Віржіні Грімальді

Щира, жива книга про стосунки батьків і дітей. Про підліткові вагання і турботи. Книга, що викликала і сльози і сміх, при цьому читається легко і швидко, на одному диханні. Брала з собою в подорож, аби розтягнути на довго, а прочитала залпом ще в дорозі туди.

Анонім

Ще одна прочитана мною книга цієї авторки, і ще одна чудова історія, від якої я в захваті. Якщо перша книга («Саме час знову запалити зірки») мені відгукнулася через мій подібний досвід, то цього разу я навіть приблизно нічого схожого не переживала. Тим не менш, авторці вдалося написати так, що я повірила — аж до сліз. Це дуже життєствердна, щемлива й емоційна історія про стосунки з батьками, братами, сестрами, дітьми, чоловіком і собою, про прийняття та розуміння себе та інших, про подолання власних травм і страхів. І все це приховане за, здавалося б, простенькою анотацією. Судячи з післямови авторки, ця історія частково автобіографічна, що викликає ще більше співчуття.

Анонім

Саме час знову запалити зірки Віржіні Ґрімальді 395 ст.   Яка ж вона добра, життєстверджуюча, з гумором ця книжечка. Для того, щоб відволіктися від реальності, текст "летить" сторінка за сторінкою. Для відпустки, для "підняти настрій". Посміятися та переосмислити. Можна для тих, хто лікується у лікарні. Сподобається мамам, взагалі батькам, а також тим, хто любить подорожувати. Інтровертам. Проте Автор торкається важливих життєвих тем у цій книзі.   Розповідь ведеться від трьох осіб: мами та двох її доньок. Про те, як робота заради виживання віддаляє батьків від дітей, сімейні відносини, підліткові переживання, проблеми у школі з однолітками. Стільки різних історій людей вмістилося на сторінках. Напевне, що кожен знайде щось для себе.      🌟   🌟   🌟   🌟   🌟   🌟   🌟 😆... я причепила собі на лоба ліхтарик, обмотала голову скотчем і сховалася ...під ковдру...    Р.S.  Спробувала відмотати скотч із голови, але він поприлипав до волосся, це жах. Залишу наразі як є.  ✍️  Згодом мені поставили діагноз "високий інтелектуальний потенціал", з яким часто асоціюють гіперчутливість.    Я відчуваю все вдесятеро сильніше. Мене переповнюють емоції, почуття ллються через край.    Я часто плачу. З горя, з радості, від люті. Забуваю про себе заради інших. У мене стільки емпатії, я настільки розумію інших, що легко піддаюся впливу.Я не здатна мати власної чіткої позиції.   ✍️ Я не люблю себе. Але це не має значення, доки мене люблять інші.   ✍️ Горе близької людини збільшує твоє власне вдесятеро.  ✍️ Мати не може бути щасливою, якщо хтось із її дітей нещасливий.   ✍️ Наші діти нам не належать, ми наче опікуни, які доглядають за квітами й допомагають їм вирости. Дитина, яка відлітає в самостійне життя, - це винагорода.   ✍️ Дітей народжують не для того, аби згодом самому стати їхньою дитиною.   ✍️ Я подумала, що, ми, люди, завили б із розпачу, якби в нас не було сміху.   Сміх - найкращий дублер для сліз.

Анонім