Псевдоніми українських класиків як маніфест
Ім’я письменника — значно більше, ніж просто рядок під текстом. Українські класики нерідко обирали псевдоніми не випадково: за цими іменами стоять особисті історії, сміливі рішення і цілі культурні позиції. У часи заборон і цензури псевдонім був спосіб заявити про себе, зберегти внутрішню свободу і водночас залишитися почутими.
Сьогодні за знайомими нам іменами на обкладинках ховається набагато більше, ніж здається на перший погляд. Зазирнімо трохи глибше 👇

Микола Хвильовий, справжнє ім’я — Микола Фітільов
Фітільов свідомо шукав ім'я, що резонувало б із «буремністю» епохи. Прізвище «Хвильовий» було обране як символ стихії, що змиває старий світ. Це був чистий ідеологічний вибір.
Що почитати:
Остап Вишня, справжнє ім’я — Павло Губенко
Письменник сам пояснював свій вибір: «Вишня» — це дерево, яке росте біля кожної української хати. Це символ «народності» його гумору. Він хотів, щоб його сатира була рідною, як вишневий сад, а не сухою та офіційною.
Що почитати:
Олена Пчілка, справжнє ім’я — Ольга Косач
Діалектне «пчілка» обрала як псевдонім, що нагадував про дбайливий невпинний труд. Вона буквально «збирала мед» (пісні, узори вишивок, казки) по селах, як бджола, щоб зберегти українську культуру від зникнення.
Що почитати:

Григорій Косинка, справжнє ім’я — Григорій Стрілець
Псевдонім походить від назви польових квітів — «косинок», які дуже любив автор. Це був свідомий художній контраст: ніжне, «квіткове» ім’я автора проти жорсткого, майже кінематографічного опису розкуркулення та повстань у його творах.
Що почитати:
Олександр Олесь, справжнє ім’я — Олександр Кандиба
Це «інтимний» псевдонім. Його майбутня дружина, Віра Свадковська, називала його ніжно «Олесь». Він був настільки закоханий, що виніс це приватне ім'я на обкладинку своєї першої збірки.
Що почитати:
Леся Українка, справжнє ім’я — Лариса Косач
Це був політичний жест. Псевдонім «Українка» в часи, коли саме слово «Україна» було під неофіційною забороною в друці, — це був виклик системі.
Що почитати:

Віллі Вецеліус, справжнє ім’я — Майк Йогансен
Майк Йогансен використовував псевдонім Віллі Вецеліус (Willy Wetzelius) у 1925 році для публікації пригодницького роману «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», що став справжнім бестселером. Це була свідома літературна містифікація: Йогансен, як майстер експериментів, створив вигаданого автора-німця, щоб надати твору західного, авантюрного стилю.
Що почитати:
Іван Багряний, справжнє ім’я — Іван Лозов’яга
Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення творами Миколи Хвильового – в текстах його улюблений епітет «багряний» виражав революційно-романтичне поривання.
Письменник мав і інші псевдоніми: першу збірку «Чорні силуети: П’ять оповідань» видав під іменем Іван Полярний, також писав під псевдонімами Сорок сорок і Дон Кочерга.
Що почитати:
Марко Вовчок, справжнє ім’я — Марія Вілінська
Справжнє ім’я авторки «Марусі» — Марія Вілінська. Псевдонім вона отримала завдяки Пантелеймон Куліш: «Марко» пов’язане з прізвищем її чоловіка Опанаса Маркевича, а «Вовчок» — із її стриманою, дещо відчуженою манерою спілкування. Хоча цей псевдонім їй не надто подобався, вона все ж користувалася ним, щоб її твори сприймалися серйозніше.
Що почитати:

Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях



































