“Сім чоловіків Евелін Г'юґо” - це книга, яка абсолютно перевершила мої очікування. Спочатку я не планувала знайомитися з творчістю Тейлор Дженкінс Рід, але після того, як мені мама подарувала це прекрасне видання від Artbooks, я вирішила все ж таки дати їй шанс. І не помилилася! Вже з перших сторінок я була захоплена історією.

Евелін Г'юґо — це легендарна Голлівудська ікона 60-х років, яка вирішила дати ексклюзивне інтервʼю одній маловідомій журналісті — Монік. Вона розповідає їй про свій складний карʼєрний шлях, своїх чоловіків, справжнє кохання та деякі таємниці, які вона приховувала протягом багатьох років.

У цій книзі авторка торкається таких важливих соціальних тем, як будування карʼєри в кіноіндустрії, роль жінки в Голівуді того часу, проблема домашнього насильства та питання ідентичності.

Стиль авторки дуже легкий, книга читається дійсно на одному диханні, але особисто мені не вистачало описів Голлівуду тієї епохи. Проте, незважаючи на це, книга не залишила мене байдужою. Найбільше мене вразило, те як Тейлор Дженкінс Рід створює свій унікальний всесвіт, в який хочеться занурюватися знову і знову. І хоча всі персонажі вигадані, ти віриш, що вони реально існували. Саме за це я полюбила творчість Тейлор Дженкінс Рід та планую продовжувати знайомство з її книгами.

“Нікелеві хлопці” - це пронизливий та емоційний роман, який відкриває очі на темні сторінки історії США. Я була шокована, дізнавшись, що виправний заклад, описаний в книзі, справді існував — і це було не так давно.

Головним героєм є Елвуд Кертіс — молодий хлопець, який вірить у справедливість та силу змін. Він надихається промовами Мартіна Лютера Кінга та щиро прагне зробити світ кращим. Однак через несправедливе звинувачення потрапляє до виправного закладу “Нікель”, де зіштовхується з насильством, жорстокістю та дискримінацією, що панували у цій системі.

Колсон Вайтхед дуже майстерно передає реалії расизму, сегрегації та соціальної несправедливості, якої зазнавали афроамериканці.

Фінал книги довів мене до сліз. Це дуже сильна, зворушлива історія, яка довго не відпускає та змушує замислитись над важливими питаннями, що залишаються актуальними і сьогодні.

Це роман, який варто прочитати всім, хто цікавиться історією, соціальними питаннями та боротьбою за права людини.

“Чотири вітри” Крістін Генни - це емоційна та зворушлива історія про боротьбу за гідне життя, материнську любов та силу жінки.

Події роману розгортаються під час Великої депресії та катастрофічної посухи 1930-х років у Техасі. Історична лінія мені особливо сподобалась: авторка атмосферно описує реалії тієї епохи - пилові бурі, злидні, відчай, масову міграцію та зневажливе й жорстоке ставлення до переселенців.

Головна героїня, Ельза - надзвичайно сильний персонаж. Вона проходить глибоку внутрішню трансформацію: з невпевненої в собі жінки вона поступово перетворюється на рішучу матір, яка готова боротися за майбутнє своє та своїх дітей, не зважаючи на всі труднощі та небезпеки.

Кінцівка роману стала для мене несподіваною - емоційно вона вразила.

Єдиний момент, який трохи дратував особисто мене, — це тема комунізму: вона подана надто ідеалізовано та місцями нав’язливо.

Попри це, роман мені сподобався та не залишив байдужою. Це моє перше знайомство з творчістю авторки, і точно не останнє. Мені подобається її здатність передавати атмосферу того часу, тому я і надалі планую читати романи Крістін Генни.

Рекомендую цю книгу всім, хто любить історичні романи з сильними та надихаючими персонажами, здатними залишити довготривале враження.

Джон Ірвінг розповідає історію хлопця на ім’я Гомер Криниця, який виріс в сиротинці. Однак це не просто роман про дорослішання. Це глибока історія про пошуки себе, право людини на вибір та моральні рішення, які не завжди мають прості відповіді.

Особисто для мене цінним є те, що попри серйозні теми, у романі знаходиться місце гумору, іронії та комічним ситуаціям, які допомагають побачити світло навіть в найтемніші моменти життя.

Працюючи над романом Ірвінг ретельно досліджував тему абортів - і це справді відчувається в детальних описах різноманітних медичних процедур, що додають глибини цьому твору.

Також помітно, що Ірвінг надихався творами Чарлза Діккенса - у цьому романі теж є сирітство, піднімаються соціальні питання та присутні яскраві незабутні персонажі. Хоч у книзі і багато персонажів, але кожен з них запам’ятовується завдяки унікальним рисам, якими їх наділив автор.

Це одна з найкращих книг, яку я прочитала за останній час.
Щиро рекомендує “Правила будинку сидру” тим, хто любить прозу з глибокими темами, які залишаються актуальними й сьогодні, а також викликають багато роздумів про вибір, моральні дилеми та життєві цінності.

“Мотель Присмерк” - це майстерно написаний атмосферний трилер, який тримає в напрузі до останньої сторінки. У книзі присутні дві часові лінії, і це той рідкісний випадок, коли обидві сюжетні лінії однаково захоплюють і не дають відірватися.

Один із найсильніших аспектів книги — її атмосфера. Авторка вміло передає моторошну, майже кінематографічну обстановку цього мотелю. До того ж до останнього не можна точно сказати, чи будуть тут привиди, що додає сюжету ще більшої загадковості.

Рекомендую всім, хто цінує напружені історії з таємницями, які поступово розкриваються та тримають в напрузі до самого кінця.