Джон Ірвінг

Це потужна та складна книга.

Роман який був написаний пів сторіччя тому, але питання, які там підняті, на жаль, актуальні і сьогодні.

Джон Ірвінг написав класичний американський роман, де описана американська глушина з її мешканцями. Якщо не акцентувати увагу на головному сюжеті читачу буде цікаво прочитати про темношкірих мешканців ферми, де відбуваються події. Про їх побут, дозвілля, можливості та частково їх думки.

Автор зміг зачепити чи не всі фундаментальні теми. Часом було складно продовжувати читати, бо роздуми змушували відкладати книгу.
В книзі нема цілком позитивних та негативних героїв. Є люди, з їх помилками та наслідками.

Книгу екранізовано, події навколо сиротинця «Свята Хмара», де народжують і покидають діток, ще там роблять аборти і впринципі книга з великим акцентом на тему переривання вагітності.

Все описується у подробицях, дії, які проводить лікар, опис ембріона чи вже повноцінної дитини після операції… Знаєте, мені це було читати дуже важко, навіть важче, ніж книги про війну😭

Автор описує долю багатьох вихованців «Святої хмари», в основному всі герої книги досить позитивні і людяні. Однак чомусь мене дуже засмутила тема абортів, навіть не так…не сама тема, а те, які подробиці вилучення ембріону, його положення, що пошкодили, як це проходить… Мені це було гірше за книги про війну, розчленування і вбивства, оскільки мені дуже болить… Коли щось трапляється з дітьми, а там цього було багато.

Я навіть розглядаю цю книгу як таку, що спонукає боротися з абортами, а також захищає жінку, оскільки якщо чоловік прочитає, що робиться з його дитиною під час цієї процедури… Можливо, задумається щодо безпечних статевих відносин… Хоча Віллі в книзі про це не задумувався😢

Колись на березі річки в штаті Мен існувало селище при паперовій фабриці. Згодом фабрика переїхала туди, де ще залишились ліси і від поселення залишилися п*вії та сиротинець, де вони народжували непотрібних дітей.

Сиротинець Святої Хмари був відомий не тільки тим, що там можна залишити дитину, але й тим, що там можна зробити аб*рт. Для 193.. років це була незаконна практика, та лікар Вілбур Модрина вважав, що він виконує Божу роботу.
Інший наш герой - Гомер Криниця був улюбленцем в сиротинці, талановитим учнем Вілбура, але він не розділяв думки про "Божу роботу" і не хотів зв'язуватись з акушерством. Тоді він ще не знав, що у лікаря Модрини були на нього свої плани😏.

Ох і дивні враження залишила ця книга. З одного боку вона торкається багатьох гостро соціальних тем. Тут на нас чекають роздуми про законність абортів та про те чи може жінка сама вирішувати, що робити з вагітністю; професійна відповідальність та обман, війна, каліцтво, зрада, расова дискримінація та, навіть, інцест.
Автор про складне пише легко та цікаво, його текст захоплює і тримає увагу. Але він примудрився створити таку історію в якій мені не сподобався жоден герой. Я ніби і розумію мотивацію героїв, але мені геть не близькі їх думки та дії🤷🏻‍♀️. Всі вони з тих за ким можна спостерігати, але не відчувати з ними зв'язок.

У підсумку книга залишила приблизно змішані відчуття. Це не однозначний захват: є в ній щось притягуюче, відштовхуючого теж вистачає, але історія точно варта уваги.

Ця історія змусила мене поглянути на світ іншими очима, вона змінила мене, я стала не такою категоричною в деяких питаннях.

Це була дивовижна, захоплююча мандрівка тривалістю в кілька десятиліть.

🍎Десь на околиці штату Мен є притулок Свята Хмара.Саме там мешкає вічний сирота Гомер Криниця, який часто помічає вагітних жінок, що звідусіль приїздять сюди за допомогою.

І вони її отримують. Очільник сиротинцю Вілбур Модрина дає їм вибір: жінки залишають ще одного сироту або роблять аборт. Таким чином, лікар Модрина виконує "роботу Господа" і не цурається "роботи диявола".
А ще він бачить своїм наступником Гомера, що тут виріс і допомагав приймати пологи у жінок.Проте хлопець не розділяє поглядів святого Модрини, він не хоче бути лікарем і при нагоді покидає сиротинець.

🍎Це прекрасна епічна сімейна сага.Вона розповідає про дорослішання, дружбу, кохання, зраду, про пошуки свого шляху і свого призначення, про вибір, і про правила, які часом доводиться порушувати.
А ще це книга-провокація. Вона підіймає дуже важке і гостре моральне питання доцільності проведення абортів.

Тут немає чорного і білого. Герої такі живі, кожен зі своїми недоліками.Я спостерігала за їхнім життям і кожен раз запитувала себе: а як би я повела себе на їхньому місці?І в той момент, коли мені хотілось подивитись на когось з осудом, автор підкидав дров, ставив героїв у ще важчі життєві ситуації, і тут я лише розводила руками, я була вражена до глибини душі, і мене розривало від емоцій.

🍎Майте на увазі, що в творі є детальні описи багатьох акушерських операцій, після яких ти, наче лікар, витираєш піт з чола, присутні описи препарування трупів, насилля над жінками, інцест.

Проте цей хвилюючий роман залишає глибокий слід і розуміння того, що життя дуже непросте, і на питання, які воно ставить перед нами, немає однозначних відповідей😌

Одна з найкращих книг, прочитана за останні роки!

Щемка, іронічна, зворушлива, дотепна, життєва, сумна, важлива.

Сиротинець, у якому відчайдушний лікар допомагає жінкам. Робить аборти, які в той час заборонені законами США, приймає на світ непотрібних дітей, які тут і залишаються до всиновлення.
Для одного із сиріт родини так і не знайшлося. Лікар із цим змирився й виховував його, як сина. Майже. Бо поруч були ще десятки самотніх, покинутих душ, які потребували розради, любові і сімей. І стільки ж нещасних жінок, які шукали розуміння й допомоги.

Я б радила цю книгу всім. Здається, вона універсальна, бо написана легко й з великою повагою до читача.
І після прочитання було відчуття, що якась надзвичайно цікава людина розповіла надзвичайно цікаву історію.

Лікар Модрина - мій новий літературний краш.

Фаворит року 💔

«Правила будинку сидру» Джон Ірвінг, 1999 р.
Монументальний реалістичний роман. Автор підіймає багато проблемних, болючих питань, проте без моралізаторства (екзистенційні питання, сироти, аборти, расизм, домашнє насильство, проституція, війна та ще багато іншого).

В період читання, навіть займаючись своїми справами, думками повертаєшся у 30-ті роки в сиротинець Свята Хмара та на яблучні поля штату Мен до Гомера Криниці та лікаря Модрини.

- Нащо ти розшукуєш матір? - запитав він.
- Щоб убити, - без вагань відповіла Мелоні. - Можливо, я її отрую.

У 1985 році, окрім мого народження, відбулася ще одна важлива подія - Джон Ірвінг написав «Правила будинку сидру».

Маю попередити: ця книга викличе у вас сльози.

Вона пошматує вашу душу та нанесе десятки ран, болючих та незагойних. А ще змусить вас думати.

Напочатку ХХ століття в Америці аборти було заборонено законом. Тому десятки вагітних жінок потайки діставалися до сирітського притулку Свята Хмара, де акушер Вілбур Модрина виконував «роботу Всевишнього або роботу Диявола» - і до обидвох задач він ставився з однаковою відповідальністю.

А ще Модрина вів «літопис» притулку.

«Тут, у Святій Хмарі, - зазначав він у своєму «Літописі», - найголовніше - добре знати акушерські методики і вміло діяти розширювачем і кюреткою. Це в інших місцях на Землі люди плавають і водять автомобілі!»

Доля розпорядилася так, що саме в «іншому місці», на фермі, де виробляють яблучний сидр, опиняється Гомер Криниця, один з дорослих вихованців Святої Хмари. Саме тут він мусить засвоїти правила, котрі не так стосуються будинку сидру, як людського життя взагалі. Впевнений у тому, що «робота Диявола» - аборти - аморальна, Гомер поступово змушений зрозуміти, що життя занадто багатогранне та інколи жорстоке. А «чекати і сподіватися» - дуже і дуже важко.

Головний меседж роману читається між рядків: правила будинку сидру були недоступні неписьменним працівникам ферми. Часто так трапляється і з неосяжними законами нашого буття…

«…Я кажу тільки, що це її вибір. Жінка має право приймати рішення, вона має право розпоряджатися власною долею. Розумієш, про що я?»

Головними героями цієї книги є лікар Модрина, сирота Гомер Криниця та право жінки розпоряджатися своїм тілом.

Вілбур Модрина приїхав до сиротинця, і пов‘язав усе своє життя з цими нікому не потрібними дітьми. А ще робив незаконні аборти жінкам, які під покровом ночі знаходили це богом забуте місце, щоб позбутися небажаної вагітності.

Найбільше лікарю до серця припав маленький Гомер.

Лікар Модрина, як Дамблдор, мав приховані мотиви щодо хлопчика, якого він виплекав.

Але хлопчик виріс, розправив крила та вирішив пізнати світ за межами сиротинця.

Ще однією героїнею книги є дівчина на ім‘я Мелоні, яка вирушає на пошуки свого Гомера, який обіцяв її не покидати, але своє слово порушив.

Мелоні та Гомер зростали в одному ізольованому від усього світу середовищі. Але на скільки Мелоні та Гомер різні за тим, як вони сприймають цей світ.
Гомер у свої двадцять з копійками років веде себе як дитина, яка тільки починає зі світом знайомитися.
Тоді як Мелоні сприймає все чітко та розуміє, як реагувати на зовнішні небезпеки.

Книга чудова, але я не могла її не порівнювати з «Молитвою за Оуеном Міні». І ця книга програє.

Я і хочу, і боюся дивитися екранізацію.
Мене і цікавить, і лякає, як/чи було екранізовано сцену з розпанаханим немовлям.

Дуже хороша книжка, обожнюю такі історії, а ще є дуже атмосферний фільм за цією книжкою.