Легендарний графічний роман.
Моцна класична антиутопія, у якій відчувається вплив та відсилки до понад десятка видантих творів цього жанру.
Події відбуваються в Англії напередодні 2000-х - і це Англія, де до влади прийшов тоталітарний фашистський режим.
Держава контролює все, стежить за кожним і не терпить жодних відхилень.
Євреїв, темношкірих, гомосескуалістів і всіх незгодних знищено.
Культура під забороною, замість неї всіх годують інтенсивною пропагандою.
«Англія понад усе».
Аж раптом з‘являється герой, що вирішує зламати цю систему і повернути людям свободу волі, справедливість і мистецтво.
І для цього у нього є більш ніж переконливі мотиви.
Динамічна, атмосферна, похмура історія про помсту і протистояння системі.
Про фашизм і нетерпимість тоталітарного суспільства.
Про особисті трагедії і одержання свободи.
Дуже емоційна книга, яка сюжет якої розгортається немов по спіралі, додаючи все нових і нових - часом дійсно жахливих - подробиць.
Це саме той випадок, коли в книзі вмістилося стільки, що неможливо передати це стисло.
Ціле життя.
Купа життів…
Історії про помсту дають якесь відчуття задоволення. Особливо зараз, коли всі ми переживаємо нестерпний біль, дуже хочеться вірити, що ті, хто завдав нам того болю, будуть покарані - і саме по це ця книга.
Найбільше сподобалася робота автора з персонажами - вони дуже різноманітні, багатогранні і реалістичні.
Це не найсильніши твір Мура, але ґрунтовний і видатний. Повністю в його стилі, з флером безвиході, похмурими настроями
Як я вже писала в сторіз, читати цю книгу варто вже щонайменш за авторську післямову, в якій він детально описує творчій процес - з гострим специфічним гумором, а в тім просто, зрозуміло і влучно.
Англія кінця 90-х. Тоталітарний режим. Партія створила свою систему і тримається за неї усіма можливостями підгрібаючи під себе все, починаючи з поліції закінчуючи церквою.
Все це наслідки війни у 80-х,коли і стався перелом, ядерна війна привела до хаосу навкруги і біля влади стали фашисти, котрі репресували темношкірих, гомосексуалістів та в цілому всіх, хто, на їх думку, був не гідний суспільства. Це саме спіткало й Іві, головної героїні.
Розчарувавшись в житті і не маючи коштів дівчина вирішила, в свої шістнадцять, зайнятися проституцією, та в перший же вечір натрапила на брудних поліцаїв, від яких її, врешті-решт, врятував таємничий V(Ві)
Що до вражень. Прочитала буквально на одному диханні. Сюжет,графіка-неперевершені. Комікс прекрасно описує ту Англію, яку я люблю в книжках. Англію часів суцільної корупції, жахливих репресій, католиків-педофілів і невідомих местників які боролися за свободу.
Ця робота прекрасно відображає відношення автора до того середовище, і є "викликом" всьому беззаконню.
"Вендетта" дуже перекликається, знову ж таки, з нашим теперішнім.Деякі фрази, які я помітила в сторіз, наче один в один відповідають "філософії" рашистів. Фашисти=рашисти.
В цілому антиутопія не може бути легким чтивом, ця робота не є виключенням, адже вона повна болі, несправедливості. Та так само вона сповнена відданості собі і своїм принципам.
Комікс цей вкотре доводить що не варто недооцінювати графічні видання пояснюючи це тим, що в книзі більше інформації, а тут лише картинки. Ця робота велика, і, на мою думку, її має прочитати кожен істинний поціновувач жанру.
Написати, що я підкорена, це нічого не сказати!
Неймовірний графічний роман на одвічно актуальну тему tоt@ліt@рного режиму, влади, яка перебільшує свої повноваження та її безкарності.
Цей комікс перегукується із 1984 та 451° за Фаренгейтом, які також мені дуже сподобалися.
Як страшно жити у світі, де немає свободи у прямому розумінні цього слова, де за кожним усюди йде нагляд та прослуховування, де владу захоплюють b@ндити і фа@шисtи, де єпископ після служби полюбляє компанію дівчаток до 13 років, де кольорових людей, євреїв та з нетрадиційною орієнтацією відправляють у табори не для відпочинку, як ви це самі можете зрозуміти. Де життя людини не має жодної цінності.
Де не цінуються культура та освіченість, а потрібна навпаки фізична сила та відданість. Де народ ледве животіє, а влада жирує і миє одне одному руку, щоб залишатися на плаву.
Нікому нічого не нагадує?
А галузі влади там звуться так:
лідер, Доля (головний комп’ютер), голос Долі (диктор), око (камери), вухо (прослушка), рот, ніс (слідчі), палець (поліція).
Чи один в полі зможе стати воїном? Чи можливо знищити такий устрій? Що для цього потрібно?
Ким насправді був V ми так і не дізналися, але, можливо, це і не потрібно. Я увесь час думала, що він був якось дотичним до влади, бо як можна було знати про них все.
P.S. Дуже сподобалися відсилки на реальні факти та навіть персонажа Ґая Фокса.
Знову не зацінила зображення дітей/підлітків, бо обличчя виглядали дорослими.
P.P.S. Є чудова екранізація.
