Ця авторка стає моєю улюбленою. Друга книга і знову потрапляння. Гумор, емоції, розуміння життя — чудове поєднання для класного твору. Життя може змінитися, показати не той бік, але щастя є, найбільш відчутно воно саме у порівнянні. Як і сонце під час дощу.
Життя головної героїні зупинилося, коли вона почула від чоловіка три слова: "Я хочу розлучення". І усе, усе закінчилося. Начебто. Бо вона усе ще кохала його і вірила, що він її також. То ж, переїхавши до батьків, до яких мала купу претензій і від яких втекла у 20 років, вона починає заново аналізувати своє життя. Але найголовніше, молода жінка вилітає зі свого кокона і поновлює нормальне спілкування зі своєю родиною. Бо рідніших людей у неї немає.
"Зберігай трохи надії, якщо вона допомагає тобі триматися. Може, він справді повернеться і ти радітимеш, що не зачинила дверей. А якщо не повернеться, це дозволить тобі жити далі, надія врешті зникне і тобі стане краще. На вашому весіллі він справив на мене гарне враження, але ти не заслуговуєш на те, щоб до скону страждати через нього."
Дві бабусі, батько й мати, брат і сестра. Діти — свої та майже свої.Усі потребують розуміння та допомоги. Так само, як і ти...
Книга, що примусила мене сміятися та плакати. Книга, що підкорила своїм французьким шармом. І ароматом дощу та моря.
Історія сім'ї... точніше історія цілої родини. Дуже люблю за це Ґрімальді, бо в її книгах завжди є цей момент - візуально щасливі люди можуть бути дуже зраненими всередині💔
Головна героїня одразу показана як зациклена на своїй сім'ї та своїй дитині. Максимально 'повернута' і через це їй приємніше жити в спогадах, ніж в реальності. Мені дуже подобається, що хоч героїня повністю в своєму горі, але чітко видно маленькі кроки, які допомагають їй відновити жагу до життя.
Проте, як завжди в цієї авторки, її книги - це історії розвитку героїв. Усіх. Не тільки головних героїв, а й усіх залучених. Нам розповіли історію, здається, кожної людини і це все лаконічно поєдналось в одну родинну драму.
Я уже знайома з типовими прийомами цієї авторки, тому я чекала чогось такого як кінцівка. Але все одно це було дуже боляче і сумно. Кожен етап життя, кожен спогад та кожна подія чітко передавали біль героїні. Це відчуття було відчутно мені, як читачу. Тому під кінець звісно так само відчутно почали з'являтись промені надії на буденне життя. І це неймовірне відчуття, саме заради нього я хотіла прочитати цю книгу.
Тому мені все сподобалось, я отримала те, що чекала❤️
Починаючи читати цю книгу, я трішки боялась, що вона може виявитися не моєю, хоча й анотація зацікавила. Але щось було таке, що наганяло це відчуття. Але, на щастя, воно виявилось оманливим і книга мені сподобалась! Прочитала за два вечора її, хоч тут і 400 сторінок.
⠀
Це історія в історії. Можна сказати, що це щось типу сімейної саги, але не дуже глибокої і детальної. Книжка трішки виявилась простою, але в хорошому значені слова.
⠀
Це історія про Полін, але також і про її родину, батьків, сестру, брата та інших. Переважно всі розділи написані від обличчя Полін, але також є листи від неї до чоловіка, але й не тільки. Після деяких негараздів у житті Бен, чоловік Полін, каже їй, що хоче розлучитися. Це дуже засмучує жінку, бо вона все ще кохає Бена. Тож вирішує написати йому листи зі спогадами про їхні щасливі моменти.
⠀
Але ж життя не тільки щасливе? Воно ще й буває болюче, сповнене різних переживань, викликів, перешкод. Адже аромат щастя найсильніший під час дощу.
⠀
Книга мені дуже легко читалось. Думаю, це і через подачу тексту, й через короткі розділи на 2-3 сторінки, які додавали динаміки, але також і через стиль авторки, не нагромаджений описами та зворотами. Читати було приємно та цікаво. Хоча і не з самого початку.
⠀
Спочатку в мене було враження, що історія немає нічого особливого. Вона була якась буденна, бо, по суті, й описувала рутинне життя Полін зараз і в минулому з Беном. Але що далі я читала, то більше дізнавалась, пазлики складались, картина ставала зрозуміла. Під кінець стало й сумно, й боляче. Книжка виявилась не так і проста, як я думала спочатку.
⠀
Авторка порушує багато важливих тем, деякі не хочу наводити, бо, мені здається, що вони можуть стати спойлерними, але серед інших: стосунки між батьками та дітьми; депресія; алкогольна залежність тощо.
