Алан Мур

Це один з двох коміксів, з яких почалась моя колекція. Я купила його зовсім випадково, не знаючи нічого ані про комікси взагалі, ані про його авторів. Просто перше, що трапилось під руку, бо на той момент було дуже цікаво хоч раз побачити комікс вживу.

Коли я читала його вперше, він справив на мене величезне враження.

Але зараз, коли я вже усвідомлюю значно більше, бо маю певний досвід і значно більше знань щодо історії мальописів, він вражає ще сильніше.
***
Це історія чергового протистояння двох найвідоміших персонажів світу DC - Бетмена і Джокера.

Також тут бачимо одну з версій походження Джокера - історії, навколо якої дуже багато містифікацій і жодної достовірної версії.

Дуже красива, чуттєва і шокуюча оповідь. В міру кривава і звісно ж божевільна, бо де Джокер, там здоровий глузд полишає сцену.

Комікс, що змушує співчувати і серйозно замислитись.

Що лякає і захоплює.

А у кінці - бонусний міні-крмікс трохи з філософським ухилом від того самого зудожника.
***
Ілюстрації можна розглядати окремо і довго, бо вони настільки деталізовані і досконалі, що привертають всю увагу.

І звісно, я не припиняю захоплюватись лаконічною і вивіреною мовою Мура, якому потрібний мінімум слів, щоб донести максимум сенсу.
***
Передмова написана художником, що створив світ одного з моїх найулюбленіших серіалів «Герої» (на момент першого читання, з серіалом я також не була знайома).

Для мене це один з найцінніших екземплярів в колекції. Я дуже люблю цю маленьку історію за її шаленство, сміливість і атмосферність.

Для мене це було найвдалішим першим знайомство зі світом коміксів в цілому і саме всесвітом DC.

Легендарний графічний роман.
Моцна класична антиутопія, у якій відчувається вплив та відсилки до понад десятка видантих творів цього жанру.

Події відбуваються в Англії напередодні 2000-х - і це Англія, де до влади прийшов тоталітарний фашистський режим.
Держава контролює все, стежить за кожним і не терпить жодних відхилень.
Євреїв, темношкірих, гомосескуалістів і всіх незгодних знищено.
Культура під забороною, замість неї всіх годують інтенсивною пропагандою.

«Англія понад усе».

Аж раптом з‘являється герой, що вирішує зламати цю систему і повернути людям свободу волі, справедливість і мистецтво.
І для цього у нього є більш ніж переконливі мотиви.

Динамічна, атмосферна, похмура історія про помсту і протистояння системі.
Про фашизм і нетерпимість тоталітарного суспільства.
Про особисті трагедії і одержання свободи.

Дуже емоційна книга, яка сюжет якої розгортається немов по спіралі, додаючи все нових і нових - часом дійсно жахливих - подробиць.

Це саме той випадок, коли в книзі вмістилося стільки, що неможливо передати це стисло.
Ціле життя.
Купа життів…

Історії про помсту дають якесь відчуття задоволення. Особливо зараз, коли всі ми переживаємо нестерпний біль, дуже хочеться вірити, що ті, хто завдав нам того болю, будуть покарані - і саме по це ця книга.
Найбільше сподобалася робота автора з персонажами - вони дуже різноманітні, багатогранні і реалістичні.

Це не найсильніши твір Мура, але ґрунтовний і видатний. Повністю в його стилі, з флером безвиході, похмурими настроями

Як я вже писала в сторіз, читати цю книгу варто вже щонайменш за авторську післямову, в якій він детально описує творчій процес - з гострим специфічним гумором, а в тім просто, зрозуміло і влучно.

Вчергове повз, ВЧЕРГОВЕ!

🪶Це вже моє третє щире нерозуміння, чим саме виявляються вражені всі ті сотні тисяч фанатів, в один голос лементуючих "геній! геній!" на адресу Мура. Від "Вартових" я засинала на кожній другій сторінці, "Болотку" асіліла за один підхід, але нічого окрім "і шо?" сказати не змогла, і ось третій, контрольний

🔪Знову чужі відгуки та анотації до твору виходять яскравішими, ніж "неповторний оригінал". Знову мені було нудно й нецікаво, і дратував малюнок. Знову Баба Яга проти.

💀Я, бігме, на цьому тему Алана Мура для себе вже закрию остаточно і буду робити вигляд, що милуюся тим всім здаля, з поважної відстані.

🚬Зірочка бонусом виключно за якість видання, дуже гарне! Можна красіво поставити на полицю, навіть анфас, і чисто інтер'єрно любуватися.

«Ліга видатних джентельменів. Книга перша» стала для мене справжнім відкриттям у світі коміксів. Я навіть не знала, що у нас надрукували щось таке цікаве та незвичне💭

Хочеться одразу відмітити, що виглядає він шикарно:
– круті ілюстрації
– гарна якість друку
– цікаві сюжети
– неординарні герої

Щодо самих героїв, то тут британські автори зібрали доволі відому компанію, серед яких Бонд, Моріарті, Вільгельміна Мюррей, Едвард Гайд та ще декілька важливих персонажів. А якщо говорити саме про письменників, які створили цих героїв – ними стали Генрі Рейдер Гаґґард, Роберт Л’юіс Стівенсон, мій улюблений Брем Стокер та інші.

Мої враження він прочитання «Ліга видатних джентельменів. Книга перша» доволі передбачувані – мені дуже сподобалося. Особливо, історія, яка носить назву «Таємниця Сходу» та розповідає про те, як наші головні герої вистежували «Диявольського доктора» та викрадали магічний кейворот задля безпеки Англії (хоча, на цьому моменті виникало багато запитань – але спойлерів тут не буде😉).

Також хочу звернути увагу на те, що наприкінці коміксу на читачів чекає приємний сюрприз – декілька варіантів обкладинок до цієї книги, короткі замітки про різних героїв та навіть повноцінна розповідь про містера Квотермейна та його пригоди.

З нетерпінням чекатиму на продовження, тому що хочу дізнатися, як розвиватимуться справи у наших видатних джентельменів (і дами) та які таємниці й загадкові історії на них чекатимуть.

І знову та сама історія, що із "Болотяною істотою" - ну якось не заходить. Чомусь було нудно і хотілося навіть закинути, недочитавши.

Нє, я свідома того, що це - шедевр, віха жанру, класика і взагалі основополагаюча книга для цілої плеяди інших чудових робіт купи талановитих авторів, але не моє.

Так буває. Тим не менш, аби розуміти закони жанру і силу силенну відсилок у тисячах інших творів, прочитати це обов''язково треба.

Щось якось не ходять мені класичні комікси із класичними героями. Чи то занадто класично, чи то просто вже не сприймається, але "скучно" - головна нотка, що бринить в голові, як читаєш.

Безумовно, майстерно було воно на момент написання, але зараз вже сприймається рівно і якось нецікаво.