Віржіні Грімальді

Замучена мама, яка не дає раду ні дітям, ні рахункам, вирішує "а гори воно вогнем" і їде побачити Північне сяйво, разом з дуже вразливою старшою донькою, яка геть заплуталася, та допитливою, безпосередньою, але трохи замкненою молодшою.
Може це мені в настрій попало, а може книга справді така хороша. Дуже щиро, з гарним гумором описані серйозні речі. Без будь-якої нездорової романтизації зображені токсичні стосунки і який вплив вони можуть мати на життя дітей у такій сім'ї. Взагалі тема материнства дуже зворушлива. І все ж книга залишається легкою. Ну і дуже гарні описи мандрів Скандинавією.
Українське видання подобається більше оригінального❤️

«Життя стало твоїм суперником, а ти спробуй зробити його спільником».

В житті кожного буває момент, коли хочеться все кинути і поїхати якнайдалі. Так і вчинила головна героїня, забравши своїх дітей в далеку подорож, де вони навчилися чути і любити один одного.

Родзинка цієї історії - Лілі, неймовірна дитина, яка постійно викликала посмішку. Книга дуже легко читається, хоч і підіймає важливі та непрості теми. Після прочитання залишився приємний післясмак 🥰

Люблю, коли стається магія книг — ця мене кликала до себе, і я знала, що мушу її зараз прочитати. Я знала, що буду плакати, так і було. Але ця книга була мені потрібна саме зараз, як тут не сказати, що вона мене сама знайшла?

Трощить серце, але все ж трошки зцілює. Люблю Вірджині Ґрімальді.

Анна, Клої, Лілі.
Три жінки, три покоління, три голоси, які перегукуються.
Суміш гумору, любові та людяності.
Дуже легко і швидко читається , це була не книга - а суцільна насолода для душі.

Рекомендую тим, хто досі вважає, що в Європі просто фантастичне стабільне, сите та безстресове життя. Сам сюжет досить банальний, проте кожне речення, кожне слово — таке «міцне», що в цьому відгуку одні цитати. 

«Наші сніданки завжди однакові: спершу я забороняю вмикати телевізор, тоді намагаюся розпочати якусь розмову, наштовхуючись на незворушну мовчанку у відповідь, і врешті переконую себе, що втуплюватися  разом у телеекран — це просто один зі способів мати спільний погляд в одному напрямку.» Признавайтесь в вашому житті таке є?

«Я бачила в одній передачі, як щури безкорисно рятують інших своїх родичів, які потрапили в біду. Мабуть, я любила б любила людей більше, якби вони поводилися так само»

«Прислухайся до свого серця хоч раз. Вір своїм інстинктам. Маєш охоту кудись поїхати — їдь. Можливо, це не вихід, але хіба ти бачиш якісь інші варіанти?». Інколи втекти — це дійсно вихід. 

«Не знаю, на що я сподівалася, вирушаючи в дорогу. Ніби ті борги могли вивітритися лише через те, що я від них віддалилася. Ніби ці клопоти могли залишитися там, де їх покинули…. У мене лише одне бажання: сісти за кермо і їхати додому. Повернутися. Відновити свої звичні орієнтири.»

Втеча — це не зовсім «втеча», це перезавантаження, видих перед бійнею. В цьому потреба кожного. 

«Постійні клопоти заважали мені думати. Я мусила щодня виконувати якісь обовʼязки: прибирання, школа, папери, робота ….»

«Від браку любові зростає озлобленість»

«Дітей народжують не для того, аби згодом самому стати їхньою дитиною»

Мандрівка не змінила обставини. Вона змінила людей і ставлення їх до обставин.

Це зворушлива і життєствердна історія про сім’ю, любов і пошук себе. Авторка майстерно поєднує теплий гумор із глибокими роздумами про сучасне життя, роблячи роман одночасно легким і змістовним.

Головна героїня, Анна, самотня мати двох доньок, перебуває в складній життєвій ситуації. Вона стикається з фінансовими проблемами та відчуттям, що її життя втрачає сенс. Рішенням стає спонтанна подорож до Північної Європи разом із доньками, під час якої вони всі намагаються знову знайти зв'язок одне з одним і зрозуміти, чого вони насправді хочуть від життя.

Сюжет книги розгортається як мандрівка, не лише географічна, але й емоційна.
Один із найбільших плюсів роману — це стиль Віржіні Грімальді, який сповнений тепла, людяності й легкого філософського настрою. Її персонажі — реалістичні, недосконалі, але це робить їх ще ближчими до читача. Вони сміються, плачуть, роблять помилки, але завжди шукають надію й можливість щось змінити.

Книга зачіпає важливі теми сімейних стосунків, самотності та потреби бути зрозумілим, а також прагнення не втратити себе в щоденних проблемах. Мандрівка допомагає героям зрозуміти, що іноді, щоб знайти щастя, потрібно просто поглянути на життя з іншого боку, і, можливо, "запалити свої зірки" знову.

Ця авторка стає моєю улюбленою. Друга книга і знову потрапляння. Гумор, емоції, розуміння життя — чудове поєднання для класного твору. Життя може змінитися, показати не той бік, але щастя є, найбільш відчутно воно саме у порівнянні. Як і сонце під час дощу.

Життя головної героїні зупинилося, коли вона почула від чоловіка три слова: "Я хочу розлучення". І усе, усе закінчилося. Начебто. Бо вона усе ще кохала його і вірила, що він її також. То ж, переїхавши до батьків, до яких мала купу претензій і від яких втекла у 20 років, вона починає заново аналізувати своє життя. Але найголовніше, молода жінка вилітає зі свого кокона і поновлює нормальне спілкування зі своєю родиною. Бо рідніших людей у неї немає.

"Зберігай трохи надії, якщо вона допомагає тобі триматися. Може, він справді повернеться і ти радітимеш, що не зачинила дверей. А якщо не повернеться, це дозволить тобі жити далі, надія врешті зникне і тобі стане краще. На вашому весіллі він справив на мене гарне враження, але ти не заслуговуєш на те, щоб до скону страждати через нього."

Дві бабусі, батько й мати, брат і сестра. Діти — свої та майже свої.Усі потребують розуміння та допомоги. Так само, як і ти...

Книга, що примусила мене сміятися та плакати. Книга, що підкорила своїм французьким шармом. І ароматом дощу та моря.

У Анни дві доньки - Клої та Лілі, з якими доволі натягнуті стосунки. А ще у неї купа боргів і шеф залишає її без роботи. Вона отримує компенсацію за звільнення і вагається: сплатити усі борги чи поїхати в подорож, щоб налагодити контакт з дітьми. Анна обирає друге.

Це прекрасна легка, дотепна книга, з якою відпочиваєш. Почуття гумору Лілі то є щось з чимось, насміялася від душі.  Я ніби побувала у Скандинавії, побачила полярне сяйво, фьорди, китів.

Авторка піднімає важливі теми - булінг, насильство в сім'ї, дитячі травми, материнську жертовність. Вчить жити сьогодні, насолоджуватися моментом, звертати увагу на дрібниці, знаходити час  для себе і близьких.

Історія сім'ї... точніше історія цілої родини. Дуже люблю за це Ґрімальді, бо в її книгах завжди є цей момент - візуально щасливі люди можуть бути дуже зраненими всередині💔

Головна героїня одразу показана як зациклена на своїй сім'ї та своїй дитині. Максимально 'повернута' і через це їй приємніше жити в спогадах, ніж в реальності. Мені дуже подобається, що хоч героїня повністю в своєму горі, але чітко видно маленькі кроки, які допомагають їй відновити жагу до життя.

Проте, як завжди в цієї авторки, її книги - це історії розвитку героїв. Усіх. Не тільки головних героїв, а й усіх залучених. Нам розповіли історію, здається, кожної людини і це все лаконічно поєдналось в одну родинну драму.

Я уже знайома з типовими прийомами цієї авторки, тому я чекала чогось такого як кінцівка. Але все одно це було дуже боляче і сумно. Кожен етап життя, кожен спогад та кожна подія чітко передавали біль героїні. Це відчуття було відчутно мені, як читачу. Тому під кінець звісно так само відчутно почали з'являтись промені надії на буденне життя. І це неймовірне відчуття, саме заради нього я хотіла прочитати цю книгу.
Тому мені все сподобалось, я отримала те, що чекала❤️

Це дуже хороша книжка для відпустки, вихідних, відпочинку 😊 Багато фраз хотілось цитувати. Тут багато цінних думок про родину, батьківство в цілому, стосунки між подружжям і про можливість почати життя спочатку. Головне - наважитись.

Анна має борги ,але вирішує показати своїм двом донькам Скандинавію і помандрувати у трейлері лише втрьох. Її мета, звісно, важлива, бо це чи не єдина можливість об'єднати їхню родину. Але тут є інший бік: в реальності чи витратили б ви всі гроші і махнули на північ на невизначений час, знаючи, що за вами кредити і відсотки??))) Я б точно не змогла. Чи це слабкодухість чи адекватність, чи реалізм)) Це моє бачення)) Можливо, мені в цьому бракує романтизму. Бо я таки за стабільність.

Дуже болючі теми порушені в романі. Домашнє насильство ніколи не буває: "Це лише раз. Пробач. Все буде інакше". Ні, не буде. Це треба припиняти одразу. Тут Анна і так довго думала((

Мене ж цікавило, де той момент, про який казала букстаграмерка Юля @y.zadnipriana 😁І таки думаю, що п'ятирічна дитина може запам'ятати деякі факти (тим більше, тоді було 5, зараз 12). Таке може відкладатись у свідомості і лежати пластом, поки не згадаєш і не розворушиш.

Було моментами дуже чуттєво. Особливо, історія Анни, пов'язана з мамою.

Вважаю, найвдалішими були щоденник Лілі і хроніки Клої😊 Такий формат якнайкраще розкриває персонажів. Завжди.

Написала і зрозуміла , що попри наївність, зайвий солод мені все одно сподобалось😊 Трішки згадалась історія "Ми" Нікколза)

Книга після якої вам неодмінно захочеться втекти у подорож на зустріч пригодам!
Легка, цікава історія!
Головна героїня Анна - розлучення, мама двох доньок, тоне у боргах. Так багато працює, що навіть не помічає як молодша дочка потерпає від булінгу, а старша вирішила закинути навчання, щоб піти працювати.
В момент найбільшої життєвої скрути жінка приймає рішення вирушити з дівчатами у тривалу подорож скандинавським країнами.
Книга написана у вигляді щоденника який ведуть Анна, Клої і Лілі. Кожна описує ту саму ситуацію зі своєї сторони. Читається легко і швидко!
У книзі описується стосунки батьків і дітей, сестринська любов, кохання, булінг, домашнє насильство, дружба.

"Батьки, як ті канатоходці: тримаючи в руках крихкий пакунок, обережно просуваються линвою, напнутою між надмірністю й недостатністю..."

✨Це історія про 37-річну Анну та її донечок, красуню Клої та кумедницю Лілі.

Анна - розлучена офіціантка, що постійно працює. Розриваючись між домом та роботою, жінка зауважує, що віддалилася від своїх дітлахів, та й її дівчата не можуть знайти спільної мови.

Клої - сімнадцять, вона дуже емоційна, потребує схвалення і ласки. Дівчина ніяк не може порозумітися з хлопцями, які прагнуть лише близькості з нею.

Лілі - дванадцять, вона майже не має друзів і віддає перевагу товариству звірят. Її безпосередність та дитяча наївність змушують усміхатися. Ця дитина вкрала моє серце!

Це історія матері, яка трепетно та ніжно любить своїх дітей, але життя підсовує їй одну прикру несподіванку за іншою.
Тоді Анна приймає божевільне рішення - вирушити у далеку мандрівку до Скандинавії.

Чи допоможе ця подорож вирішити всі проблеми родини?

✨Це дуже світла книга, наповнена тонким гумором, з якою я провела свої темні вечори.

Разом з героїнями я насолоджувалась неймовірними краєвидами, раділа, побачивши синіх китів 🐳 і норвезьких лосів, побувала у селищі Санта Клауса 🎅 і насолоджувалась 💫полярним сяйвом.

Книга дуже легко, у ненав'язливій манері піднімає багато важливих питань: як не переборщити з любов'ю та водночас не обділити нею своїх дітей, як порозумітися, знайти те, що об'єднує, а не розділяє. Це твір про материнські страхи, дитячі травми, болючий перехід від дитинства до юності, булінг, виховання особливих діток, а головне - про родинне тепло, яке зігріває.

З цією душевною та дотепною книгою ви відпочинете, а ваш внутрішній вогник 🔥 горітиме яскравіше.