Починаючи читати цю книгу, я трішки боялась, що вона може виявитися не моєю, хоча й анотація зацікавила. Але щось було таке, що наганяло це відчуття. Але, на щастя, воно виявилось оманливим і книга мені сподобалась! Прочитала за два вечора її, хоч тут і 400 сторінок.
⠀
Це історія в історії. Можна сказати, що це щось типу сімейної саги, але не дуже глибокої і детальної. Книжка трішки виявилась простою, але в хорошому значені слова.
⠀
Це історія про Полін, але також і про її родину, батьків, сестру, брата та інших. Переважно всі розділи написані від обличчя Полін, але також є листи від неї до чоловіка, але й не тільки. Після деяких негараздів у житті Бен, чоловік Полін, каже їй, що хоче розлучитися. Це дуже засмучує жінку, бо вона все ще кохає Бена. Тож вирішує написати йому листи зі спогадами про їхні щасливі моменти.
⠀
Але ж життя не тільки щасливе? Воно ще й буває болюче, сповнене різних переживань, викликів, перешкод. Адже аромат щастя найсильніший під час дощу.
⠀
Книга мені дуже легко читалось. Думаю, це і через подачу тексту, й через короткі розділи на 2-3 сторінки, які додавали динаміки, але також і через стиль авторки, не нагромаджений описами та зворотами. Читати було приємно та цікаво. Хоча і не з самого початку.
⠀
Спочатку в мене було враження, що історія немає нічого особливого. Вона була якась буденна, бо, по суті, й описувала рутинне життя Полін зараз і в минулому з Беном. Але що далі я читала, то більше дізнавалась, пазлики складались, картина ставала зрозуміла. Під кінець стало й сумно, й боляче. Книжка виявилась не так і проста, як я думала спочатку.
⠀
Авторка порушує багато важливих тем, деякі не хочу наводити, бо, мені здається, що вони можуть стати спойлерними, але серед інших: стосунки між батьками та дітьми; депресія; алкогольна залежність тощо.
