З Матильдою моє знайомство розпочалось давно. В дитинстві переглядала однойменний фільм і лише в дорослому віці натрапила на книгу (спочатку російською), і нарешті, маю улюблене видання від @ababahalamaha з чарівним оформленням Жені Гапчинської, співочим перекладом Віктора Морозова та незрівнянними ілюстраціями Квентіна Блейка - це просто 💞
Матильда - геніальна дівчинка, яка є зайвим тягарем для своїх горе-родичів. Вона всілякими методами намагається перевиховати свою родину та грозу для всіх місцевих дітлахів - директорку школи пані Транчбул (в дитинстві я її реально боялася). Багато пригод, сміху та співчуття до дітей заховано в цій книжечці. Батькам вона буде актуальною, не менш ніж юним читачам.
З «Матильдою» я познайомилась ще в дитячому віці завдяки фільму, а прочитала книгу вже в більш зрілому віці. Перечитування тепер не змінило мого захвату від цієї історії.
Почавши читати, треба одразу ж вимкнути скептицизм і всі свої дорослі питання "чому?", "як?" і "так не буває". Ти просто сприймаєш, що головна героїня - вундеркінд, а її сім'я - повні деграданти, байдужі до здібностей малої. Для батьків і старшого брата Матильда – радше прокляття, зайвий клопіт, а не предмет для гордощів. А дівчинка перечитала вже половину міської бібліотеки і навіть відкрила в собі дар телекінезу, чим ще більше налякала рідних.
Не оцінили її розуму і в школі, адже директорка Транчбул – жорстока і деспотична, вона вимагає покори і страху, а не знань. Ця пані карає дітей, замикаючи у шафі з гвіздками у стінках та дверях, тягає хлопців за вуха, а дівчат розкручує над головою за коси...
Спільницею Матильди у пошуку знань і розуміння стає вчителька міс Гані, вона вражена розумовими здібностями Матильди і підтримує її у всьому. А ще вона мила, добра і також любить читати.
Але ж і Матильда - не проста дівчинка, і вона обов'язково допоможе перемогти зло і відновити справедливість.
Саме тому я вважаю, що це однаково чудова книга, як для дітей, щоб прищепити інтерес та любов до читання, так і для дорослих, як спосіб повернутись у дитинство, в час, коли завжди є місце дурницям і захопливим пригодам.
🏰🏰🏰 Роальд Дал - досить специфічний автор, у творах якого, поруч із відмінним гумором часто йде знущання, насильство, залякування, цькування, булінг і купа інших жорстокостей. Тож, обираючи, яку з його книг взяти для першого знайомства, зупинилися саме на Матильді. Я просто вважала, що книга про 5-6 річну дівчинку не може бути такою жорстокою, як "ВДВ", "Відьми" чи "Чарлі і шоколадна фабрика". Трохи заспокоював той факт, що 1988 року "Матильду" визнано найкращою у світі дитячою книгою. Однак, я помилилася..
🏤🏤🏤 Щойно ми почали читати цю книгу, як діти одразу поділилися на 2 табори. У нас є дівчинка, яка любить слухати/читати/купувати книжки, а є хлопчик, який кривиться, лише зачувши слово "бібліотека", а при нагадуванні про читання його аж пересмикує. Отож, для першої "Матильда" стала ще однією цікавою пригодою, а для другого - суцільним розчаруванням. Особисто я так і не визначилася.
🏩🏩🏩 Якщо байдужість батьків по відношенню до Матильди ще можна було сприймати якось спокійно, то знущання директорки Транчбул над учнями школи - це ж переходить всі межі! Трохи не зрозуміла, чому ніхто з дітей не скаржився своїм батькам? Невже в усіх родинах цього селища проблеми з довірою? Невже за весь час, що Транчбулка була директором, жоден учень не "доріс" до того, щоб розказати правду і захистити молодших учнів???
🏡🏡🏡 Усі діти - досить позитивні персонажі. Матильда - одна з небагатьох, хто хоч і боїться, але все-таки протистоїть дурості, байдужості та жорстокості дорослих. І робить вона це особливо і страшенно смішно! От якось так весь сюжет автор кидається з однієї крайнощі в іншу, то доводячи читача до переляку, а то змушуючи реготати аж до кольок у животі.
🏠🏠🏠 Головна героїня хоч і маленька дівчинка, але я б радила читати книгу сташим дітям, приблизно 9+, а також дорослим, можливо хтось упізнає себе? Я от місцями бачила себе і тепер намагаюся змінитися.
🏫🏫🏫 Щодо якості оформлення, тексту та перекладу - претезій нема, все на висоті, ну як завжди. А от деякі пропорції на малюнках трохи не відповідають реальності: 6-річні діти то по коліна дорослому, то ледь сягають сідниць, то витягають воду з криниці...
