обидва герої зростають у набожних сім'ях. А одного з головних героїв, Овена Міні, зображено як щось від нелюдського світу. Це спершу відображається в його зовнішності – він має незвичний голос і хворобу, через яку завжди залишається маленьким. А потім розкривається глибше через його судження, ставлення до Бога, події, учасником яких він стає. Це все можна назвати випадковістю або чудом, створеним божою рукою. Вирішувати самому читачеві.
Книга велика – добренька цеглина з дрібним шрифтом. Але прочиталася доволі швидко. Рекомендую 👌
Анонім
Котолог
