Іван Багряний (Лозов’яга) мріяв створити епопею про українську молодь в часи Другої світової війни, але встиг написати лише першу та останню частини – романи «Маруся Богуславка» та «Огненне коло». Несподівана смерть не дала можливості Генію завершити задум, тому ми ніколи не дізнаємося, які ще величні твори могли б мати.
В романі «Маруся Богуславка» змальована похмура передвоєнна радянська дійсність, зокрема нелегка драматична доля української молоді в часи панування комуністичної диктатури, дійсність, в якій для виживання потрібно було стати конформістом, або носити маску і ніколи не показувати себе справжнього. В романі «Огненне коло» відтворено трагічну історію «роз’єднаного» українського народу, тих кого зіткнули в смертельному герці німецькі і російські окупанти. В основу твору покладено історію української дивізії СС «Галичина», яку влітку 1944 р. німці кинули в бій під Бродами, забезпечуючи собі можливість для відступу. Цей роман – це згусток болю і відчаю, самопожертви і відваги, надій і втрат й небажання скоритись.
Котолог
