Віржіні Грімальді

Книга після якої вам неодмінно захочеться втекти у подорож на зустріч пригодам!
Легка, цікава історія!
Головна героїня Анна - розлучення, мама двох доньок, тоне у боргах. Так багато працює, що навіть не помічає як молодша дочка потерпає від булінгу, а старша вирішила закинути навчання, щоб піти працювати.
В момент найбільшої життєвої скрути жінка приймає рішення вирушити з дівчатами у тривалу подорож скандинавським країнами.
Книга написана у вигляді щоденника який ведуть Анна, Клої і Лілі. Кожна описує ту саму ситуацію зі своєї сторони. Читається легко і швидко!
У книзі описується стосунки батьків і дітей, сестринська любов, кохання, булінг, домашнє насильство, дружба.

"Батьки, як ті канатоходці: тримаючи в руках крихкий пакунок, обережно просуваються линвою, напнутою між надмірністю й недостатністю..."

✨Це історія про 37-річну Анну та її донечок, красуню Клої та кумедницю Лілі.

Анна - розлучена офіціантка, що постійно працює. Розриваючись між домом та роботою, жінка зауважує, що віддалилася від своїх дітлахів, та й її дівчата не можуть знайти спільної мови.

Клої - сімнадцять, вона дуже емоційна, потребує схвалення і ласки. Дівчина ніяк не може порозумітися з хлопцями, які прагнуть лише близькості з нею.

Лілі - дванадцять, вона майже не має друзів і віддає перевагу товариству звірят. Її безпосередність та дитяча наївність змушують усміхатися. Ця дитина вкрала моє серце!

Це історія матері, яка трепетно та ніжно любить своїх дітей, але життя підсовує їй одну прикру несподіванку за іншою.
Тоді Анна приймає божевільне рішення - вирушити у далеку мандрівку до Скандинавії.

Чи допоможе ця подорож вирішити всі проблеми родини?

✨Це дуже світла книга, наповнена тонким гумором, з якою я провела свої темні вечори.

Разом з героїнями я насолоджувалась неймовірними краєвидами, раділа, побачивши синіх китів 🐳 і норвезьких лосів, побувала у селищі Санта Клауса 🎅 і насолоджувалась 💫полярним сяйвом.

Книга дуже легко, у ненав'язливій манері піднімає багато важливих питань: як не переборщити з любов'ю та водночас не обділити нею своїх дітей, як порозумітися, знайти те, що об'єднує, а не розділяє. Це твір про материнські страхи, дитячі травми, болючий перехід від дитинства до юності, булінг, виховання особливих діток, а головне - про родинне тепло, яке зігріває.

З цією душевною та дотепною книгою ви відпочинете, а ваш внутрішній вогник 🔥 горітиме яскравіше.

Відволікає від поганих думок - саме так я б назвала цю книгу. Не ставте зависоких очікувань і вона вам сподобається, як на мою скромну думку.

Дуже коротко по сюжету: коли життя котиться в тартари, ти в кредитах, не розумінні "шо далі" - їдь у подорож, вона здатна змінити не лише твій настрій, а й життя.

Трохи розлогіше по сюжету: Анна працює офіціанткою, шеф звик їздити на ній, вона дозволяє в силу обставин. В неї діти, які вже хочуть самостійності і свободи, а ще вони мають мрії, які зараз ні вони, ні мама не можуть здійснити. А ще між ними цілковита прірва у спілкуванні. І щоб власне подолати цю прірву, мама наважується взяти трейлер, останні кошти і чкурнути дивитися Північне сяйво. Що з цього вийшло - читайте в тексті)

Написано доволі легко, шпортатися не будете в конструкціях.

Віржіні Грімальді - французька письменниця. Саме з цієї книжки почалося моє знайомство з творчістю авторки.
Головна героїня Анна — розлучена жінка, заклопотана мати двох доньок, яка працює офіціанткою вирішує здійснити свою мрію та побачити північне сяйво. Ця подорож змінює їхнє життя, допомагає знайти порозуміння та подолати проблеми.

Читається легко та захопливо.

Анна вже багато років розлучена , виховує двох доньок, багато працює і має величезні борги. До цього всього ще й непорозуміння зі старшою 17-річною Клої.

Одного дня її звільняють з роботи. І в Анни є вибір - сплатити борг чи спробувати порозумітися з доньками. А вдома це не так легко, бо діти зайняті гаджетами, а Клої ще й хлопцями. І вони вирушають у мандрівку - у Скандинавію.

Що з цього вийде, чи зможе мама зрозуміти своїх дівчат, чи знайде себе Клої і чи захоче Лілі до школи?

На фоні цієї родини авторка піднімає багато питань-розлучення батьків, насильство в сім'ї, підлітковий бунт, буллінг у школі, перші стосунки.роман дещо наївний та передбачуваний, але цікаве читання на 2-3 вечора чудове підійде.Книжечка у стилі Джоджо Мойєс. Мені сподобалась

Починаючи читати цю книгу, я трішки боялась, що вона може виявитися не моєю, хоча й анотація зацікавила. Але щось було таке, що наганяло це відчуття. Але, на щастя, воно виявилось оманливим і книга мені сподобалась! Прочитала за два вечора її, хоч тут і 400 сторінок.
⠀
Це історія в історії. Можна сказати, що це щось типу сімейної саги, але не дуже глибокої і детальної. Книжка трішки виявилась простою, але в хорошому значені слова.
⠀
Це історія про Полін, але також і про її родину, батьків, сестру, брата та інших. Переважно всі розділи написані від обличчя Полін, але також є листи від неї до чоловіка, але й не тільки. Після деяких негараздів у житті Бен, чоловік Полін, каже їй, що хоче розлучитися. Це дуже засмучує жінку, бо вона все ще кохає Бена. Тож вирішує написати йому листи зі спогадами про їхні щасливі моменти.
⠀
Але ж життя не тільки щасливе? Воно ще й буває болюче, сповнене різних переживань, викликів, перешкод. Адже аромат щастя найсильніший під час дощу.
⠀
Книга мені дуже легко читалось. Думаю, це і через подачу тексту, й через короткі розділи на 2-3 сторінки, які додавали динаміки, але також і через стиль авторки, не нагромаджений описами та зворотами. Читати було приємно та цікаво. Хоча і не з самого початку.
⠀
Спочатку в мене було враження, що історія немає нічого особливого. Вона була якась буденна, бо, по суті, й описувала рутинне життя Полін зараз і в минулому з Беном. Але що далі я читала, то більше дізнавалась, пазлики складались, картина ставала зрозуміла. Під кінець стало й сумно, й боляче. Книжка виявилась не так і проста, як я думала спочатку.
⠀
Авторка порушує багато важливих тем, деякі не хочу наводити, бо, мені здається, що вони можуть стати спойлерними, але серед інших: стосунки між батьками та дітьми; депресія; алкогольна залежність тощо.

Розпочинаю весну чудовою книгою, яка пролежала у мене пару років, а виявилася такою вчасною! Нарешті я прочитала ромком і він мені сподобався! Читала, співпереживала і не хотіла, щоб книга закінчилася.

Головними героїнями, від чиїх осіб і ведеться розповідь, є мама Анна (розлучена жінка, що розривається між роботою, дітьми і не знає, як сплатити кредит), Клої - майже 18-річна, що дуже хоче бути коханою, тому не може знайти правильну стратегію у спілкуванні з хлопцями, Лілі - підлітка, яка вже пережила чимало, вважається "інакшою" серед однолітків і має фонтануюче почуття гумору.

І ось одного дня Анна не витримує, позичає трейлер і везе дочок у Скандинавію побачити справжнє північне сяйво і налагодити міжособистісні стосунки.
На щастя, дорогою вони зустріли чудову і строкату компанію, яка також долучилася до їхнього відродження.

"Навіть розділені сімнадцятьма тисячами кілометрів, ми будемо разом".
#пані_читає і дуже рекомендує як цікавий жіночий роман

Починаючи читати, ти очікуєш на легку розважальну історію, але отримуєш глибокий зворушливий роман, що проникає в саме серце. Ця книга допомогла мены розглянути та знайти відповіді на питання, які можуть виникнути в житті кожного з нас.

Найцікавіше в тому, що книга не тільки розповідає про труднощі життя, але й пропонує світлу долю та вихід, подарований теплою, люблячою сім'єю. Книга переповнена важливими життєвими уроками про рідну любов, дружбу та самовдосконалення.

Інколи життя подібне до будинку, де кожен з нас – окрема кімната. Ми мешкаємо поруч, але не відкриваємо свої двері один для одного.

У свої 37 мати-одиначка Анна виснажена роботою офіціантки, боргами та непростими відносинами з доньками. В момент найбільшої життєвої скрути вона вперше вирішує зробити не так, як радить здоровий глузд, а так, як підказує серце. Тому бере у батьків дім на колесах і відправляється разом з 12-річною Лілі та 17-річною Клої у подорож Скандинавією, аби відшукати північне сяйво та втрачену близькість.

І як заведено у справжніх мандрівках, спільні випробування та авантюри породжують не тільки сумісний досвід і спогади, але й невидимий міцний звʼязок.

Тут є місце для сміху та сліз, сантиментів і натхнення, пошуків і втрат, роздумів про різницю поколінь та одвічних питань, які неминуче наздоганяють, в яку б далечінь не тікав.

Щемка та зворушлива історія, що зайвий раз нагадує: пізнання себе та близьких – це безперервний важкий шлях, але він точно вартий подорожі.

«Саме час знову запалити зірки» — це тотальний метч, вона потрапила чітко в мій настрій, у ній багато любові та меланхолійності.

Спеціально відмічала усі місця, які вони відвідували впродовж історії, щоб потім погуглити, як це виглядає, а колись у майбутньому туди поїхати :) Щирий рекомендасьйон!

📍"Я подумала, що ми, люди, завили б із розпачу, якби в нас не було сміху. Довелося б завжди показувати свої справжні емоції."