Віржіні Грімальді

Мама двох доньок по вуха в боргах після втрати роботи вирішує відновити їхні стосунки, вирушивши в подорож, щоб подивитись на північне сяйво. Протягом цього часу вони знайомляться з різними людьми, відкривають одна одну із різних боків й залишають свої проблеми позаду. Кожна з них отримує від подорожі щось для себе й повертають взаєморозуміння.

Чому варто прочитати: Крутий сюжет, щоб переосмислити свої стосунки із сім'єю й подумати над тим, що зі свого боку можна було у них привнести, аби зробити краще для всіх.

Чому не варто: якщо не любите драми з хепі-ендами — краще не читати) Взагалі книга читається легко й затягує з перших сторінок, але на один раз читання.

💌розлучення та прийняття
💌травми та їх наслідки
💌проблеми в шлюбі
💌стосунки в сімʼї
💌емоційно важка історія
💌материнство
💌алкогольна залежності
💌листи
💌літня атмосфера

книга розповідає історію Полін- жінки, яка переживає кризу в шлюбі.
після розлучення вона повертається до батьківського дому разом із маленьким сином. у цьому просторі минулого вона намагається осмислити своє життя, зрозуміти, що пішло не так у стосунках, і знайти нову точку опори.

вона починає писати листи своєму колишньому чоловікові Бену- чесні, болючі, емоційно насичені. розмірковує над коханням, щастям і тим, як часто ми починаємо цінувати речі лише після їхньої втрати.

у цих листах розкривається їхня історія – від першої зустрічі до народження дитини, від радості до розчарувань.
але головне питання: чи можна відновити почуття, якщо любов здається втраченою?

прониклива історія про переродження, про пошук справжнього «я» після болю і втрат.

схожа на «Усі твої досконалості»
9/10⭐️

Я прочитала цю книгу, і трохи спустошена. Простіше було б ненавидіти когось із героїв, але вони такі справжні. І проблеми їхні також такі справжні. Коли я дізналася причину розлучення героїв, я була геть розбита. Але я все ж надіюся, що як би не склалося вони будуть щасливі.

Ця історія подається в епістолярному стилі, дуже швидко читається, про розлучення, переживання героїні. Корисно глянути, як виглядає страждання зі сторони, бо думаю, в кожного з нас було нещасливе кохання. Історія про проблеми в шлюбі, як відсутність комунікації призводить до накопичення проблем та образ, як тримання всього в собі веде до віддалення та втрати довіри і підтримки.

Ця книга – чудова історія про мандри, сімейні труднощі та пошук взаєморозуміння.

Розповідь ведеться від трьох персонажів: матері Анни та її двох доньок – 17-річної Клої та 12-річної Лілі. Анна – втомлена офіціантка, яка самотужки виховує дітей і стикається з проблемами на всіх фронтах: її звільняють з роботи, машина ламається, а колектори не дають спокою. У розпачі вона приймає, можливо, не надто розумне, але ефективне рішення – бере трейлер і вирушає з доньками в подорож.

Поїздка змінює всіх. Спочатку їм важко бути разом 24/7 у замкненому просторі, але поступово вони вчаться розуміти і підтримувати одна одну. Через цю подорож вони стають справжньою сім’єю.

Попри непрості теми, які зачіпає книга (насильство в сім’ї, байдужість батька, булінг), вона читається легко. У ній багато романтики подорожі, тепла і мотивації. Чудовий варіант для тих, хто хоче відчути натхнення і повірити, що навіть найскладніші ситуації можна подолати разом.

Ця книга стала для мене справжнім ковтком свіжого повітря. Вона про мрії, сім’ю та сміливість змінювати своє життя, навіть коли здається, що все йде не так. Історія мами та доньок, які вирушають у подорож, щоб знайти себе, наповнена щирими емоціями та моментами, що змушують задуматися. Я не раз ловила себе на думці, що впізнаю в героїнях свої страхи, сумніви та прагнення. Стиль написання легкий, але глибокий – книга читається на одному диханні. Вона залишає по собі відчуття тепла та надихає не відкладати свої мрії на потім. Дуже рада, що натрапила на цю історію – вона точно варта уваги! 🌟

книжка, перші сторінки якої я подолала насилу, зате до кінця оповідання так не хотілося розлучатися з героями!

Мама з двома доньками втомилася від проблем щоденності та вирушає у подорож, щоб побачити північне сяйво. Що користі боротися з ворогом, якщо знаєш, що він все одно тебе нокаутує?

Думаю, що мене спочатку залучила саме розповідь про подорож, тому передісторію поїздки я читала з передчуттям: "ну коли вони вже поїдуть". Це знову той випадок, коли анотація завадила мені насолоджуватися читанням із самого початку. Але не критично, бо загалом я залишилася в захваті від книги.

Мені сподобалося, що в книзі немає страшних трагедій, від яких потім складно отямитися. Тут є злети і падіння, складності та їх подолання, багато описів красивих місць і відносини, що поступово розвиваються всередині сім'ї та в колі друзів.

Дівчатка та їх мама ростуть, вчаться взаємодіяти між собою та з іншими людьми, вивчають цей світ.

Раджу, чудова історія

Замучена мама, яка не дає раду ні дітям, ні рахункам, вирішує "а гори воно вогнем" і їде побачити Північне сяйво, разом з дуже вразливою старшою донькою, яка геть заплуталася, та допитливою, безпосередньою, але трохи замкненою молодшою.
Може це мені в настрій попало, а може книга справді така хороша. Дуже щиро, з гарним гумором описані серйозні речі. Без будь-якої нездорової романтизації зображені токсичні стосунки і який вплив вони можуть мати на життя дітей у такій сім'ї. Взагалі тема материнства дуже зворушлива. І все ж книга залишається легкою. Ну і дуже гарні описи мандрів Скандинавією.
Українське видання подобається більше оригінального❤️

«Життя стало твоїм суперником, а ти спробуй зробити його спільником».

В житті кожного буває момент, коли хочеться все кинути і поїхати якнайдалі. Так і вчинила головна героїня, забравши своїх дітей в далеку подорож, де вони навчилися чути і любити один одного.

Родзинка цієї історії - Лілі, неймовірна дитина, яка постійно викликала посмішку. Книга дуже легко читається, хоч і підіймає важливі та непрості теми. Після прочитання залишився приємний післясмак 🥰

Люблю, коли стається магія книг — ця мене кликала до себе, і я знала, що мушу її зараз прочитати. Я знала, що буду плакати, так і було. Але ця книга була мені потрібна саме зараз, як тут не сказати, що вона мене сама знайшла?

Трощить серце, але все ж трошки зцілює. Люблю Вірджині Ґрімальді.

Анна, Клої, Лілі.
Три жінки, три покоління, три голоси, які перегукуються.
Суміш гумору, любові та людяності.
Дуже легко і швидко читається , це була не книга - а суцільна насолода для душі.

Рекомендую тим, хто досі вважає, що в Європі просто фантастичне стабільне, сите та безстресове життя. Сам сюжет досить банальний, проте кожне речення, кожне слово — таке «міцне», що в цьому відгуку одні цитати. 

«Наші сніданки завжди однакові: спершу я забороняю вмикати телевізор, тоді намагаюся розпочати якусь розмову, наштовхуючись на незворушну мовчанку у відповідь, і врешті переконую себе, що втуплюватися  разом у телеекран — це просто один зі способів мати спільний погляд в одному напрямку.» Признавайтесь в вашому житті таке є?

«Я бачила в одній передачі, як щури безкорисно рятують інших своїх родичів, які потрапили в біду. Мабуть, я любила б любила людей більше, якби вони поводилися так само»

«Прислухайся до свого серця хоч раз. Вір своїм інстинктам. Маєш охоту кудись поїхати — їдь. Можливо, це не вихід, але хіба ти бачиш якісь інші варіанти?». Інколи втекти — це дійсно вихід. 

«Не знаю, на що я сподівалася, вирушаючи в дорогу. Ніби ті борги могли вивітритися лише через те, що я від них віддалилася. Ніби ці клопоти могли залишитися там, де їх покинули…. У мене лише одне бажання: сісти за кермо і їхати додому. Повернутися. Відновити свої звичні орієнтири.»

Втеча — це не зовсім «втеча», це перезавантаження, видих перед бійнею. В цьому потреба кожного. 

«Постійні клопоти заважали мені думати. Я мусила щодня виконувати якісь обовʼязки: прибирання, школа, папери, робота ….»

«Від браку любові зростає озлобленість»

«Дітей народжують не для того, аби згодом самому стати їхньою дитиною»

Мандрівка не змінила обставини. Вона змінила людей і ставлення їх до обставин.