Ще одна прочитана мною книга цієї авторки, і ще одна чудова історія, від якої я в захваті. Якщо перша книга («Саме час знову запалити зірки») мені відгукнулася через мій подібний досвід, то цього разу я навіть приблизно нічого схожого не переживала. Тим не менш, авторці вдалося написати так, що я повірила — аж до сліз. Це дуже життєствердна, щемлива й емоційна історія про стосунки з батьками, братами, сестрами, дітьми, чоловіком і собою, про прийняття та розуміння себе та інших, про подолання власних травм і страхів. І все це приховане за, здавалося б, простенькою анотацією. Судячи з післямови авторки, ця історія частково автобіографічна, що викликає ще більше співчуття.
Анонім
Саме час знову запалити зірки Віржіні Ґрімальді 395 ст. Яка ж вона добра, життєстверджуюча, з гумором ця книжечка. Для того, щоб відволіктися від реальності, текст "летить" сторінка за сторінкою. Для відпустки, для "підняти настрій". Посміятися та переосмислити. Можна для тих, хто лікується у лікарні. Сподобається мамам, взагалі батькам, а також тим, хто любить подорожувати. Інтровертам. Проте Автор торкається важливих життєвих тем у цій книзі. Розповідь ведеться від трьох осіб: мами та двох її доньок. Про те, як робота заради виживання віддаляє батьків від дітей, сімейні відносини, підліткові переживання, проблеми у школі з однолітками. Стільки різних історій людей вмістилося на сторінках. Напевне, що кожен знайде щось для себе. 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 😆... я причепила собі на лоба ліхтарик, обмотала голову скотчем і сховалася ...під ковдру... Р.S. Спробувала відмотати скотч із голови, але він поприлипав до волосся, це жах. Залишу наразі як є. ✍️ Згодом мені поставили діагноз "високий інтелектуальний потенціал", з яким часто асоціюють гіперчутливість. Я відчуваю все вдесятеро сильніше. Мене переповнюють емоції, почуття ллються через край. Я часто плачу. З горя, з радості, від люті. Забуваю про себе заради інших. У мене стільки емпатії, я настільки розумію інших, що легко піддаюся впливу.Я не здатна мати власної чіткої позиції. ✍️ Я не люблю себе. Але це не має значення, доки мене люблять інші. ✍️ Горе близької людини збільшує твоє власне вдесятеро. ✍️ Мати не може бути щасливою, якщо хтось із її дітей нещасливий. ✍️ Наші діти нам не належать, ми наче опікуни, які доглядають за квітами й допомагають їм вирости. Дитина, яка відлітає в самостійне життя, - це винагорода. ✍️ Дітей народжують не для того, аби згодом самому стати їхньою дитиною. ✍️ Я подумала, що, ми, люди, завили б із розпачу, якби в нас не було сміху. Сміх - найкращий дублер для сліз.
Анонім
"Аромат щастя найсильніший під час дощу" від Віржіні Грімальді – це чарівна, сповнена тепла та емоцій історія, яка запрошує нас зануритися у світ внутрішніх переживань, пошуків сенсу та маленьких радощів повсякденності. Віржіні Грімальді відома своїм умінням торкатися найтонших струн душі. Цей роман не про гучні драми. Герої Грімальді завжди дуже живі та реалістичні, з їхніми недоліками, надіями та прагненнями, що робить їх неймовірно близькими читачеві. Вона вміє поєднувати смуток і надію, показуючи, що справжнє щастя часто розкривається саме тоді, коли ми дозволяємо собі бути вразливими. Це ідеальне читання для тих, хто цінує проникливу, емоційну прозу, що залишає по собі приємний післясмак роздумів про життя, людські стосунки та важливість знаходити свій власний "аромат щастя".
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
