Бетмен. Убивчий жарт. Алан Мур

Це один з двох коміксів, з яких почалась моя колекція. Я купила його зовсім випадково, не знаючи нічого ані про комікси взагалі, ані про його авторів. Просто перше, що трапилось під руку, бо на той момент було дуже цікаво хоч раз побачити комікс вживу.

Коли я читала його вперше, він справив на мене величезне враження.

Але зараз, коли я вже усвідомлюю значно більше, бо маю певний досвід і значно більше знань щодо історії мальописів, він вражає ще сильніше.
***
Це історія чергового протистояння двох найвідоміших персонажів світу DC - Бетмена і Джокера.

Також тут бачимо одну з версій походження Джокера - історії, навколо якої дуже багато містифікацій і жодної достовірної версії.

Дуже красива, чуттєва і шокуюча оповідь. В міру кривава і звісно ж божевільна, бо де Джокер, там здоровий глузд полишає сцену.

Комікс, що змушує співчувати і серйозно замислитись.

Що лякає і захоплює.

А у кінці - бонусний міні-крмікс трохи з філософським ухилом від того самого зудожника.
***
Ілюстрації можна розглядати окремо і довго, бо вони настільки деталізовані і досконалі, що привертають всю увагу.

І звісно, я не припиняю захоплюватись лаконічною і вивіреною мовою Мура, якому потрібний мінімум слів, щоб донести максимум сенсу.
***
Передмова написана художником, що створив світ одного з моїх найулюбленіших серіалів «Герої» (на момент першого читання, з серіалом я також не була знайома).

Для мене це один з найцінніших екземплярів в колекції. Я дуже люблю цю маленьку історію за її шаленство, сміливість і атмосферність.

Для мене це було найвдалішим першим знайомство зі світом коміксів в цілому і саме всесвітом DC.

Бетмен приїздить в лікарню Аркхем для розмови з Джокером, та при розмові викривається що перед ним самозванець,а страшний маніяк давно вже втік.

Тим часом Джокер купує (своєобразно) парк атракціонів, а після їде в дім комісара Гордона, де викрадає останнього і тяжко ранить його доньку знущаючись над нею.

Задача захисника в чорному знову спіймати Джокера, методом правосуддя.

Про враження. Офігєзно. Звісно прочитала на одному диханні і хотілося б щоб це не закінчувалося.

Порадувало те, що я вже вмію помічати "перо" Мура, і точно розумію що це його робота.

Джокер — це просто найхаризматичніше що могло статися з DC.
Дуже порадувати флешбеки з минулого Джокера, про його становлення. І задумка їх малювати чорно-білими, це як ніколи в тему.

Брайан Болланд, художник, відобразив все ідеально, як на мене, у них з Аланом вийшов прекрасний тандем.

Сама історія описана в цьому виданні, набагато глибша ніж черговий опус пригод Бетмена. Тут про відносини двох старих ворогів котрі не можуть існувати один без одного і чим це все закінчиться невідомо.