Іван Багряний

Іван Багряний –  український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч. Голова Української національної ради. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992, посмертно), номінант на Нобелівську премію з літератури (1962).

У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

• У 1920-х роках видав низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів. 
• У 1929 році на власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яка майже миттєво була заборонена цензурою й вилучена з книгарень.
• 1930 року побачив світ історичний роман у віршах «Скелька».

16 квітня 1932 його заарештували в Харкові й звинуватили «у проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Пробув декілька місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу.

16 червня 1938 року його повторно арештовано, сидів у Харківській в'язниці УДБ–НКВС на Холодній горі. Йому висунули нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник відобразив у романах «Сад Гетсиманський» та «Тигролови».

Етапи творчого шляху Івана Багряного

• 1926—1932 — початок літературного шляху до першого арешту;
• 1932—1940 — період ув'язнень і концтаборів;
• 1941—1945 — період Другої світової війни й окупації України;
• 1945—1963 — повоєнна доба і еміграція.

Романи письменника

• Марево (втрачений)
• Скелька (роман у віршах, Харків, 1930)
• Тигролови (Львів — Краків, 1944)
• Люба (1944) (знищений власноруч)
• Сад Гетсиманський (Новий Ульм, 1950)
• Маруся Богуславка (виданий під заголовком «Буйний вітер», Мюнхен, 1957)
• Людина біжить над прірвою (посмертно, Новий Ульм, Нью-Йорк, 1965)