Комікс за жанром є горором і містить декілька взаємопов'язаних історій. Містичних, моторошних, похмурих і жорстоких. В них фігурують люди, мутанти, мерці, монстри, демони та інші потойбічні сутності. Надзвичайно атмосферна річ! В коміксі згадується про інших героїв всесвіту DC, зокрема, про Лігу справедливості і двох добре відомих братів зі світу Сендмена. А ще при читанні мені часто згадувалося про Джона Константина 🙂.
Яскраві, насичені кольори малюнку (в тому числі найрізноманітніші відтінки зелені) і хороша деталізація притягують увагу. Панелі скомпоновані дуже нестандартно і оригінально переходять одна в одну. Багато розворотів має надзвичайно цікаве оформлення. Для реплік різних персонажів і опису ситуацій використано інші шрифти, кольори і форми бульбашок. Словом, візуальна складова відмінна, одна з найцікавіших і найпривабливіших, що досі мені зустрічались. І самі розповіді є цікавими, моторошними, гротескними і дуже цікавими. Ще мушу відзначити чудову роботу перекладача, зокрема, стосовно віршованих реплік, яких в тексті є чимало.
Анонім
Оскільки Бетмен є моїм улюбленим персонажем всесвіту DC, пропустити мальописи про Джокера було б невіглаством - цей одвічний і непримиренний суперник людини-кажана безпосереднім чином впливав на становлення останнього й раз у раз кидав виклик йому, Ґотему та здоровому глузду.
Мальопис починається доволі передбачувано. Бетмен навідується в лікарню Аркем до Джокера, щоб обговорити "фатальний зв'язок" між ними, що рано чи пізно неодмінно завершиться смертю одного з них. Він не хоче крові на своїх руках, але вкотре отримує непогані шанси передумати: виявляється, цей пацієнт уже давно на волі, а, отже, Ґотем скоро знову сколихнеться від жаху. Тим часом на волі Джокер купує занедбаний парк атракціонів, явно не з метою приносити радість і втіху дітворі…
Несподівано ми переносимось у минуле, де той, хто згодом стане найнебезпечнішим й найнепередбачуванішим божевільним, всього лише комік-невдаха, неспроможний прогодувати сім'ю і подбати про вагітну дружину. Нещасний чоловік згідний на відчайдушний і ризикований вчинок, аби лиш отримати шанс на хороше майбутнє для рідних. Але безжальна реальність руйнує всі надії та ілюзії, навіжений світ топче здоровий глузд, залишаючи лише один аварійний вихід - божевілля. "Одного поганого дня достатньо, щоб перетворити найадекватнішу людину на безумця".
Усі роздуми й дії Бетмена, усі вчинки Джокера врешті зводять їх докупи заради миті одкровення. Вони прекрасно знають, ким вони є і чим усе закінчиться врешті-решт, знають, що кожен й надалі залишатиметься при власній думці й не може переконати іншого у своїй правоті, що вони до останнього будуть непримиренними ворогами. Але водночас вони розуміють одне одного й усвідомлюють, що певним збоченим чином дійсно пов'язані. Це прекрасно підкреслено фінальним жартом, над яким регочуть обидва.
Джокер безумовно дуже, дуже поганий. Дивлячись на його жорстокі й жахливі вчинки, не виникає жодного сумніву в його божевіллі та необхідності зупинити це зло. Але водночас мальопис викликає співчуття до того нещасного чоловіка, яким він був колись, і жаль з приводу жахіть, що йому довелось пережити (хоча, насправді не до кінця зрозуміло, чи показане минуле було правдою, чи лише одним з варіантів, породжених хворобливою уявою). Вважаю це ключовим питанням коміксу: "хороший" і "поганий" - чи такі вже чіткі й однозначні межі між цими поняттями? І чи це свідомий вибір - бути таким чи іншим? Як знати, що ти справді такий, яким себе вважаєш, а не просто звик носити маску, бо від тебе цього очікують, чи так просто зручніше?
Коротенький додатковий епізод "Безневинний хлопчина" після післямови художника Брайана Болланда чудово ілюструє цю думку: усе далеко не так однозначно і геть не всі готові визнати, що маска добропорядності їм чужа, а вони насправді - далеко не такі хороші, якими звикли себе вважати і/або хочуть, щоб про них так думали всі інші. Джокер принаймні чесний в цьому плані.
Комікс жорстокий, трагічний, безумний й емоційний, він ретельно спланований та майстерно втілений. Малюнок шикарний, як найкраще передає похмурість і загрозливість Ґотема: дощ, густі тіні і хижа темрява, пронизана поодинокими проблисками світла. Чорні-білі кадри минулого містять мінімальні вкраплення кольорів, як-от щупальця чи креветки в мисці або клейка стрічка з мухами, звисаюча зі стелі, червоний ковпак і плащ - краплини потворності й безглуздя. А окремі яскраві барви теперішнього контрастують з мороком й жахом довкола, підкреслюючи тезу Джокера про те, що "наш світ - лише великий, злий жарт".
Анонім
Давно хотіла прочитати цей суперпопулярний комікс, бо чула про нього тільки схвальні відгуки, та він є переможцем декількох літератури премій. До того ж мова тут йшла про супергероїв, а цю тему я люблю з дитинства.
Але щось пішло не так.
Історія абсолютно мене не зачепила, хоча детективна лінія тут цікава, усі герої прописані непогано, фантастичний світ вміло поєднано із реальним.
Ніби немає до чого причепитися, але цей комікс не зачепив мого серця, хоча були певні цікаві теми для роздумів.
Супергерої якісь неідеальні, але ж вони звичайні люди, а вони досконалими ніколи не бувають.
Найбільше мені сподобався Роршах.
А дратували найбільше жінки і Комедіант.
Книга буде гарної якості, але маю запитання до перекладу.
Анонім
Котолог
