Роальд Дал

Після цієї історії я дивлюся на всіх жінок у рукавичках і квадратноносих туфлях з підозрою. А якщо вона ще й чухає голову… Ну ви зрозуміли! 😅 Відьми існують, і ця книга доводить це з усією відьомською переконливістю.

Графічна адаптація від Пенелопи Бажьо — це справжній подарунок шанувальникам Роальда Дала. Вона зберігає дух оригінальної історії: трохи моторошної, захопливої, смішної, і водночас повчальної. Але тепер ця історія отримала нове обличчя — завдяки ілюстраціям, які просто перехоплюють подих!

Пенелопа Бажьо майстерно адаптувала історію про хлопчика і його бабусю, які стикаються із жахливим планом Верховної відьми. Кожна сторінка вражає деталізацією, а великі розвороти — справжня насолода для очей. Замість звичних клітинок тут є й елементи довідника про відьом, які додають інтерактивності читанню.

Особливо сподобалося, як через графіку вдалося підсилити моторошну атмосферу. Відьми тут виглядають настільки страшними, що уявляти їх ще страшніше! Але водночас сюжет балансує між гумором і пригодами, тому книга не лякає, а захоплює.

Як і в оригіналі, тут є той самий "сумний гепіенд", який так майстерно створює Роальд Дал. Це історія, яка готує дітей до життя, нагадуючи, що зло може ховатися за найпривабливішою зовнішністю.

Ця адаптація стане ідеальним читанням для тих, хто хоче чогось яскравого, незвичайного і злегка моторошного. А ілюстрації настільки гарні, що книжка заслуговує місця на полиці навіть просто заради естетики. 🎃📖

Оповідання для тих, хто жадає гострих відчуттів від погляду на темний бік людської натури (прискорене серцебиття гарантоване). Атмосферою та непередбачуваністю розв'язки нагадують "Присмеркову зону", а похмурістю — твори Едгара По (проте без вираженої нотки вдумливої меланхолії).

🏰🏰🏰 Роальд Дал - досить специфічний автор, у творах якого, поруч із відмінним гумором часто йде знущання, насильство, залякування, цькування, булінг і купа інших жорстокостей. Тож, обираючи, яку з його книг взяти для першого знайомства, зупинилися саме на Матильді. Я просто вважала, що книга про 5-6 річну дівчинку не може бути такою жорстокою, як "ВДВ", "Відьми" чи "Чарлі і шоколадна фабрика". Трохи заспокоював той факт, що 1988 року "Матильду" визнано найкращою у світі дитячою книгою. Однак, я помилилася..

🏤🏤🏤 Щойно ми почали читати цю книгу, як діти одразу поділилися на 2 табори. У нас є дівчинка, яка любить слухати/читати/купувати книжки, а є хлопчик, який кривиться, лише зачувши слово "бібліотека", а при нагадуванні про читання його аж пересмикує. Отож, для першої "Матильда" стала ще однією цікавою пригодою, а для другого - суцільним розчаруванням. Особисто я так і не визначилася.

🏩🏩🏩 Якщо байдужість батьків по відношенню до Матильди ще можна було сприймати якось спокійно, то знущання директорки Транчбул над учнями школи - це ж переходить всі межі! Трохи не зрозуміла, чому ніхто з дітей не скаржився своїм батькам? Невже в усіх родинах цього селища проблеми з довірою? Невже за весь час, що Транчбулка була директором, жоден учень не "доріс" до того, щоб розказати правду і захистити молодших учнів???

🏡🏡🏡 Усі діти - досить позитивні персонажі. Матильда - одна з небагатьох, хто хоч і боїться, але все-таки протистоїть дурості, байдужості та жорстокості дорослих. І робить вона це особливо і страшенно смішно! От якось так весь сюжет автор кидається з однієї крайнощі в іншу, то доводячи читача до переляку, а то змушуючи реготати аж до кольок у животі.

🏠🏠🏠 Головна героїня хоч і маленька дівчинка, але я б радила читати книгу сташим дітям, приблизно 9+, а також дорослим, можливо хтось упізнає себе? Я от місцями бачила себе і тепер намагаюся змінитися.

🏫🏫🏫 Щодо якості оформлення, тексту та перекладу - претезій нема, все на висоті, ну як завжди. А от деякі пропорції на малюнках трохи не відповідають реальності: 6-річні діти то по коліна дорослому, то ледь сягають сідниць, то витягають воду з криниці...

Книга - любоффф!!!

Перше знайомство з нею було студенткою в англомовній версії!
Вдруге вона ожила у вашому варіанті і вже для сина!

Світ Чарлі - це та казка і той смак дитинства, який робить нас дітьми крізь роки !
Читаєш і знову стаєш дитиною з неймовірною любовʼю до солодощів і вірою у такий казковий світ.

Мені дуже сподобалась історія про Матильду. Вона стала однією з перших товстеньких книжечок і майже без картинок, яку я прочитала сама.
Матильда, як і я, дуже любить читати. А ще Матильда відкрила в собі особливий дар! Не скажу, який, аби вам було цікаво читати.
Дуже раджу почитати Матильду!

Обожнюю пригоди ВДВ!
Книжка хоч і має багато тексту, але дуже швидко читається. В ній дуже цікава історія про велетня з добрим серцем. Велетня, який вміє дружити, виручати, допомагати.

Деякі приємні і теплі асоціації з дитинства повинні там і залишатися. Я вже не вперше у цьому переконуюсь. У вас бувало таке: згадується якийсь фільм, чи мультик, чи гра і здається, що це було таким прекрасним, таким чудовим! А потім ви, вже в дорослому віці стикаєтесь з цим і спогади ламаються під розпачем. Як мені це подобалось? І ОЦЕ викликало у мене захват? Як сильно відрізняється дитяче сприйняття від дорослого!

Фільм про Матильду один з таких. Пам'ятаю малою тішилась з цього кіно, співчувала дівчинці і раділа разом з нею її витівкам.
І почалося. Мене дратувала пані Транчбул, яка кидалась дітьми і сварилась на них як якась навіжена. Мені не було смішно. Мене дратували батьки Матильди, котрі зображені як два тупих валянка, перебільшено безтолкові особистості. Я дивлюсь на все з погляду вчительки, з погляду освіченої людини, з погляду нудотної дорослості. І уявляю, як якесь дитя заливається щирим сміхом, читаючи ці історії.

"Матильда" - це історія про дивовижну дівчинку, всередині якої жевріла надзвичайна сила, здатна змінити світ. Вона виросла в жахливій родині, пішла в не менш жахливу школу, але зберегла в собі вогник теплоти та любові, прагнення справедливості та співчуття іншим. Перечитавши в 5 років всього Діккенса, Матильда виросла дуже розумною та здібною дівчинкою, при цьому вона не зазналась, не виділяла себе з-поміж інших, а залишалась такою ж люб'язною та привітною. Диво, а не дитина. Не дарма вона зайняла в моїй пам'яті таке зручне місце і нагадувала про себе, крокуючи поряд зі спогадами про дитинство.

Яскрава адаптація усім відомої книги "Відьми" 😻
⠀
Читали книги Роальда Дала? Чи дивилися екранізацію?
⠀
З творчістю усім відомого Роальда Дала я познайомилася ще давно, але якось так ставалося, що його твори мене не зачіпали. Ніби і цікаво, але щось не моє. Але коли я побачила такі яскраву та кольорову адаптацію книги "Відьми" у видавництві Жорж я зрозуміла, що дуже хочу прочитати та порівняти свої враження.
⠀
А тепер кажу, чому це адаптована версія - тому що ця книга, це комікс! І він ну дууже яскравий. Побачивши його я жахливо захотіла прочитати. І хоча спершу трохи боялася братися через розмір, пізніше була приємно здивована через те, як легко комікс читається.
⠀
У центрі подій восьмирічний хлопчик, який нещодавно втратив батьків та його бабуся, що зажди готова підтримати в своїй цікавій формі та влучно пожартувати.
⠀
Відправляючись разом на відпочинок, вони випадково зупиняються в одному готелі з Відьмами. Не те, щоб дуже страшними, але без сумніву небезпечними. І саме через це наш головний герой опиняється в скрутній ситуації - перетворюється на мишу.
⠀
Захоплива, яскрава та динамічна 🔥 Саме так я описала б цей чудовий комікс та настільки він мені сподобався. Читаючи я і сміялася з дотепних виразів бабусі, і співпереживати хлопчику, і з нетерпінням гортала сторінки, аби дізнатися що ж буде далі.
⠀
До речі про фінал, мені цікаво чи буде продовження у коміксу, адже все закінчилося для мене доволі несподівано і таке враження, ніби в продовженні мають розкритися всі таємниці. Тому буду з нетерпінням чекати новин від @zhorzhclub 🙌🏻
⠀
Ну і сам графічний роман - це суцільна краса. Не перестану захоплюватися таким неймовірним оформленням і зовні, і всередині. Тут і класичні для коміксу клітинки, і такі круті розвороти з довідником про відьом. Тому читаючи отримаєш не тільки задоволення від історії, а і від самих ілюстрацій.
⠀
Прочитала книгу під Гелловін, але можу впевнено сказати, що книгу можна читати в будь який час, адже вона зовсім не страшна та моторошна ☺️

"Не має жодного значення, хто ти і який твій вигляд, якщо тебе хтось любить".

Мої очікування не зовсім справдилися, бо ця історія виявилась зовсім не дитячою. Та сподобалась трохи менше, ніж "Чарлі..." та "Матильда", але однозначно книжечка варта уваги.

Відьми, як виявилося, живуть серед нас. Та на вигляд вони звичайні жінки. Одного дня юний герой підслухає їхні секрети і це змінить все - навіть його вигляд. Але щастя, що є любляча бабуся, яка сприймає і любить тебе завжди і в будь-якій подобі. Дуже важлива думка- любити близьких та сприймати такими,як кожен із них є.

Чудовий переклад Віктора Морозова та ілюстрації Квентіна Блейка.

Місцями моторошно, не зовсім по-дитячому, але чудово підходить для геловінської атмосфери

"Чарлі та великий скляний ліфт" – друга книга про пригоди Чарлі Бакета від знаменитого автора Роальда Даля. У цій книзі ми знову зустрічаємося з Чарлі, його дідусем Джо та іншими персонажами з "Чарлі та шоколадної фабрики". Одного разу, потрапивши у великий скляний ліфт, герої вирушають у захоплюючу та небезпечну подорож на неймовірно високі висоти. По дорозі вони стикаються з безліччю несподіваних та дивовижних пригод, які змушують героїв виявити сміливість, кмітливість та солідарність.
Як і в інших книгах Роальда Даля, тут є незвичайний гумор, цікаві сюжети та важливі життєві уроки. "Чарлі та великий скляний ліфт" – це історія про дружбу, сміливість та взаємодопомогу, яка сподобається як дітям, так і дорослим.

Дуже подобається книжка "Чарлі і шоколадна фабрика" і мені, і дітям. А от ця, на жаль, зовсім ні, повне розчарування.

Чарлі разом з батьками, дідусями і бабусями та Віллі Вонкою подорожують на фабрику у скляному ліфті.І яка ж історія без пригод - вони потрапляють у космос, де має відкритись новий готель. Там є американські астронавти, американський президент на зв'язку і дивні небезпечні істоти.

Все це дуже небезпечно, але Віллі Вонка має план.Початок дуже цікавий та інтригуючий, а далі - якесь безглуздя. Вони вже на фабриці - і необдумано бабусі з дідусем вживають винайдений препарат вонкамін. Якщо цікаво, що там з ними трапиться, то читайте.

Книги Роальда Дала є визнаною дитячою класикою, ними зачитуються діти з усього світу, ось і я дійшла у свої 30 вперше прочитати його "Чарлі і шоколадна фабрика".

Насправді я бачила фільм, той що з Джонні Деппом, свого часу була в мене мулька передивитись всі його фільми, так от, після екранізації, звісно, я розуміла основний сюжет і просто вирішила порівняти з першоджерелом, тож поїхали.

Сама книга читається легко, швидко і невимушено (що логічно, бо вона дитяча), в неї закладені непогані сенси, адже автор демонструє нам, що негідники отримають покарання за свою поведінку і фактично самі винні, але мені, як вже дорослій людині певні моменти були сумнівними.

Врешті, книга на свого читача і всьому свій час, можливо виною всьому моєму "не захвату" те, що я знайомлюсь з цією історією запізно і не розумію її шарму, бо маю трохи більше рочків, ніж головні герої 🫠

Що мені сподобалось, так це відносини Чарлі з його дідусем та те, як описані солодощі на фабриці Вонка, ооо, я думала, що захлинусь слиною, так і знайте, що коли збираєтесь читати, то треба мати якийсь смаколик "в потайничкові" 😉