Іван Багряний

Роки життя	1906–1963
Місце народження	Охтирка, Харківська губернія, російська імперія (нині — Сумська обл., Україна)
Освіта	Київський художній інститут (незакінчена)
Нагороди	лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Мова текстів	українська
Діяльність	письменник, політичний діяч
Популярні книжки	«Тигролови», «Сад Гетсиманський»
Відома цитата	«Сміливі завжди мають щастя.»

Коротка біографія Івана Багряного

Іван Багряний — український письменник, поет, публіцист і політичний діяч. Його справжнє ім’я — Іван Павлович Лозов’яга. Народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка. 

У 1920 році Іван Багряний вступив до технічної школи, де опановував слюсарну справу. Згодом продовжив навчання у Краснопільській школі художньо-керамічного спрямування. 

1926 року він вступив до Київського художнього інституту, однак через матеріальні труднощі та несприятливу атмосферу припинив навчання. 

У 1930-х роках Багряний зазнав переслідувань радянською владою, був ув’язнений та засланий на Далекий Схід. Події з тих п’яти найважчих років життя лягли в основу його романів «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». 

У роки Другої світової війни письменник емігрував до Західної Європи, а згодом оселився в Німеччині, де активно займався літературною та політичною діяльністю.

Іван Багряний став співзасновником Української революційно-демократичної партії (УРДП) і боровся за незалежність України з-за кордону. Письменник помер 25 серпня 1963 року. Його поховали в німецькому місті Новий Ульм.

Літературна діяльність

У 1925 році Багряний працював ілюстратором у газеті «Червоний кордон» у Кам'янці-Подільському, де вперше опублікував свої вірші. 

Після того, як Багряний покинув навчання у Київському художньому інституті, він також  залишив спілку «Плуг». Згодом долучився до альтернативного літературного об’єднання МАРС.

Упродовж 1920-х років активно друкувався в таких виданнях: «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція». У 1929 році за власний кошт він випустив поему «Ave Maria», яку незабаром заборонила радянська цензура.

У 1945 році Багряний емігрував, осів у Німеччині. Саме в еміграції він написав свої найвизначніші прозові твори — «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Огненне коло». 

Політична діяльність

Іван Багряний писав патріотичні пісні, політичні статті, а також створював карикатури й агітаційні плакати. Паралельно брав участь у формуванні Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і допомагав розробляти її програмні документи.

У 1948 році в Німеччині Іван Багряний створив Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і до кінця свого життя був головним редактором газети «Українські вісті». А ще очолював Виконавчий орган Української Національної Ради та був заступником президента УНР в екзилі.

Популярні тексти Івана Багряного

• «Тигролови» — пригодницький роман про втечу українця з радянського поїзда смерті та полювання НКВС на нього серед дикої сибірської тайги.
• «Сад Гетсиманський» — роман про те, як радянська репресивна машина ламала людські життя.
• «Огненне коло» — про трагічну долю українців, змушених воювати між двома окупантами.
• «Маруся Богуславка» — частина незавершеної трилогії про молодь у часи війни. У центрі — вистава в провінційному місті, що викликає сильні суперечки й напругу серед мешканців.
• «Людина біжить над прірвою» — реалістичний роман про Другу світову війну.

Досягнення та нагороди

• Багряний — співзасновник і лідер Української революційно-демократичної партії.
• Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 1992 року (посмертно).
• У 1963 році українська молодіжна організація з Чикаго хотіла висунути Івана Багряного на Нобелівську премію з літератури. Але через його несподівану смерть цього не вдалося зробити.